Останнім часом і влада і опозиція активно використовують дані статистики для того, або вказати на значні досягнення або великі проблеми. До того ж використовують наче одні і ті ж дані. Що ж відбувається насправді?

Візьмемо, наприклад, валовий внутрішній продукт (ВВП) тобто суму вартості товарів та послуг, виготовлених економічними агентами для кінцевого використання.

Міністр економіки Макуха та деякі інші члени правлячої коаліції кажуть про щомісячне прискорення реального (тобто скоригованого на інфляцію) ВВП. І дійсно – якщо за січень-червень зростання ВВП склало 5%, то за 10 місяців – цілих 6,5%.

На перший погляд – прискорення очевидне. Водночас, якщо порівнювати не увесь період з початку року, а лише місяць до відповідного місяця минулого року то прискорення нема: якщо червень 2006 мав зростання ВВП до червня 2005 у 9,3%, то у липні цей показник знизився до 7,7%, і продовжив зниження у серпні-вересні, підскочивши у жовтні до 9%.

Тобто можна сказати що нинішній уряд отримав у спадок вже досить швидко зростаючу економіку, і лише підтримує, і то не завжди, той високий темп. Причиною таких, на перший погляд протиріч є низькі темпи зростання у І кварталі цього року – лише 2,4%.

До речі, жовтневе повернення до темпів росту співставних з червневими відбулося за рахунок торгівлі, чому ми приділимо додаткову увагу трохи нижче.

Якщо казати по правді, ані цей, ані попередній уряди не були "винні" у цьому зростанні. Просто ціни на метали на світовому ринку з кінця минулого року зросли на 10% (за минулий рік впали на 11%). В українському експорті метали складають понад 30%, а експорт, в свою чергу – майже половину ВВП.

Саме попередній стрибок цін на метали був тим самим економічним дивом минулого урядування Януковича. Тоді світові ціни за два роки зросли на 75%!

Вони дозволили мати швидке зростання у 2003 році не зважаючи на неврожай. Доречи, неврожай 2003 року дозволив у 2004 мати зростання у сільському господарстві на 19,5% - просто порівняння йшло з дуже невдалим для сільгоспвиробників роком. Не менш цікавим є розвиток будівництва.

У 2004 році зростання у цьому секторі склало солідні 18,4%. Відбулося це завдяки державним проектам – добудові двох блоків АЕС, будівництву автобану Київ-Одеса, двох мостів через Дніпро, що їх будували Укрзалізниця та Київська адміністрація.

Зростання-то таке будівництво дало, бо матеріали витрачено, будівельникам заплачено. Але який результат?

Дороги Київ-Одеса немає, нові блоки АЕС не можуть працювати на повну потужність, бо мережа не розрахована на це, а обидва мости так і не закінчено. Тож зростання це значною мірою лише на папері, бо до покращення воно не призвело.

Зворотна ситуація була у 2005 році, коли боротьба зі схемами і штучними посередниками призвела до падіння у оптовій торгівлі (яка складає біля 80% всієї доданої вартості у секторі торгівлі).

Хоча реально це означало менше корупції і покращення ситуації, з точки зору статистики, сектор торгівлі не зріс у 2005 році, не зважаючи на значний внутрішній попит, а впав на 9,8%.

Те, що падіння було викликане зменшенням кількості торговельних посередників. Якщо у 2004 році середня кількість перепродаж товарів від одного оптового підприємства до іншого становила 2,7-5, то у 2005 році кількість ланок перепродажу товарів скоротилася до 2,1 – 3,5.

Частка операцій з перепродажу товарів іншим підприємствам оптової торгівлі у складі оптового товарообороту скоротилася з 60% до 43%.

Згідно з даними Держкомстату, припинення діяльності підприємств, які були створені для мінімізації податкових платежів, що мали загальний обсяг оптового товарообороту 107,3 млрд. грн., (21% всього оптового товарообороту) та припинення пільгового режиму оподаткування діяльності підприємств, призвело до зростання надходжень від податку на прибуток підприємствами оптової торгівлі у 1,5 рази.

Саме тому треба завжди дивитися, що ж ховається за цифрами.