Для Росії найбільш проблематичним є радіотехнічне забезпечення системи протиповітряної оборони: швидко розгорнути відповідні підрозділи уздовж білоруського кордону неможливо.

З початком встановлення тісних стосунків між двома країнами у 1996 році Росія не заперечувала, що послуги, які їй надає Білорусь у сфері забезпечення військової безпеки, доволі значні. Військове співробітництво довгий час лишалося священною темою.

Перший тривожний дзвінок пролунав у лютому 2004 року, коли Росія на деякий час залишила союзника без газу. Тоді Олександр Лукашенко і нагадав про військові послуги. Ситуація повторилася на межі 2006-2007 років, коли велика політика знову втрутилася у стосунки військових.

Ціну "військового козиря" експерти оцінюють у $20-25 млрд. З чого складається ця сума?

У 1995 році були підписані угоди, що закріпили фантастично пільгові умови знаходження у Білорусі двох військових об'єктів РФ – під Ганцевичами та Вілейкою. Тут, правда, треба дещо додати. Піти на такі умови Мінськ змусило складне становище: борги за російський газ наростали сніжним комом, а платити не було чим.

У 5 мільярдів доларів США оцінюється ядерна зброя, остаточно виведена з Білорусі без будь-яких компенсацій у 1996 році. У $40 мільйонів щорічно обходиться, на думку спеціалістів, утримання системи ППО на західних кордонах союзу. Утримання військових аеродромів, прикордонної та митної інфраструктури виливається ще у кілька десятків мільйонів.

Ну, а головна складова – та сума, у яку влетіло би Росії відтворення аналогів всього цього з нуля у випадку розриву союзницьких стосунків.

Природно, що про "військовий борг" Москви Мінську можна говорити тільки фігурально. Нинішнє становище оформлене договорами і угодами. У їх числі – ратифікована білоруською стороною у 1999 угода про спільне з Росією використання об'єктів військової інфраструктури (пунктів керування військами, системи інженерного обладнання місцевості, інфраструктури сил ППО, аеродромів, вузлів та ліній зв'язку, полігонів, арсеналів, баз і складів).

Тому, якщо говорити про урегулювання усього комплексу міждержавних відносин на прагматичних, ринкових принципах, прийдеться докорінно переробляти нормативну базу співробітництва у військовій сфері.

І якщо Москва і Мінськ зважаться на такий крок, то, швидше за все, першими підлягатимуть ревізії угоди 1995 року про умови перебування у Білорусі радіолокаційної станції (РЛС) "Волга", системи попередження про ракетний напад під Ганцевичами і радіостанції "Антей" біля Вілейки. Ці угоди укладені строком на 25 років.

Угода про РЛС передбачає, що на час її дії Білорусь передає у користування Росії нерухоме майно станції, наявне до 1992 року, і земельну ділянку, на якій вона розташована, без стягнення усіх видів податків, окрім податків, пов'язаних із господарською діяльністю. Крім того, ввозити у Білорусь матеріально-технічні засоби, необхідні для приведення РЛС у дію (поставлена на бойове чергування у 2003 році), її використання та утримання, Росія мала і має право на безмитній основі. Взамін Росія надає білоруській стороні на безоплатній основі військові полігони для проведення бойових стрільб військами ППО, інформацію про ракетно-космічну обстановку і сприяє оснащенню пунктів керування військами ППО Білорусі необхідною апаратурою.

Відповідно до угоди щодо "Антея" Білорусь також передає на період її дії у користування Росії нерухоме майно радіостанції (наявне до 1995 року) і земельну ділянку, на якій вона розташована, без стягнення усіх видів податків, окрім податків, пов'язаних із господарською діяльністю. На заміну російська сторона безоплатно надає білоруській інформацію про порядок передачі сигналів Державної системи єдиного часу та еталонних частот Російської Федерації з використанням радіостанції "Антей".

По закінченні строку дії угод Росія має повернути належне Білорусі нерухоме майно у придатному для експлуатації стані, інше демонтувати і вивезти.

