Для економіки України, яка "зав'язана" на металі, найважливішим є питання, в чиїх руках опиниться унікальне підприємство з переробки запасів криворізьких окислених руд - Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР).

Таке переконання висловив доктор технічних наук, лауреат державної премії у галузі науки і техніки Сергій Сторчак у статті для тижневика "Дзеркало тижня".

Він нагадав, що КГЗКОР залишається найбільшим виробничим проектом Європи за обсягами будівництва і вкладених матеріально-фінансових ресурсів.

"Розвідані запаси окислених залізистих кварцитів у Криворізькому залізорудному басейні в обсязі 5 млрд. тонн можуть виявитися значно більшими. Точних підрахунків ще ніхто не робив. Але навіть того, що вже видобуто, а це 240 млн. тонн руди, вистачить комбінату на довгі роки роботи. Таких складованих обсягів готової до переробки сировини нема у жодної країни світу", - підкреслив експерт.

Сторчак переконаний, що КГЗКОР для держави є стратегічним об'єктом, тому необхідно оперативно вирішувати як питання з інвестиціями в добудову КГЗКОРу (за попередніми підрахунками необхідно 1,12 млрд. доларів), так і з механізмом реструктуризації боргів України перед країнами - учасницями будівництва. 

"Держава ще має час добре подумати і мудро, з вигодою для країни, вирішити питання з інвестиціями. Хоча й дано "добро" на приватизацію комбінату, але поки не вироблено юридичного супроводу з детальним визначенням способу і об'єкта приватизації, кваліфікаційних вимог до інвестора (зокрема, щодо досвіду переробки окислених руд), умов купівлі, методики розрахунку стартової ціни", - пояснив він.

Експерт підкреслив, що при стрімкому подорожчанні залізорудної сировини і зростанні попиту на неї підприємство стає ласим шматком як для великих українських металургійних груп, так і для іноземних компаній.

"Основна цінність КГЗКОР - його сировинна база, котра належить, як і сам комбінат, поки ще державі. Розпоряджатися нею навіть вигідніше, ніж самим підприємством. І поки інші претенденти на КГЗКОР (серед них - ІСД, ВАТ "ММК ім. Ілліча", "Суха Балка" і "Південний ГЗК", російські холдинги "Металоінвест" і "Смарт-груп") наполегливо стукають у його головні ворота, потенційний інвестор номер один - ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" - непомітно, але впевнено заходить на об'єкт із тилу", - підкреслив експерт. 

Сторчак переконаний, що держава не може недооцінювати значущість КГЗКОРу і повинна спрямувати всі сили, щоб вивести його зі стану багаторічного ступора.

"Або держава, залишаючи за собою управління комбінатом, зможе взяти контроль над залізорудним ринком, а з ним - над гірничо-металургійним комплексом і вибудувати збалансовану економіку. Або решту життя виступатиме в ролі "весільного генерала" у неминучих корпоративних конфліктах сталеливарних магнатів за сировину", - підкреслив експерт.

"Треба розуміти: той, хто отримає оперативний контроль над КГЗКОР, робитиме "погоду" в українській металургії. І не тільки в ній", - резюмував він.