ЄС зараз чітко усвідомив, що українська газотранспортна система відіграє стратегічну роль у гарантуванні його енергетичної безпеки.

Про це у коментарі тижневику "Дзеркало тижня" сказав керівник Програми з питань Росії і Євразії лондонського Королівського інституту міжнародних відносин Джеймс Шерр.

І навіть заплановане будівництво трубопроводу "Північний потік", за його словами, не змінює докорінно цієї данності.

Тому угода між Україною, ЄС, Світовим банком і групою інвесторів у Брюсселі 23 березня сама по собі надзвичайно важлива.

"На цей час ЄС відчуває значні труднощі у своєму самовизначенні в політичному і геополітичному сенсах. Чи стали ми свідками довгоочікуваного перетворення в його самосвідомості зараз? Залишаються вкрай актуальними ключові питання, шукати відповіді на які ЄС тільки-но розпочинає", - зазначає він.

По-перше, вважає Шерр, треба визначитись яким чином ці монументальні амбіційні пропозиції втілюватимуться в життя і яке політичне керівництво з української сторони для цього потрібне.

Адже диспозиція і стан газотранспортної системи мають виключне політичне та економічне значення для Української держави загалом і особливо для тих, хто перебуває при владі.

По-друге - наскільки глибоко сам ЄС проаналізував наслідки втілення в життя цього плану, який, безсумнівно, вплине як на його власні відносини з Росією, так і на відносини України з Росією.

"Цілком очевидним є прагнення подавати (і розглядати) ці пропозиції поза політичним контекстом. Але угода передбачає де-факто інтеграцію української транзитної системи в нормативний (опосередковано, нормативно-правовий) простір ЄС", - нагадує Шерр.

"Тому насправді необхідність оцінювати політичні наслідки таких рішень є неминучою. І, на мій погляд, значна частка членів ЄС не продемонструвала здатності до цього. Із зазначеного випливає наступне моє запитання, що стосується нинішньої відповіді Росії і майбутньої відповіді Росії", - зазначив він.

Отже, третій аспект - у відповідь на угоду ЄС-Україна прем'єр-міністр Росії Володимир Путін сказав: "Якщо ігнорують інтереси Росії, то ми повинні переглядати принципи відносин із нашими партнерами".

"Очевидно, що брюссельські рішення стали для Росії несподіваними. З одного боку, прагнення будувати нові трубопроводи передбачає певну координацію з постачальником газу. Та інші аспекти модернізації не залежать ні від його участі, ні від його дозволу", - говорить Шерр.

"Таким протестом Росія вкотре показала, що її корінний інтерес полягає в тому, щоб без особистої участі Росії жодних змін щодо української газотранспортної системи не розпочинали. Іншими словами, Україна не повинна обстоювати суверенітет своєї газотранспортної системи. А ЄС своєю угодою підкреслює незалежність України, та ще й в умовах, коли Росія, за словами Путіна, "переглядає відносини" з Євросоюзом", - зазначає він.

Щодо того, в який спосіб Росія спробує вплинути на ці події, Шерр зазначає, що на її погляд, очевидно, ідеальним є варіант, за якого хтось безпосередньо з українського керівництва попросить ЄС внести Росію до цієї програми та у всі наступні домовленості.

Хоча водночас Росія просуватиме свої інтереси і через власних партнерів у Європі.

"На цей час вони перебувають лише на початковому етапі вироблення своєї тактики. А ЄС розробляє тактику? До дипломатії готовий? До бою готовий? Час покаже. Невдовзі", - зазначає він.

Як повідомлялося, раніше експерт Центру міжнародних досліджень Паризького інституту політичних досліджень Марк-Антуан Ейл-Маззега висловив думку, що у разі добудови "Північного потоку" і "Південного потоку" Україна залишатиметься найважливішим транспортером російського газу в Європу.