Ревальвація гривні у 2005 і 2008 роках та її подальша девальвація стали платою за грубі помилки в макроекономічній політиці екількох урядів поспіль.

Про це заявив голова Національного банку України Володимир Стельмах в інтерв'ю тижневику "Дзеркало тижня".

"І ревальвація, і девальвація гривні стали платою за грубі помилки і, якщо хочете, часом звичайний безлад у макроекономічній політиці кількох поспіль урядів. Ці кроки не можна оцінювати, вириваючи їх із контексту ситуацій, що складалися на певний момент", - відзначив він.

За його словами, рішення про зміцнення курсу гривні в 2005 році ухвалювалося разом з Сергієм Яременко після того, як міністр економіки Сергій Терьохін дав офіційний прогноз про зміцнення гривні на кінець року до 4,25 гривень за долар.

"Ми порахували, що в результаті спекуляцій нерезидентів, які почали масово входити на валютний ринок України в очікуванні ревальвації, ми втратимо близько 1,7 млрд. доларів із резервів. Просто так. Тому було вирішено не по шматочку рубати, а одномоментно опустити з 5,31 до 5,05 гривень, і це було зроблено", - пояснив він.

При цьому надання курсовій динаміці більшої гнучкості у травні 2008 року було пов'язане з необхідністю уповільнення надмірної цінової динаміки, системний сплеск якої був викликаний бюджетними дисбалансами, підкреслив Стельмах.

За його словами, темпи зростання соціальних платежів з бюджету зросли у 2007 році в 2-2,35 разу.

У 2008 році почалося зниження динаміки інвестицій у виробництво.

Рівні інфляції на споживчому ринку перевищили 30%, а у промисловості - впритул наблизилися до 50%, перевищивши показники 1998 року, коли спостерігалося інфляційне придушення виробництва на фоні посилення валютно-фінансової кризи.

"За цих умов Національний банк був змушений ревальвувати гривню. Хоч основні інфляційні чинники і перебували поза монетарною політикою, НБУ мав виконувати свою основну конституційну функцію з підтримки стабільності національної грошової одиниці", - пояснив голова Нацбанку.