Спостерігаючи зростання ВВП на тлі парламентського безумства, можна помилково подумати, що політичний хаос – позитив для економіки. Проте не слід робити таких швидких висновків. Українська держава може успішно шкодити економіці, а от допомогти – навряд чи.

Не було б правильно казати, що економічне зростання відбувається завдяки буддійській бездіяльності нинішнього прем’єра. Правильним було б казати, що ці дві величини – конструктивна діяльність Кабміну та економічний розвиток – практично не впливають одне на одного.

Безвладдя і рейдери

Тим не менш, поки що недостатньо приводів для замилування ліберальною ідилією, яка несподівано нібито настала в Україні.

Слід пам'ятати, що українська держава роками вибудовувалась як апарат насилля над економікою. І коли внаслідок вакууму влади цей апарат рве на шматки, шматками влади користуються спритні люди.

Можливо, за політичними перипетіями, а також цифрами економічного зростання багато хто не помітив, що правовий нігілізм все набирає обертів.

В першу чергу, це активізація корпоративних конфліктів, підвищення активності так званих рейдерів – свого роду бізнесменів, що спеціалізуються на здобутті активів через юридичні та силові схеми, з підкупом суддів та чиновників.

Чим далі, тим більше існуюче безвладдя провокує різного роду ділків все активніше проникати у надра державного апарату, методом підкупу намагаючись використовувати його у своїх цілях.

Один приклад – якщо раніше конфлікт між акціонерами черкаського "Азоту" відбувався виключно в судовій площині, то зараз у нього вже втягнуті Фонд держмайна та Прокуратура.

12 липня 2006 року Фонд державного майна України на вимогу правоохоронних органів оголосив конкурс з відбору компанії для ретроспективної оцінки вартості акцій ВАТ «Азот» (м. