Видатки без розвитку?

Cталий соціально-економічний розвиток України потребує багатьох серйозних реформ, зокрема судової системи, житлово-комунального господарства, системи державних послуг та формування повноцінного ринку землі.

Українські уряди ці великі реформи постійно відкладають. І нині практично гарантована ймовірність того, що 2007 року їх не буде впроваджено.

Для успішної реформи потрібні три речі:

1. Чітке бачення результату.
2. Визначення ресурсів.
3. Жорсткий план кроків.

Чинний уряд позиціонує себе як уряд професіоналів, уряд дії. Це має означати, що коли він говорить про економічний прорив, то має чіткий план кроків, виразно бачить результат і ресурси, якими розпоряджається для його досягнення.

Проте в планах уряду на 2007 рік реформ, потрібних для розвитку, немає. Зазначені реформи не забезпечено чіткими програмами та фінансуванням.

Реформи судової системи 2007 року не відбудеться. Жодного публічно відомого плану для неї нема, а у бюджеті–2007 на видатки розвитку Державної судової адміністрації у загальному фонді закладено лише 80 млн. грн. Цих коштів не вистачить не тільки на реформу, а й навіть на забезпечення судів приміщеннями й обладнанням.

Кошти, передбачені бюджетом на фінансування житлово-комунального господарства, витрачатимуть на "латання дір", а не на реформування сектору, оскільки плану дій з реформування цієї сфери на 2007 рік не затверджено. Відсутність перетворень у цій соціально чутливій сфері зумовлює погіршення стандартів життя в Україні, тобто є по суті антисоціальною.

Реформування системи державних послуг досі залишається не просто незапланованим, а навіть неусвідомленим завданням. Ініціативи з реформування державної служби відійшли на другий план: уряд ставить головним завданням забезпечення адміністративної вертикалі та якомога жорсткішого підпорядкування державних інституцій.

Формування в Україні повноцінного ринку землі, передбачене Універсалом національної єдності, відкладається на невизначений термін. Мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення подовжено на рік, проте передумови для його скасування з 1 січня 2008 року не створюються. На проведення земельної реформи загалом у Державному бюджеті виділено лише 59 млн. грн.

Неможливо заперечити, що члени цього уряду мають великий досвід роботи в органах державної влади. Тому нинішня структура бюджету означає, що уряд замість забезпечення розвитку планує інші речі. Саме для запобігання цьому є Президент, опозиція.

Якість бюджетної політики

В Україні запроваджується демократична система стримувань і противаг між трьома гілками влади. Вона проходить тест і поки що не складає його, тому що випадає одна дуже важлива частина цієї системи. Стримування і противаги означають, що на кожне рішення однієї гілки є процедура критики, неприйняття іншою гілкою. Однак не виконується друга частина процедури, яка полягає в обов’язковій увазі до цих заперечень. Демократична процедура не передбачає можливості ігнорування заперечень сторін.

Не можна реагувати так, як реагував перший віце-прем’єр-міністр у Верховній Раді (від "ЕП": "Да пашлі ви!.. – сказав Азаров). Одна гілка влади не може приписати собі абсолютну непомильність – це порушення демократичної процедури.

Ситуація з бюджетом–2007 не є лише питанням компромісу, це – питання якості діалогу й аргументації. Це питання визначення інтересів зацікавлених сторін і включення їх у діалог.

Президент наполегливо відстоює потребу переглянути показники соціальних стандартів:

• підвищити передбачений проектом бюджету рівень прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2007 року принаймні на 26,6 грн;
• підвищити передбачений проектом бюджету рівень мінімальної заробітної плати;
• усунути диспропорції в рівні оплати праці військовослужбовців – 1 056 млн грн. (пізніше було запропоновано зменшити суму вдвічі, до 500 млн грн.).

Де гроші?

Відповідь уряду: гроші на таке підвищення соціальних стандартів знайти неможливо. Президент не приймає відповідь уряду про неможливість знайти для цього гроші. Отже, відбувається збій системи стримувань і противаг: уряд демонстративно ігнорує вимоги Президента.

Водночас вноситься пропозиція у І кварталі оцінити відповідність соціальних стандартів і в разі потреби внести відповідні законодавчі ініціативи. Що зміниться у І кварталі 2007 року? Звідки візьмуться гроші, яких, за словами уряду, немає?

Наразі певного компромісу досягнено, але він радше є відкладанням питання, а не його вирішенням. Більше того, цей компроміс – окремий випадок, а не система дій і поведінки на майбутнє. Проблеми не вирішено.

Якщо реформ, які мають забезпечувати соціально-економічний розвиток країни, наступного року де-факто не передбачено, то куди ж витрачатимуть кошти, задекларовані як видатки розвитку?

Понад 2 млрд грн. передбачено на бюджетну дотацію тваринництва та державну підтримку виробництва продукції рослинництва. Звісно, держава має підтримувати сільське господарство. Проте чи ефективна наша система його підтримки? Ці "видатки розвитку" де-факто є тими самими видатками проїдання (тільки не малозабезпеченими, а багатими), на які так часто нарікає нинішній уряд. Адже систему підтримки жодним чином не спрямовано на те, аби в майбутньому сільськогосподарські підприємства такої підтримки не потребували. Водночас більш як удвічі (до 260 млн грн.) зростає рівень бюджетної підтримки для здешевлення кредитів сільськогосподарських підприємств, тим часом як вартість кредитних ресурсів у країні зменшується, а обсяги прямих дотацій сільському господарству також зростають.

Понад 1,5 млрд грн. спрямовано на покриття собівартості продукції вугледобувних підприємств. Ця стаття давно стала "священною коровою" українського бюджету. Однак що змінилося за ці роки в галузі? Чому підтримку спрямовано на фінансування вартості, а не на фінансування ефективності, екологічності та інших критеріїв, які насправді відповідали б концепції видатків розвитку?

На фундаментальні дослідження наукових установ Національної академії наук України із загального фонду бюджету виділено 800 млн грн. Чи може держава гарантувати, що вона має систему забезпечення ефективності цих видатків? Ні для кого не секрет, що наша наука дуже самостійна. Це означає, що вона практично жодним чином не пов’язана ні зі стратегічними пріоритетами державної політики, ні з потребами бізнесу.

Мета будь-якої статті видатків Державного бюджету – і видатків споживання, і видатків розвитку – слугувати інтересам народу України. Якщо статті видатків консервують проблеми, а не вирішують їх, вони антисоціальні.

Віра Нанівська, Олексій Блінов, Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД)