Якщо подивитися список надзвичайних подій, котрий щодня оновлюється на сайті МНС, то повідомлення про аварії на шахтах там будуть зустрічатися частіше, ніж інші.

Звісно, найчастіше аварії відбуваються на державних шахтах, де стан охорони праці й техніки безпеки, на оцінку експертів, з рук геть поганий.

Крім банально застарілого обладнання, яке держшахтам просто немає за що купити через власну збитковість, є ще достатньо інших порушень техніки безпеки.

"Якщо спуститесь в українську шахту, ви обов'язково побачите, що десь стирчить дошка, яку вже давно треба було б прибити або забрати, десь просто щось загороджує прохід і т.п. Порушення – скрізь і всюди", - говорить директор енергетичних програм центра ім. Разумкова Володимир Саприкін. Втім, такий стан державних шахт уже багато років ні для кого не новина.

Однак в останні кілька місяців великі аварії відбулися на трьох приватних шахтах. 3 липня на шахті "Ювілейна" ВАТ "Павлоградвугілля" трапилася сильна пожежа; а 13 серпня, на шахті "Суходольска-Східна" ВАТ "Краснодонвугілля" відбувся вибух метану, внаслідок якого загинуло 8 шахтарів.

Остання аварія трапилася на шахті ім. Засядько, котру контролює народний депутат Юхим Звягільський. Там трапився викид аномально великої кількості метану, у результаті чого загинуло 13 гірників.

Шахти, на яких в 2005-2006 р. відбулися найбільш великі аварії

Дані Держгірнагляду

За словами фахівців, на приватних вуглевидобувних підприємствах з технікою безпеки й устаткуванням справи на порядок кращі, ніж на державних. Про це говорять не тільки сторонні експерти, але й профспілкові лідери.

Зокрема, на шахтах ім. Засядька, і "Суходольска-Східна" придбане нове сучасне обладнання, у безпеку праці вкладені чималі кошти. Але, при цьому, шахти Донбасу не перестають підтверджувати репутацію одних із найнебезпечніших у світі, через високу газоносність породи.

З кожним роком ця проблема стає все гостріше. За даними Держкомітету України з промислової безпеки, охороні праці й гірському нагляду, тільки за 8 місяців нинішнього року загинуло більше шахтарів, ніж у в 2005 р.

Так, із січня по серпень 2006 р. - 108 чоловік (при цьому за 8 місяців 2005 р. - 100). Крім того, кількість смертельних випадків збільшилося на підземних роботах, за даними Держгірнагляду, тут в 2006 р. загинуло на 10 шахтарів більше, ніж в 2005 р.

І, зважаючи на все, є ймовірність, що ця тенденція триватиме.

"Щорічно українські шахти стають глибшими в середньому на 35 м. А чим глибше залягає геологічний шар, тим більше в ньому метану. Крім того, з кожним метром углиб зростає гірський тиск, температура і т.д., - говорить голова Незалежної профспілки гірників, народний депутат Михайло Волинець. - Головний ворог шахтаря - це газ, що при порушенні правил техніки безпеки швидко накопичується й кінець-кінцем або вибухає, або ж стає причиною пожежі".

Більшість експертів погоджуються, що головною причиною аварій на приватних шахтах, як правило, стає порушення правил техніки безпеки самими шахтарями.

"На приватних шахтах краще умови праці, більше зарплата й виплачується вона вчасно, тому шахтарі там дуже дорожать своїми робітниками місцями, - говорить Михайло Волинець. - Але система оплати праці на українських шахтах відрядно-преміальна. Тому найчастіше, прагнучи збільшити видобуток, щоб більше заробити, шахтарі просто роблять так, щоб автоматичний газовий захист не спрацьовував".

Саме відрядну систему оплати праці всі експерти в один голос називають головною рушійною силою, котра змушує шахтарів порушувати техніку безпеки.

Це підтверджує й остання статистика. По даним Держгірнагляду, за останні 8 місяців через порушення трудової дисципліни й технологій, необережних або несанкціонованих дій загинуло 58 шахтарів, що становить 54% від загального числа загиблих.

