Досягнута стабілізація світової економіки не буде тривалою.

Таку думку висловив доктор економічних наук, екс-голова Ради Національного банку України, нині - головний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин Анатолій Гальчинський в інтерв'ю тижневику "Дзеркало тижня".

На думку науковця, незважаючи на позитивні тенденції у світовій економіці, які начебто засвідчують, що пік глобальної кризи залишається позаду, її міцність поки що піддається сумніву.

Експерт констатує, що за останніми оцінками, світове співтовариство на подолання кризи витратило понад 10 трлн. доларів, що становить майже п'яту частину світового ВВП.

Проте однозначної відповіді на те, наскільки адекватними були ці фінансові ін'єкції, а інституційні заходи антикризової політики - системними, і чи не йдеться лише про заходи оперативного характеру, поки що немає.

"Глибинні основи кризи (а це не лише суперечності іпотечного ринку; іпотека - лише зовнішній чинник кризи) у багатьох своїх аспектах залишаються поза увагою. Розумію, ще рано робити остаточні висновки, однак фундаментальні проблеми реформування світової економіки, зокрема й ті, про які йшлося на останніх самітах "великої двадцятки" ще не отримали належної уваги. Висновок далеко не втішний: на жаль, за моїми оцінками, досягнута стабілізація світової економіки не буде тривалою", - зауважив.

Зокрема, Гальчинський наголосив на суперечливості антикризових заходів.

На його думку, невиправданим є одержавлення у багатьох країнах світу банківських систем, величезне зростання бюджетних дефіцитів, розбалансованість емісійних механізмів, загроза реанімаційних інфляційних процесів тощо. 

"Для серйозних аналітиків цілком зрозумілим є суто оперативний підтекст відповідних кроків, які відображають небезпечну тенденцію нового раунду політизації економіки і в довгостроковому контексті можуть відіграти лише деструктивну роль", - підкреслив він.

Гальчинський відзначив, що за своїми ознаками нинішня криза належить до класу структурних, які пов'язані із системними перетвореннями існуючих інституційних механізмів світової економіки.

Як свідчить світова історія, такі кризи зазвичай багатоступінчасті за своїм перебігом, а відтак, і стабілізаційні процеси, що відбуваються є відносно нетривалими, відзначив він.