Іронія долі – за контроль над одним із найбільш ласих шматків власності в структурі НАК "Нафтогаз" зіштовхнулися двоє фаворитів екс-президента Кучми. Один із них – у минулому зять Кучми, Ігор Франчук, другий – Юрій Бойко, теж особа не чужа для Леоніда Даниловича.

Сказати, що "Чорноморнафтогаз" – ласий шматок – не сказати нічого. Компанія займається розвідкою й видобутком нафти й газу на українському шельфі Чорного й Азовського морів. Наразі 100% акцій "Чорноморнафтогазу" належать державній компанії "Нафтогаз України".

Якщо заглянути у недалеке майбутнє й припустити, що в Україні відбудеться лібералізація ринку газу, а також умови доступу іноземних інвесторів до українських надр стануть більш ліберальними, капіталізація "Чорноморнафтогазу" стрімко зросте. По-перше, він вже має можливість видобувати значні обсяги вуглеводнів, по-друге, має ліцензії та досвід розробки українського шельфу.

Тому не дивно, що рано чи пізно за цю державну компанію почнеться боротьба серед чиновників. Так сталося, що перший її етап припав на осінь.

15 вересня "Нафтогаз України" призначив виконуючим обов'язки голови правління "Чорноморнафтогазу" Присяжнюка. Раніше "Нафтогаз України" звільнив Франчука від виконання обов'язків голови правління у зв'язку із закінченням 29 серпня дії контракту. На цій посаді Франчук перебував із серпня 2001 року.

Франчук не був би екс-зятем Кучми, якби здався без бою. 6 жовтня Голосіївський районний суд міста Києва, розглянувши позовну заяву Франчука, своїм рішенням призупинив дію наказу голови правління НАК "Нафтогаз України" про припинення трудових відносин з Ігорем Франчуком і наказів, що пішли за цим, про призначення виконуючих обов'язки глави правління компанії.

Боротьба за своє крісло зробила з Франчука публічну фігуру. На своїх нещодавніх прес-конференціях він випустив чимало словесних стріл в бік Юрія Бойко. Схоже, два спадкоємця Кучми здатні організувати одне одному своєрідний стриптиз, розказуючи неприємні подробиці.

На прес-конференції Ви заявили, що Ваша відставка вигідна особисто керівникові Міністерства палива й енергетики Юрієві Бойко. У чому конфлікт між Вами й главою Мінпаливенерго?

Конфлікт, напевно, полягає в тому, що "Чорноморнафтогаз" сьогодні є єдиною добувною компанією, яка протягом останніх п'яти років активно нарощувала обсяги видобутку – практично у два рази.

Була відкрита низка перспективних родовищ, які дозволять на 100% забезпечити споживачів Криму газом власного видобутку. Сьогодні, як і раніше, існує підтримка цих проектів з боку уряду.

Однак, цієї підтримки ніколи не було з боку безпосередньо колишнього керівника НАК "Нафтогаз України" – нинішнього глави Мінпаливенерго Юрія Бойка. У нього сьогодні немає зацікавленості в тому, щоб "Чорноморнафтогаз" реалізовував газ всім категоріям споживачів.

Існує ряд кримських промислових підприємств, власником яких Юрій Бойко є особисто, які споживають газ із інших джерел, а не газ нашого видобутку. (Нажаль, поки що Ігор Франчук відмовився розказати, які підприємства він має на увазі – "УП")

Чи можете Ви як керівник компанії, прокоментувати підсумки діяльності підприємства за останні кілька років. Які ініціативи, на Ваш погляд, вдалося реалізувати, а які – ні, і через що або кого?

Головне досягнення (крім росту всіх показників) – це відкриття двох абсолютно нових родовищ в Азовському морі. Це відбулося в Україні вперше за 9 років. Далі, у наступному році ми плануємо ввести в експлуатацію Одеське газове родовище із щорічним обсягом видобутку до 1 млрд. куб. м газу.

Крім того, сьогодні "Чорноморнафтогаз" готовий працювати над спільними проектами з інвесторами по глибоководному шельфі. Компанія протягом чотирьох років доводила перспективність цього шельфу. Мало того, ми були ініціаторами виділення ділянок під тендер на висновок угоди про розподіл продукції.

Перший конкурс пройшов. І сьогодні, на мій погляд, "Чорноморнафтогаз" обов'язково повинен брати участь у цих проектах і як контролер з боку держави, і як інвестор. У той же час особиста позиція Юрія Бойко – в тому, що контролювати всі ці процеси повинна не компанія, а Мінпаливенерго.

У той же час я вважаю, що нам не вдалося повною мірою реалізувати інвестиційні програми по збільшенню видобутку вуглеводнів. Це в першу чергу пов'язане з небажанням НАК "Нафтогаз України" під керівництвом Юрія Бойка сприяти їхній реалізації. Адже пріоритетними завжди визнавалися не вітчизняні, а закордонні проекти.

Які проблеми в діяльності "Чорноморнафтогазу", на Ваш погляд, існують на сьогоднішній день? Чи підлягає компанія реструктуризації?

Сьогодні "Чорноморнафтогаз" змушений всі обсяги газу накачувати в ПСГ. Рекордні обсяги накачування ні до чого гарного не приведуть – ПСГ починають працювати практично в аварійному режимі. Ми не можемо фізично поставляти газ на материк.