"В усьому світі шахтарі працюють з погодинною оплатою праці, - говорить глава обласного об'єднання Незалежних профспілок Західного Донбасу Віктор Грек. - А розмір зарплати шахтаря залежить від його розряду: чим розряд вище, тим більше грошей фахівець одержує за годину роботи. А що стосується продуктивності праці, то про її підвищення повинен уже піклуватися власник шахти, створюючи сприятливі умови роботи".

Щодо шляхів рішення цієї проблеми, гірники й експерти теж солідарні: щоб не штовхати шахтарів на свідоме порушення техніки безпеки, у вугільній галузі необхідно вводити погодинну оплату праці, як це робиться в усьому світі на шкідливих виробництвах.

Однак, зважаючи на все, ні держава, ні власники шахт не прагнуть нічого міняти щодо цього. Як розповів "УП" Михайло Волинець, у передвиборчій програмі кандидата в Президенти України Віктора Ющенко був записаний пункт про погодинну оплату, але після виборів про нього всі благополучно забули.

Не прагне рухатися в цьому напрямку й нинішній міністр вугільної промисловості Сергій Тулуб.

"На останній зустрічі з лідерів вугільних профспілок з керівництвом Мінвуглепрому, ми переконалися, що держава поки що не готова щось міняти в системі оплати праці, - розповідає глава краснодонского відділення Незалежних профспілок гірників Олександр Горбачовський. - Міністр Тулуб однозначно висловився проти введення погодинної оплати праці на шахтах. На його думку, зарплата шахтарів повинна бути зароблена".

Не прагнуть за допомогою зміни системи оплати праці протистояти аваріям і власники. За словами профспілкових лідерів, на більшості приватних шахт їхні вдасники ретельно виплачують разову допомогу родинам загиблих і оплачують похорони, проте переходити на погодинну оплату вони не поспішають.

"Із пропозицією про погодинну оплату праці ми зверталися не тільки до влади, але й до власників ВАТ "Павлоградвугілля", - розповідає Віктор Грек. - Але ще не домоглися ніякого результату, і поки що ведемо переговори по цьому питанню".

Коли "УП" звернулася за коментарями до таких приватних власників шахт, як "Метинвестхолдинг" і ДТЕК, те так і не дочекалися відповіді.

З 26 вересня й до моменту публікації в цих великих компаніях не знайшлося фахівців, які змогли б сформулювати позицію компанії з приводу такого в буквальному значенні життєво важливого питання, як реформа системи оплати праці з метою зниження смертності. Створюється враження, що у власників шахт загибель гірників - це не пріоритетна тема.

Виникає запитання, що вигідніше для власників - вводити погодинну оплату праці шахтарів, або нести витрати на компенсації родинам загиблих і ліквідацію наслідків аварії?

Ніякої особливої загрози для власників шахт не становить і кримінальна відповідальність за порушення техніки безпеки. Адже формально відповідальність несе той, хто порушив техніку безпеки, тобто самі шахтарі, і керівництво шахти, що безпосередньо відповідає за неї.

Владі ж, очевидно, займатися цією проблемою або ніколи, або ж взагалі не бажано. Які б політичні сили не були при владі, донецьке лобі було завжди сильним у парламенті. Тим більше, зараз, коли представники Донбасу й східних регіонів становлять більшу частину парламентської коаліції.

Малоймовірно, щоб народні депутати в цьому випадку стали захищати інтереси шахтарів, а не бізнесу - як свого, так і соратників по партії. "Думаю, ВР навряд чи прийме в найближчому майбутньому закон про погодинну оплату", - говорить Олександр Горбачовський.

Зважаючи на все, собівартість українського вугілля ще дуже довго треба буде вимірювати не тільки в грошах, які були витрачені на його видобуток, але й у людських життях. За даними Держгірнагляду, в 2005 р. за кожен мільйон тон вугілля довелося платити життями двох шахтарів.

Смертність шахтарів на виробництві в Україні й інших країнах

Дані Держгірнагляду