Цього року депутати ухвалили бюджет без зайвого гарячкування. Зовсім не так, як торік, коли перед виборами представники усіх без винятку фракцій критикували проект бюджету за недостатню турботу про народ.

Можливо, народні обранці демонстрували удав’ячий спокій тому, що фактично виділяли гроші самі собі (тобто правлячій коаліції), з широкими можливостями для розтрати коштів платників податків.

За словами Миколи Азарова, Першого віце-прем’єра та Міністра фінансів, перед бюджетом-2007 стоять три задачі:

1. посилити соціальний захист громадян та максимально компенсувати підвищення вартості житлово-комунальних послуг;

2. ліквідувати дисбаланс в місцевих та в Державному бюджеті, посилити бюджетну функцію держави з охорони здоров’я, освіти та соціального захисту;

3. створити умови для інтенсивного розвитку економіки, відновлення її інноваційно-інвестиційного росту.

Першу задачу уряд планує вирішити, спростивши процедуру надання житлових субсидій широким верствам населення. До того ж, комунальним підприємствам газ продаватимуть дешевше, ніж іншим підприємствам.

Логіка такого "захисту населення" є насправді спотвореною. За "захист" у кінцевому розрахунку платять самі ж громадяни, адже бюджетні гроші, якими цей захист фінансується, є грошима населення.

Ситуація, коли понад 80% населення користується усілякими пільгами, не є нормальною. Такий спосіб перерозподілу ресурсів є викривленим. Держава не лише перерозподіляє доходи від одних громадян іншим, а й пропускає доходи одних і тих самих громадян через себе, виплачуючи людині допомогу за кошти цієї самої людини.

Другу задачу бюджету уряду Віктора Януковича вирішуватимуть у зовсім дивний спосіб. Аби ліквідувати дисбаланс в місцевих і Державному бюджеті (йдеться про витіснення видатками на зарплати усіх інших видатків бюджету) у законі передбачена заборона збільшення бюджетних призначень на оплату працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків.

Проте суть проблеми полягає у тому, що Верховної Рада часто ухвалює рішення із збільшення соціальних виплат, які не забезпечуються фінансуванням у повному обсязі. Тому на зарплати витрачають гроші, за які мали б будуватися місцеві дороги тощо.

Третя задача бюджету-2007 – забезпечити економічне зростання. Микола Азаров прямо заявив, що "нас не влаштовує економічний ріст за рахунок збільшення обсягів торгівлі, який ми маємо в поточному році. Необхідно створити умови для оновлення основних фондів, модернізації виробництва, розвитку енергозберігаючих технологій".

У позиції уряду знову оживають тези радянської пропаганди про те, що торгівля – це паразитизм, а виробництво матеріальних благ – чесна діяльність. Наразі розвинуті країни давно минули стадію індустріалізації (росту за рахунок збільшення промислового виробництва) і зростають коштом розвитку послуг, в тому числі й торгівлі.

Отже, третя задача бюджету містить важливе протиріччя – уряд планує стати на інноваційний шлях розвитку, але у застарілий спосіб через модернізацію промислового виробництва. Без чіткого визначення, що саме є "інноваційним шляхом розвитку", марнування бюджетних коштів, напевне, триватиме.

Скрізь у тексті бюджету-2007 записані доручення до Кабінету Міністрів щось визначити або забезпечити. Беручи до уваги одностайність, з якою проурядові сили підтримали урядовий законопроект, це фактично означає, що уряд дає сам собі доручення.

Таким чином, укріплюється враження про формальність написаного урядом закону про бюджет. Насправді ж, цілі урядової політики можуть виявитися зовсім іншими, ніж ті, що задекларовані під час бюджетного процесу.

У статті 67 закону про бюджет записано, що "розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються… нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України".

Це означає, що для того, аби зменшити або збільшити окремі соціальні виплати, Януковичу і друзям не треба навіть згоди парламенту.

Стаття 31 закону про бюджет передбачає, що "перелік об’єктів та обсягів бюджетних коштів на будівництво та реконструкцію автомобільних доріг загального користування державного значення затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".

Ця стаття фактично означає, що наразі уряд не має чітких планів щодо будівництва доріг. Плани не оформлені у конкретні програми із вирішення конкретних транспортних проблем із відповідним обґрунтуванням і розрахунком вартості проекту. Отже, бюджетні кошти спрямують на фінансування не конкретних програм, а абстрактних напрямів діяльності.

Внаслідок розподілу бюджетних коштів не за бюджетними програмами, а за сферами діяльності уряду, закон про бюджет фактично є збіркою змін до законодавства.

Він містить зміни до закону, що безпосередньо не стосуються бюджетного процесу, або зміни, якими призупиняють дію законів через брак коштів. Наслідком такої ситуації є слабкий громадський контроль за розподілом бюджетних коштів, адже буде незрозуміло, на що саме уряд планує витратити гроші, і якими є реальні цілі його діяльності.