Рейдерська атака на один із найбільших металургійних заводів в Україні - ВАТ "ММК ім. Ілліча" та ЗАТ "Ілліч-Сталь" стане доброю наукою для олігархів, які володіють підприємствами через ланцюжки офшорів.

Таку думку висловив президент інвестиційної групи "УНІВЕР" Тарас Козак у коментарі "Економічній правді".

"Така схема власності дозволяє великим бізнесменам не платити податки, але може стати причиною втрати ними активів і бізнесу", - зазначив він.

На думку Козака, непрозорість процедур, подій та інформації про те, що відбувається з акціонерним товариством (купівля-продаж великих пакетів акцій, зміни у списках найбільших акціонерів, призначення керівництва в офшорах - власників часток, і т. п.) вбиває український бізнес. "Неприпустимо, щоб корпорації були так закриті, що ніхто не відав, що в них коїться. Рік тому помінялися найбільші акціонери, а ніхто про це не знав. Корпоративне управління в Україні вкрай запущене", - констатує він.

Експерт навів російський приклад закритості - компанію "Сургутнефтегаз", одну з найбільших у Росії з нафтовидобутку, з невідомими акціонерами.

"Тільки дуже жорстко вибудувана вертикаль влади в Росії, коли великий бізнес без вищого політичного дозволу не може когось "кошмарити", пояснює, чому компанія не стала жертвою рейдерів", - говорить Козак.

За його словами, закритість компанії "завжди буде спонукати рейдерів до захоплення".

"Якщо в ланцюжку офшорів одних директорів поміняли на інших, що підкоряються новим власникам, то продаж відбувся, хоча юридично нічого не помінялося", - наголосив Козак.

"Виявилося, що трудовий колектив, який володіє підприємством через закриті схеми, насправді нічим не володіє. Коли головні акціонери - це офшори, за якими ховаються невідомі особи або знеособлений трудовий колектив, то починаються незрозумілі поглинання, неявки на збори, подвійні реєстри акціонерів, розборки з реєстраторами", - пояснив він.

На думку Козака, проблема української економіки - в її закритості і непрозорості.

Це виражається в капіталізації українських підприємств, яка значно менша, ніж могла б бути, якби була присутня прозорість для міноритарного акціонера.

"І українська держава, як найбільший власник, не робить серйозних кроків щодо поліпшення ситуації. Для мене питання, за якими принципами держава призначає членів рад директорів акціонерних товариств: це призначення через особисту відданість міністру або за іншими непублічними критеріями", - відзначив експерт.