За оцінками Національного банку, у січні-вересні 2010 року валовий приплив іноземних інвестицій у країну склав 4,3 млрд. долара.

Однак якщо відняти із цієї суми відтік капіталу з країни в розмірі 0,7 млрд. то чистих вкладень залишається 3,6 млрд., що на 300 млн. доларів менше в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року, пише видання "Комментарии".

Проблема полягає не лише в скороченні і без того мізерного інвестиційного потоку, а й у тому, що навіть ці кошти не дістаються реальному сектору економіки.

Так, більше третини усіх інвестицій за дев'ять місяців 2010 року припадають на фінансовий сектор.

Головним каталізатором вливань в нього виступив МВФ, який зажадав від Нацбанку посилити вимоги до адекватності капіталу банків.

У результаті реакції НБУ, багато материнських компанії українських фінустанов були змушені вкласти у свої дочірні структури солідні суми.

Наприклад, німецький Commerzbank влив в банк "Форум" майже 0,3 млрд. доларів, а шведський Swedbank вклав у свою українську "дочку" 0,4 млрд.

Однак самі фінансисти, отримавши гроші, не поспішають розморожувати кредитування, у тому числі реального сектора.

Іншим одержувачем іноземних інвестицій стали металургійний сектор, торгівля, будівельники, переробна промисловість.

Однак і тут ці вкладення можна вважати інвестиціями лише умовно, так як вони були отримані в рамках угод M & A, більшість з яких були проведені між офшорними компаніями.

Наприклад, ММК ім. Ілліча формально відійшов не українському бізнесменові Рінату Ахметову, а нідерландській Metinvest BV, а хімзвод "Стирол" купив не бізнесмен Дмитро Фірташ, а австрійська OstChem Holding AG.

До речі, Микола Азаров заявив, що для модернізації вітчизняної економіки протягом найближчих десяти років необхідно вкласти в неї 1 трлн. доларів.

Тим не менш, реальна динаміка вкладень у реальний сектор каже, що десять років можуть значно затягнутися.