Перед приватизацією вугільних підприємств уряд продовжує "закопувати" в них колосальні кошти.

Днями стало відомо, що ДП "Вугілля України", яке виступає монополістом у сфері закупівель вугілля в держпідприємств галузі, ще в жовтні взяло в Укрексімбанку кредит у розмірі 1 млрд. гривень, пише видання "Комментарии".

За офіційною версією, отримані кошти повинні піти "на технічне переозброєння і розвиток підприємств галузі".

За словами екс-міністра вуглепрому Юрія Ященка, спочатку передбачалося залучити позику строком на три роки, але довелося погодитися на рік.

До речі, за процентними ставками з держскарбниці в держбанк доведеться відрахувати додатково 183 млн. гривень.

Цікаво й інше - чому при укладанні цього контракту ні один державний муж або контролюючий орган не зацікавилися, яким таким "технічним переозброєнням і розвитком підприємств галузі" може займатися структура, що промишляє посередницькою діяльністю з продажу вугілля?

Більш того, за задумом тепер уже колишнього глави Мінвуглепрому, ДП "Вугілля України", виступаючи в ролі позичальника, буде розподіляти кошти через інвестиційний фонд підтримки державних вугледобувних підприємств.

Кого призначили розподільником цього так званому "фонду", вугільні відомства тримають в секреті.

У будь-якому випадку, за всю цю "інвестиційну діяльність" платити буде пересічний український платник податків.

Втім, це не єдине залучення коштів у кредит, яким Мінвуглепром "вибухнув" напередодні своєї ліквідації.

Так, Мінвуглепром у вересні, встиг укласти під державні гарантії рамкову угоду з фінансового співробітництва з Державним банком розвитку КНР, що передбачає можливість виділення українській стороні кредитів у розмірі до 1 млрд. доларів на розвиток державного вугільного сектора.

Мова йде навіть не про живі гроші, а про технічний ленд-ліз.

Все це "накачування" галузі "дорогими" грошима нібито на "розвиток і переозброєння" виглядає досить підозріло, якщо згадати про те, що до кінця 2011 року в галузі не повинно залишитися жодного державного вугледобувного підприємства.

Нагадаємо, що під обіцяне роздержавлення вуглепрому шахти розділили на три групи.

У першу привабливу групу включили тих, кого якраз і приватизують за рік.

Це 34 з 120 вугледобувних підприємств України. На них, по суті, давно визначилися покупці.

63 шахти зависли в повітрі, балансуючи між першою групою та тими, на кому вже поставлено тавро "закрити".

А тепер питання: які шахти повинні "розвиватися і переозброюватися" за рахунок кредитів, взятих у Укрексімбанку і Держбанку розвитку КНР?

Явно не ті, які йдуть під закриття. Можливо, мова йде про ті 63 шахти, які "зависли" і їх необхідно зробити привабливими для покупця.

Однак, це далеко не факт. Так, наприклад, в нинішньому році майже 1,5 млрд. гривень бюджетних коштів були вкладені в ДП "Свердловантрацит" і "Ровенькиантрацит", які в рамках угоди про "державно-приватне партнерство" вже практично стали частиною "Дтек" Ріната Ахметова.

А, між іншим, не кредитами єдиними живуть вугільні чиновники.

Ті ж міністерські чиновники запросили на розвиток не багато, не мало цілих 19,7 млрд. гривень з бюджету.

Щоправда, у підсумковому варіанті держбюджету об'єднаному "Мінпаливенерго-Мінвуглепрому" знову ж таки "на розвиток" вугільної галузі виділять 7,4 млрд. гривень.

Всі ці кошти повинні бути витрачені на закриття безперспективних шахт і вирішення всіх пов'язаних з цим процесом соціальних проблем.