22 вересня "добра" Верховна Рада, як відомо, захистила населення від "злого" президента, подолавши його вето на закон, який забороняв підвищувати ціни на послуги ЖКХ та енергоносії для населення.

Депутати, як це часто буває, проголосували не думаючи. Але думати їм прийшлося пізніше – коли до них дійшов весь ідіотизм їх ситуації, і постала необхідність давати пояснення своїм колегам з Кабміну (злим і розгубленим, м'яко кажучи) і виборцям (тим, хто вміє мислити).

В першу чергу це стосується депутатів-регіоналів, які "підставили" своїх однопартійців в уряді, і, фактично, зруйнували всі фінансові плани Кабміну на наступний рік.

Справді, уряд розраховував, що підконтрольний йому НАК "Нафтогаз України" буде продавати газ населенню по 414 грн. за 1000 куб .м. Але мудрі українські парламентарії вважають оптимальною ціну 185 грн.

Цю різницю (близько 4,6 млрд. грн.) треба буде якось компенсувати – чи то з коштів НАКу, чи то з бюджету. Як відомо, ні там, ні там зайвих грошей немає і зараз, а що вже казати про наступний рік, коли відбудеться чергове підвищення цін на газ...

Подібна ситуація із підприємствами теплопостачання, водоканалами і т.п., збитки яким треба буде якось компенсувати. Там порахувати потрібні суми дещо складніше, але порядок їх такий же – мільярди гривень.

Проте, можна прогнозувати, що і Рада, і уряд, і президент знайдуть способи, щоб зупинити введення в дію цього безглуздого рішення парламенту. Недарма навіть Віктор Янукович заявив, що збитки "Нафтогазу" можуть сягнути цього року 1,5 млрд. доларів. Адже в нинішніх умовах не підвищувати ціни на голубе паливо – просто злочин проти розуму.

Аргумент 1.

За допомогою ринку газу, Україна створила найбільш недосконалий в Європі механізм надання субсидій населенню. Від його ліквідації виграють усі – і населення, і нафтогазова промисловість.

Отже, нехай держава дуже хоче допомогти своїм громадянам матеріально. Але чому вона це робить так, що більш багаті отримують більше, ніж бідніші?

Саме таке відбувається, коли ціну на газ для фізичних осіб систематично занижують. Чи можна назвати таку допомогу ефективною? Звичайно, ні!

Тим не менш, вона зараз існує, і при цьому не дай Боже її зачепити – відразу в парламенті розпочнеться істерика: "Народ хочуть задушити високими цінами на газ! Рятуйте!".

Тим не менш, механізм прямих грошових субсидій – набагато більш ефективний. По-перше, в такому разі гроші з більшою вірогідністю отримують ті, хто справді потребує допомоги - приміром, замість власників великих будинків, де спалюється багато газу.

По-друге, грошові субсидії у поєднанні з більш дорогим газом створять стимули для економії енергоресурсів, що допоможе зробити українську економіку більш ефективною.

Аргумент 2.

Відносний обсяг економічних ресурсів держави, які витрачаються на підтримку низької ціни на газ, сягнув тої межі, коли він становить загрозу для вітчизняної економіки у цілому. Фактично, цілі галузі української промисловості жертвують своїм розвитком для того, щоб тільки газ не дорожчав – так, ніби у цьому весь сенс існування людської цивілізації.

Вартість газу в країнах ЄС на 1.06.2005, дол. за 1000 кубометрів

	Для населення	Для промисловості
Австрія	648	491
Бельгія	604	332
Великобританія	356	378
Угорщина	330	364
Германія	661	532
Голландія	718	323
Данія	1307	390
Ірландія	477	Немає даних
Іспанія	574	268
Латвія	219	196
Литва	234	187
Люксембург	419	383
Польща	380	323
Португалія	637	341
Словаччина	347	301
Словенія	564	378
Фінляндія	423	Немає даних
Франція	524	390
Чехія	367	299
Швеція	1008	510
Естонія	220	154

Аргумент 3.

Ціна газу в Україні стала значно нижчою у реальному виразі, якщо враховувати інфляцію та підвищення рівня доходів громадян. Всього з 1999 по 2005 середня зарплата виросла майже в 5,2 рази. Тобто протягом 1999-2006 років реальна вартість газу для українців невпинно зменшувалась, а його реальна вартість для держави – збільшувалась.

Збільшення відбувалось у зв'язку з тим, що сумарна ціна товарів та послуг, якими розраховувалася держава у особі "Нафтогазу" за поставлений їй із-за кордону чи добутий в Україні газ, невпинно зростала, через інфляцію.

Приміром, зарплати працівників українських газовидобувних підприємств зростали, а от ціна продукції, що її вони поставляли споживачам, залишалась незмінною.

Економічна логіка підказує, що потрібно зрівноважувати видатки і доходи, інакше неминуче банкрутство газопостачальних компаній.

Аргумент 4.

Поступове підвищення цін на газ всередині України – це плавне зменшення критичної залежності держави від зовнішньої енергетичної та політичної кон'юнктури. Чим довше затягується відставання внутрішніх цін від зовнішніх, тим більше вірогідність одномоментного і доволі болючого їх підвищення в Україні до світового рівня. Таке різке підвищення може збанкрутити цілі галузі.

Будь-яке підвищення цін в Туркменистані, Росії, Казахстані чи Узбекистані здатне створити кризу всередині країни, вплинути на політичну стабільність. Це є ненормальною ситуацією, і від такої залежності слід якомога скоріше звільнятися.

Аргумент 5.

Високі ціни означають більше блакитного палива, і більш стабільні його поставки. В першу чергу, вони дозволять оздоровити нафтогазову промисловість України, позбавити "Нафтогаз" іміджу компанії, яка балансує на межі збитковості і обтяжена безпрецедентними соціальними зобов'язаннями. Це дозволить відновити довіру інвесторів до корпорації, і полегшити процес залучення інвестицій для масштабних проектів.

Більш високі ціни на газ дадуть можливість розширити вітчизняний видобуток газу – як державним, так і недержавним компаніям. Не секрет, що саме штучно обмежені ціни на блакитне паливо не дозволяють іноземним інвесторам, що володіють передовими технологіями, приходити в Україну і розширювати видобування вітчизняних вуглеводнів.