Окремі економісти скептично ставляться до заяв президента Януковича про початок впровадження 2011 року реформ і оприлюднення в червні концепції реформування, розробленої "одними з найкращих спеціалістів у світі".

Підходи до впровадження реформ, які демонструє нова влада, свідчать, що вона не потребує якісного плану перетворень, а лише формальної програми за підписом "якогось умовного авторитету", вважає президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий, якого цитує Deutsche Welle.

На його думку, це означає, що для влади "важлива презентація програми реформ, а не її впровадження".

"Треба створювати при президенті раду, яка б узагальнювала і створювала б умови для конкуренції і для дискусій. Немає таких авторитетів світі, які б знали що і як робити", - зазначив експерт.

Лановий не поділяє думку деяких інших аналітиків щодо втрати новою владою сприятливого часу для запровадження реформ.

Водночас економіст зауважив, що втрачається час і можливості для зростання доходів, прибутків, заощаджень та інвестицій.

А це, як наголосив Лановий, призводить до якісного відставання структурних перетворень та інвестиційного оновлення, які відбуваються в усьому світі.

Найбільшими втратами він вважає "відкладання на потім реформ та втрата можливостей для якісного оновлення економіки України".

Модель економіки, що її реалізує уряд Азарова, Лановий назвав "згубною" та "скерованою на зміцнення доходів апарату, розподільчих систем, а не самих ринків та виробників".

Водночас економічний експерт Андрій Блінов назвав причиною зволікання команди Януковича з реформами намагання зберегти свій політичний рейтинг через уникнення непопулярних у суспільстві кроків.

Однак з розгортанням нової хвилі фінансово-економічної кризи, як сказав Блінов, завданням "номер один" для уряду стає отримання кредиту МВФ, який Вашингтон готовий дати лише в обмін на реформування економіки.

Важливими передумовами початку реформ більшість українських економістів раніше називала створення політично відповідального за їхнє впровадження органу, передбачення фінансування перетворень та консолідацію громадської думки та суспільства навколо ідеї реформування держави.