На сьогодні немає можливості реалізувати газ населенню за новою ціною, як це передбачено постановою №1729 "Про порядок реалізації газу". В результаті щомісяця "Чорноморнафтогаз" має "мінус" в 18 млн грн від реалізації газу.

Тому в компанії не вистачає коштів на розробку й введення в експлуатацію нових родовищ. Та й у цілому така ситуація ставить під загрозу діяльність підприємства. У той же час я вважаю, що необхідності в реструктуризації "Чорноморнафтогазу" немає. У чому дійсно є потреба, так це в нових потужностях для буравлення. Компанія сьогодні має угоди про інвестування проектів їхнього будівництва з боку великих міжнародних фінансових інститутів.

Анатолій Присяжнюк у своєму інтерв'ю розповів про те, що з липня "Чорноморнафтогаз" зазнає збитків. Як Ви прокоментуєте ці заяви? Чи існує заборгованість?

Це абсолютно однобоке розуміння ситуації. Компанія має позитивний баланс і є найбільшим платником податків у Криму. Виконуються всі ті показники, які були затверджені в планах розвитку компанії на 2006 рік НАК "Нафтогаз України".

Існує поточна заборгованість "Нафтогаза України" перед "Чорноморнафтогазом". Її розмір більше, ніж заборгованість компанії перед НАКом. Тому нинішня ситуація виглядає, скоріше так: "Нафтогаз" винен "Чорноморнафтогазу", а не навпаки.

Вів розмову Ілля Савін.

На момент взяття інтерв'ю НАК "Нафтогаз України" поширив заяву, у якій дав свою точку зору на картину конфлікту.

Зокрема, прес-служба НАКу повідомила наступне:

НАК "Нафтогаз України" володіє 100 відсотками акцій Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" та, як одноосібний власник, здійснює управління цією компанією через участь у Зборах акціонерів, засіданнях Спостережної ради та/або наказами голови правління НАК "Нафтогаз України".

29 серпня 2006 року термін трудового контракту І.Франчука закінчився. У зв’язку з цим та на підставі п.2 ст.36 КЗПП України трудові відносини з Ігорем Франчуком були припинені. Відповідний наказ голови правління НАК "Нафтогаз України" було видано того ж дня – 29 серпня 2006 р.

Напередодні закінчення терміну дії трудового контракту Ігор Франчук відчув погіршення стану свого здоров’я та взяв лікарняний, на якому перебуває донині.

Тимчасове керівництво ДАТ "Чорноморнафтогаз" (О.Шибірін) з 29 серпня по 14 вересня блокувало оголошення зборів акціонерів, до компетенції яких належить обрання Голови правління ДАТ "Чорноморнафтогаз", шляхом затягування розміщення оголошення про проведення зборів у засобах масової інформації.

З цієї причини наказом голови правління НАК "Нафтогаз України" від 14 вересня в.о. голови правління ДАТ "Чорноморнафтогаз" призначено Анатолія Присяжнюка, який приступив до виконання своїх обов’язків 15 вересня.

Тим не менше, НАК "Нафтогаз України" офіційно заявляє, що не планувала і не планує розділення ДАТ "Чорноморнафтогаз" на окремі підприємства з видобутку, транспортування та зберігання газу. Компанія не розробляла, не надсилала і не отримувала будь-яких документів щодо реорганізації ДАТ "Чорноморнафтогаз".

НАК "Нафтогаз України", всупереч заявам І.Франчука, не гальмувала, не гальмує і не гальмуватиме розробку запасів нафти і газу на континентальному шельфі України.

У 2003-2004 роках тодішній голова правління НАК "Нафтогаз України" Юрій Бойко у своїх публічних виступах неодноразово наголошував на пріоритетності видобутку газу саме на українському шельфі. Вже після призначення на посаду Міністра палива та енергетики Юрій Бойко неодноразово висловлювався за пріоритетність розробки українського шельфу саме українськими компаніями.

За рішенням Ю.Бойка наприкінці 2002 р. компанія відмовилася від сумнівних проектів з пошуку та розробки запасів газу у Туркменістані (на площі Копердже та на правобережній частині Амудар’ї) та Узбекистані (площа Кокдамулак) та спрямовувала вивільнені кошти на розробку українського шельфу.

У рамках Спільної діяльності (СД) з ДАТ "Чорноморнафтогаз", 100-відсоткова дочірня компанія НАК "Нафтогаз України" – ДК "Укргазвидобування" – вклала у освоєння родовищ шельфу Чорного та Азовського морів 89 мільйонів гривень. У тому числі Східно-Казантипського родовища – 54 млн. грн., площі Суботіна – 35 млн. грн.

Успіхи в освоєнні цих родовищ І.Франчук безпідставно приписує лише собі.

"Особиста неприязнь з боку Юрія Бойка" не заважала І.Франчуку працювати під безпосереднім керівництвом Ю.Бойка як голови правління НАК "Нафтогаз України" у 2002-2005 рр.

НАК "Нафтогаз України" заявляє про безпідставність звинувачень на адресу Компанії, її колишніх та нинішніх керівників з боку І.Франчука та розглядає їх як емоційні та зроблені у стані нервового виснаження внаслідок хвороби.

Компанія здивована спробами приватної особи, якою сьогодні є І.Франчук, використати особисті контакти у політичних та владних колах України з метою повернення одноосібного контролю над державним підприємством, яким є ДАТ "Чорноморнафтогаз".