У випадку наміру достроково вийти з угод одна сторона має повідомити іншу за 12 місяців.

За оцінками експертів, оренда РЛС "Волга" коштує близько $5 мільйонів доларів на рік. В оцінці вартості оренди "Антея" думки розходяться. Одні називають $7 мільйонів, інші – $200 мільйонів (в таку суму Росії обходилася аналогічна радіостанція на Кубі).

Сьогодні російські військові говорять про те, що їм важливі військові об'єкти на території Білорусі, однак, якщо Мінськ висуне непомірні вимоги, Москва здатна віднайти адекватні альтернативи.

Свого часу РЛС "Волга" під Барановичами дозволила Росії залатати діру у системі попередження про ракетний напад (СПРН) в зв'язку з втратою станції у Скрунді (Латвія) у 1998 році. Зараз росіяни кажуть, що з повним введенням до ладу в кінці цього року РЛС "Вороніж" у Лехтусі під Санкт-Петербургом "Волга" у Білорусі може втратити своє стратегічне значення.

У цьому дійсно є здоровий глузд, оскільки зони відповідальності обох станцій майже ідентичні – від північної Атлантики до північного заходу Африки. На дослідницьке-бойове чергування РЛС "Вороніж" поставлено наприкінці грудня 2006 року. Новий принцип побудови станції, оперативність, з якою її було введено в експлуатацію, вже дозволили російському військово-політичному керівництву заявити про намір відмовитися від оренди застарілих вузлів СПРН, що нині діють у країнах СНД.

За словами російських військових, є чим підстрахувати і вірогідну втрату пункту керування підводними човнами під Вілейкою. Згідно з інформацією колишнього начальника головного штабу ВМФ РФ адмірала Віктора Кравченка, однотипні радіостанції є під Новгородом та Краснодаром. В той же час він визнає, що "Антей" є "необхідною, важливою (...) ланкою у системі керування підводними силами". Річ у тім, що у кожної станції – своя зона відповідальності. "Антей" спеціалізується на регіоні Атлантики та Північно-Льодовитого океану, і, на думку експертів, замінити його настільки ж оперативно, як "Волгу", Росії навряд чи вдасться.

З іншого боку, не трагічним для обох сторін виглядає і варіант переходу до цивілізованих стосунків при експлуатації "Волги" та "Антея". Росія, безумовно, в стані сплатити за їх розташування у Білорусі. Мінськ при цьому втратить можливість безкоштовно тренуватися на російських полігонах, але платити за це в стані навіть Таджикистан та Узбекистан. Кошти на бойову підготовку військ ППО у білоруській казні, безперечно, знайдуться.

Інша справа – повне скасування угод. Закривши "Волгу" та "Антей", Білорусь не отримає нічого, окрім розукомплектованого радара, який навряд чи можна пристосувати під щось конверсійно-корисне, и величезного антенного поля із дуже потужним випромінювачем, що працює у діапазоні наддовгих хвиль. Щоправда, від вузла зв'язку може лишития (у випадку, якщо його було встановлено до 1995 року) ще й автономне джерело живлення, здатне забезпечити енергією мало не всю промисловість Вілейського району. Нарешті, в результаті закриття російських військових об'єктів сотні громадян Білорусі втратять роботу.

Що стосується інших аспектів війського співробітництв, які можуть стати картою у політико-економічній суперечці Мінська з Москвою, то для Росії, напевно, найбільшою проблемою є радіотехнічне забезпеченя системи протиповітряної оборони.

В одну мить розгорнути радіотехнічні підрозділи вздовж білоруського кордону неможливо. Реалізація програми створення спільної автоматизованої радіолокаційної системи, яка об'єднає технічні та фінансові можливості усіх відомств, що мають засоби радіолокації, буде завершена тільки у 2010 році. І не факт, що вона враховує сьогоднішні реалії. Що вже казати про створення повноцінної ППО на глибині від Смоленська – Брянська до Москви!

Тому торгуватися Мінську можна. Тільки не перегинаючи палицю.