Все йде до того, що перший за всю історію України інвестиційний проект по видобутку нафти й газу на глибоководному шельфі Чорного моря перебуває на грані зриву.

Першими ластівками на підтвердження цього стали плітки, що активно мусолилися в кулуарах уряду, які пізніше вилилися в 160 зауважень до запропонованого проекту компанії Vanco International Limited.

Vanco цей проект подавала як переможець конкурсу на право укладання угод про розподіл продукції (УРП), видобуток якої буде вестися на Прикерченській нафтогазоносній ділянці надр.

Ось тоді й стало зрозуміло, що новий уряд наврядчи захоче підписувати угоду з Vanco, або запропонує такі умови, на яких переможець конкурсу буде змушений сам відмовитися від виграшу.

Якусь інтригу створив терміновий візит в Україну голови ради директорів і засновника Vanco Джина Ван Дайка, який у його ході зустрівся із главою Мінпаливенерго та взяв участь у нараді робочої групи з запитань обробки УРП. У той же час, прес-конференція пана Ван Дайка, можна сказати, розставила всі крапки над "і".

Ван Дайк виглядав бадьорим й усмішливим (і це в свої 79 років), однак на його обличчі проглядалось якесь розчарування й пригніченість, як він це не намагався приховати. Він майже нічого не говорив про найголовніше - перспективи підписання УРП. Скоріше за все, ця тема була вкрай йому неприємна.

Натомість Джин Ван Дайк вирішив перетворити свою прес-конференцію на науково-просвітницький семінар. У ході цього дійства гуру нафтового бізнесу ділився своїм досвідом і розповідав про тонкощі буріння й перспективи глибоководного шельфу Чорного моря. Не виключено, що імпровізований семінар мав на меті показати українцям, що вони втратили.

Так, стало відомо, що програма пошукових робіт нафти та газу на глибоководному шельфі Чорного моря буде складатися з трьох етапів: під час першого етапу, що буде тривати три роки, компанія планує пробурити перші дві свердловини вартістю 60 млн. і 80 млн. дол. А також провести сейсмічну розвідку вартістю 50 млн. дол.

На другому етапі, що теж буде тривати три роки, планується пробурити ще дві свердловини й провести додаткові сейсмічні дослідження. На третьому етапі (два роки) пробурять ще дві свердловини.

План робіт виглядає досить оптимістичним, однак за словами Ван Дайка, у випадку невдачі на першому етапі компанія залишає за собою право відмовитися від ведення подальших робіт. У той же час, найцікавішим виявився запропонований компанією розподіл прибутку: до повернення компанією вкладених коштів - 30% - Україні, 70% - Vanco Energy. Потім компанія згодна ділитися 50% на 50%.

Крім того, мільярдер поінформував, що компанія на свій страх і ризик уже зафрахтувала спеціалізоване судно для буріння першої пошукової свердловини в 3-му кварталі 2007 року, а також виявила готовність почати проведення тривимірних сейсмічних досліджень уже в травні наступного року.

Щоб не згущати фарби над тим, що відбувається, та сподіваючись на позитивний результат, Ван Дайк виразив упевненість, що до грудня поточного року уряд і компанія підпишуть УРП.

У той же час, викликає здивування позиція, зайнята вітчизняними чиновниками: "Мовляв, ресурсів власних і так не дуже багато. От і добувати їх будемо власними силами". Однак, і школяру зрозуміло, що без залучення іноземного капіталу та технологій освоєння ресурсів глибоководного шельфу на даний момент неможливе.

В Україні, по суті, лише "Чорноморнафтогаз" займається розвідкою й бурінням на шельфах Азовського й Чорного морів, однак мова йде далеко не про глибини в 2200 метрів, про які заявляє Vanco, а про прибережний неглибоководний шельф -70-80 метрів. Тому незрозумілими залишаються причини такої поведінки українського уряду.

Можна припустити, що основною проблемою американців в Україні є небажання "кремлівських" хазяїв нинішньої влади дати можливість Україні переконатися, що на її території є життєво необхідні енергетичні ресурси. І дійсно, Росія, яка звикла диктувати в більшості випадків невигідні для нашої країни умови, спекулюючи на енергоресурсах, навряд чи захоче позбутися цього права.

А може, справа вся в тому, що техаський мільярдер просто не дає хабарі, про що він відкрито заявив на прес-конференції. Таким чином, джин, якого так побоюється Росія - початок освоєння нафтогазових ресурсів українського шельфу, і можливе врятування України від енергетичної залежності - так і не буде випущений із пляшки.

Як би там не було, затягування початку розробки глибоководної частини шельфу української частини Чорного моря може неґативно відбитися на Україні. По-перше, країна втрачає реальну можливість за "чужий рахунок" підготувати висококваліфіковані кадри по глибоководному бурінню, перейняти поки "дивовижну" для країни технологію. І, нарешті, переконатися, чи порожній у нас шельф, чи ні. Крім того, це УРП може стати орієнтиром для майбутніх інвесторів, а також цінним для України досвідом роботи з західними компаніями в енергетичній сфері.