Не пройшло ще й місяця з того моменту, як Віктор Янукович обійняв посаду прем'єр-міністра, як найвпливовіший депутат фракції Партії регіонів Ринат Ахметов почав збирати дивіденди із вкладених у парламентські вибори та створення коаліції коштів.

Безпосередніми творцями системи повернення політичних інвестицій Ахметова стали прем'єр-міністр України Віктор Янукович та міністр вугільної промисловості Сергій Тулуб, які 22 серпня на колегії Мінвуглепрому оголосили найближчі плани уряду щодо реформування вугільної галузі.

Запропоновані ними методи "поліпшення" знайомі українським вугільникам до болю: збільшення бюджетного субсидування, реструктуризація міністерства, створення усіляких фондів і т.д.

Гроші – у шахту

Уряд вирішив вливати більше грошей платників податків у "чорну діру" вітчизняної економіки - вуглепром. Сергій Тулуб заявив, що буде домагатися збільшення державного фінансування вугільної промисловості в 2007 р. більше, ніж у півтора рази – з 4,27 млрд. грн. до 6,8 млрд. грн.

Це означає, що вся країна, усі громадяни, що платять податки, стануть у півтора рази більше платити "данини" шахтарям, точніше, керівникам вуглевидобувних підприємств.

За словами міністра вугільної промисловості, держава повинна збільшити свої витрати головним чином по двом статтям: на часткове покриття різниці між ціною продажу і собівартістю вугілля - до 2,3 млрд. грн. (у 2006 році – 1,61 млрд. грн.), і на технічне переоснащення шахт - до 1,8 млрд. грн. (у 2006 році – 1,61 млрд. грн.).

Можна було б тільки порадіти за донецьких і луганських шахтарів, але, на жаль, додаткові гроші дістануться, ймовірно, зовсім не їм, а спонсорам Партії регіонів.

Адже це встановлений історичною наукою та завірений численними звітами Рахункової палати і КРУ факт: що державні гроші на підтримку вуглевидобутку випаровуються, не залишаючи ніякого сліду (крім як на приватних рахунках).

Деякі експерти вважають, що в нинішньому уряді, незважаючи ні на що, вплив могутнього Хазяїна Донбасу не такий великий. Але якщо подивитися, кому більше користі принесе збільшення державних дотацій по цих статтях - самим шахтам або Ринату Леонідовичу - то чаша терезів усе-таки схиляється убік другого.

Узяти хоча б закупівлю устаткування для державних шахт. Останніми роками ці підприємства фактично не мали ніякої альтернативи серед постачальників устаткування. Левову частку ринку зайняло ТОВ "Торгово-промислова компанія "Укрвуглемаш", підконтрольне бізнес-структурам Рината Ахметова.

За даними Антимонопольного комітету України, користуючись положенням монополіста, "Укрвуглемаш" виставляв необґрунтовано завищені ціни на устаткування. Причому в угодах на постачання того самого устаткування на різні підприємства могли фігурувати зовсім різні ціни, в одних ледве не по собівартості, в інших - з вагомими надбавками.

Останні, за даними перевірки АМКУ, з'являлися через те, що перш ніж прийти до кінцевого споживача, товар проходив через ланцюжок різних посередників. У березні нинішнього року Антимонопольний комітет звинуватив компанію у зловживаннях монопольним положенням на ринку

Однак усі санкції проти "Укрвуглемашу" звелися до штрафу в 90 тис. грн. Причому лідуючого положення на ринку компанія Рината Леонідовича зовсім не втратила.

8 серпня цього року, вже після повернення Віктора Федоровича у владу, у Мінвуглепромі оголосили переможців великого тендера на постачання устаткування для державних шахт.

За результатами торгів, 61% державного замовлення, тобто 192 млн. з 311 млн. грн., дісталися Дружківському і Горлівському машинобудівним заводам, а також ВАТ "Донецькгірмаш", що входять все в той же "Укрвуглемаш".

Не важко здогадатися, що Ринат Ахметов, м'яко кажучи, не постраждає від збільшення державних субсидій на технічне переоснащення шахт у наступному році.

Допомагає зберегти монопольне положення колишніх постачальників і та обставина, що система їхнього добору, як і раніше, не є досить прозорою.

"Значна частина учасників тендерів – це не виробники, а все ті ж перекупники, як "Укрвуглемаш", що був фактично монополістом на цьому ринку. Відрахування держави на цю статтю витрат також збільшаться, про що недавно сказав сам Сергій Тулуб", - вважає директор енергетичних програм Центру ім. Разумкова Володимир Саприкін.

На думку про те, що тендер анітрошки не додав прозорості у сфері закупівлі устаткування для державних шахт, говорить і та обставина, що при існуючій системі з "Укрвуглемашем" не можуть змагатися і досить сильні конкуренти, що зарекомендували себе як у СНД, так і за кордоном.

Серед них можна назвати Ясиноватський машинобудівний завод, що є одним з найбільших у СНД. Це підприємство поставляє шахтне устаткування в Росію, Казахстан, Угорщину й інші країни. Однак нинішня ситуація з держзакупівлями в тій сфері, зважаючи на все, не дозволить у найближчому майбутньому зламати монополію "Укрвуглемашу".

