Коментувати останнє "епохальне" рішення Верховної Ради, яким вона подолала вето президента на закон "Про мораторій на підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та спожиті у побуті природний газ і електроенергію, послуги громадського транспорту" з одного боку просто, з іншого – важко.

По суті, парламент, заборонивши підвищувати тарифи на енергоносії та послуги ЖКГ – у той час, коли енергоносії стрімко дорожчають, а фінансове становище комунального сектору погіршується – поставив одну з найбільш важливих галузей економіки на межу катастрофи.

Якщо брати юридичний бік цього запитання, то не хотілося б забирати хліб у колег-юристів - очевидна неконституційність цього закону.

Про це свідчать роз’яснення Конституційного Суду відносно неконституційності попередніх спроб накладення мораторію. Тому сьогодні більш цікаві інші аспекти цього рішення.

Професійна оцінка

Хто в нинішній ситуації програє від цього рішення?

Ті міські голови і депутати місцевих рад, які останні півроку героїчно намагалися переконати своїх мешканців у необхідності й неминучості непопулярного підвищення тарифів, сьогодні виглядають, вибачте, ідіотами. Це можна назвати ударом "під дих" місцевому самоврядуванню.

По-друге, програє населення.

Досвід доводить, що після таких рішень вони взагалі перестають платити й крутять пальцем біля скроні, оцінюючи владу в Україні взагалі.

Після таких суперечливих рішень люди взагалі можуть перестати вірити в спроможність влади працювати ефективно і передбачувано.

Парадокс в тому, що, на жаль, рано чи пізно за помилки політиків все одно платять люди.

І взагалі, треба раз і назавжди запам’ятати: за все платить споживач.

Копітка робота центральної і місцевої влади із виховання в людей психології сумлінних платників за послуги буде зведена нанівець.

По-третє, підприємства житлово-комунальної галузі, на фоні свого і так вкрай поганого фінансового стану, отримають нищівний удар у зв’язку з різким падінням платежів і зменшенням тарифів, особливо це буде відчутно напередодні опалювального сезону.

Організаційна оцінка

При подоланні вето не була врахована позиція профільного комітету.

Взагалі, закон вносився без будь-яких техніко-економічних обґрунтувань, розрахунків.

Не визначено порядку його застосування, і тепер виконавча влада і місцеве самоврядування ламають голови над механізмом впровадження та реалізації положень цього закону.

Незрозуміло, як проводити перерахунки, з яких бюджетів і з яких статей видатків будуть компенсуватися різниці в цінах. Хто буде компенсувати величезні втрати: комунальні підприємства, державний або місцевий бюджет?

Політична оцінка

Дуже важко дати політичну оцінку діям провладної коаліції.

Можна зрозуміти логіку голосування опозиції, яку продемонстрував БЮТ, підтримавши закон. Дії ж фракцій, які входять до антикризової коаліції, видаються алогічними.

Це виглядає як нокдаун для свого ж коаліційного уряду.

Хочеться дочекатися офіційних коментарів урядовців. Принаймні, як відомо автору цих рядків, вони самі - у розпачі.

Єдиний можливий шлях призупинити зараз це безглуздя був озвучений представником президента у Верховній Раді Юрієм Ключковським у сесійній залі: уряд повинен просити президента звернутися до Конституційного Суду з тим, щоб у черговий раз отримати роз’яснення щодо неконституційності такого рішення Верховної Ради.

Але роз’яснення з цього приводу повинні давати уряд і коаліція разом.

Вважаю, що голосування таких мегафракцій перетворилося на змагання "кнопкодавів": хто перший натисне кнопку, не розуміючи, за що голосує…

Найголовніше, що це дуже потужний удар по самій ідеї парламентсько-президентської форми правління, за якої Верховна Рада фактично бере на себе всю відповідальність.

Рішення про мораторій на тарифи в ЖКГ змушує поставити під сумнів готовність Верховної Ради 5-го скликання до парламентсько-президентської форми правління.

Не хотілося б коментувати дії інших фракцій. Варто лише підкреслити, що фракція "Нашої України" не пішла на цей крок, вважаючи його відверто популістським.

Більше того, за наполяганням групи депутатів, до якої входить і автор, саме пункт про створення державної системи тарифного регулювання монополій, незалежної від уряду, і став одним із ключових у ході узгодження Коаліційної угоди.  

Бо йдеться про те, що Верховна Рада в нових конституційних умовах фактично позбавлена безпосередніх важелів впливу на такі ситуації.

Максимум, що можуть народні депутати - або приймати такі безглузді популістські постанови, або створювати чергові слідчі комісії. На жаль, це обумовлює той невисокий рейтинг Верховної Ради, який на сьогодні існує.

Автор цих рядків переконаний, що в цій ситуації саме президент Віктор Ющенко має зайняти принципову позицію і, використовуючи свої достатньо потужні важелі впливу, ініціювати створення реальної системи захисту громадян від свавілля монополістів.

Принаймні, я щиро на це сподіваюсь.

Олексій Кучеренко – народний депутат України, голова підкомітету з питань житлово-комунального господарства Комітету ВРУ з питань будівництва, містобудування i житлово-комунального господарства, фракція "Наша Україна".