Субсидована діра

Можна було б стерпіти непрозору систему розподілу грошей на підтримку шахт, якби від цього золотого дощу була якась реальна користь. Однак більше грошей не означає більше вугілля, а іноді і навпаки.

Так, за даними перевірок КРУ за 2002-2004 р., коли міністром палива та енергетики був той же Сергій Тулуб, дотації на їхнє переоснащення особливого ефекту не принесли. За цей період з 107,6 млн. грн., які вугільні підприємства використовували не за цільовим призначенням, майже половина, 53,3 млн. грн., припадає на програму капітального будівництва і технічного переоснащення. Досить часто устаткування, що купляли шахти, так ніколи і не використовувалося, а в деяких випадках його навіть не монтували.

Мало ефекту для оздоровлення галузі принесли і дотації на покриття різниці між ціною продажу і собівартості вугілля.

За даними Рахункової палати, з 2001 р. по липень 2005 р. з держбюджету на покриття різниці між ціною продажу собівартістю вугілля було спрямовано близько 3,6 млрд. грн., але при цьому видобуток вугілля не збільшився.

Замість цього в 2001-2004 р. видобуток скоротився на 3,2 млн. т, а зольність вугілля, що добувається, підвищилась з 22,9% до 23,9%.

Тільки в 2004 р. і в першому півріччі 2005 р. з 1 млрд. 267 млн. грн. державних дотацій на компенсацію різниці між ціною продажу вугілля і його собівартістю 94,4% були використані неефективно. Тобто майже усі.

Визначаючи обсяг держпідтримки на 2005 р., Мінпаливенерго завищило потребу вугільників у державній допомозі на 186,8 млн. грн. Як констатували перевірки, міністерство робило розрахунки на основі цифр, у яких були завищені планові обсяги видобутку вугілля, занижена планова ціна на нього, у собівартість включалися витрати на забезпечення визначених категорій населення вугіллям, а за даними перевірки ГлавКРУ - і адміністративні витрати (останні до собівартості продукції не мають відношення).

Крім того, обсяги держпідтримки постійно коректувалися, причому за основу бралися не звітні показники минулого періоду, а ті, котрі очікували одержати в майбутньому. У результаті в 1-му півріччі 2005 р. 29,7 млн. грн. держпідтримки були розподілені між підприємствами непропорційно сумам їхніх збитків.

Взагалі вся система держпідтримки сприяла тому, що держбюджет став чимсь на зразок дійної коровои для галузі. Як означено в звітах КРУ, вугільні підприємства були упевнені в тому, що одержать держпідтримку, і не піклувалися про те, щоб збільшувати видобуток, знижувати собівартість вугілля і виходити на рівень рентабельності.

Так, державні підприємства "Сніженантрацит", "Макіїввуголь", "Первомайськвуголь", "Лисичанськвуголь" за 2002-2004 р. одержали дотацій на суму 466 млн. грн., але при цьому видобуток вугілля в порівнянні з 2002 р. скоротили приблизно в півтора рази, собівартість однієї тонни вугілля зросла більш ніж у два рази.

На думку більшості експертів, такі тенденції можуть зберегтися і сьогодні, якщо тільки уряд не підкріпить держфінансування дійсною реформою.

"У нинішній ситуації одними бюджетними дотаціями не обійтися. Якщо державні субсидії не будуть вписуватися в чітку економічну програму, то бюджетні витрати з кожним роком будуть збільшуватися, а галузь - занепадати", - вважає Олександр Рябченко, директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю й інвестицій.

Структуризація злодійства

Втім, бюджетні дотації - це не єдине, що збирається робити уряд. Віктор Янукович заявив, що найближчим часом Мінвуглепром у черговий раз буде перетворено на державний холдинг. Інакше кажучи, буде реанімовано ГАК "Вугілля України".

За словами глави уряду, перетворивши міністерство на вертикально інтегровану холдингову компанію, буде легше збільшити видобуток вугілля і залучити необхідні галузі інвестиції.

Однак, як вважає директор енергетичних програм Центра ім. Разумкова Володимир Саприкін, "сьогодні насамперед треба говорити про те, як продовжити реструктуризацію вугільної галузі і які економічні механізми використовувати. А структурні перетворення, що відбуваються у вугільній галузі ледь не щороку, самі по собі нічого не дадуть без чіткої економічної програми".

Як вважають деякі фахівці, не підкріплена реформами реструктуризація Мінвуглепрому замість того, щоб оздоровити галузь, може сприяти створенню нової вугільної монополії.

"Думаю, цілком може скластися ситуація, коли політична сила, що зуміла підібрати під себе вугільний держхолдинг, буде контролювати всі потоки вугілля в країні, постачання устаткування на шахти, фінансові потоки галузі і т.п., - вважає глава Незалежної профспілки гірників Михайло Волинець. - Природно, що така монополія не принесе нічого гарного вугільної галузі".

Приміром, силам, зацікавленим в контролі над галуззю, тепер з усіх питань треба буде домовлятися лише з главою "Вугілля України".

А потреба вирішувати питання такого роду може з'явитися вже зовсім незабаром. На тій же колегії в Мінвуглепрому Віктор Янукович заявив, що в рамках реформи 75% шахт, які добувають коксівне вугілля, незабаром будуть віддані на приватизацію. Серед головних претендентів на їхню купівлю фахівці називають і підконтрольний все тому ж Ринату Ахметову "Метінвест холдинг".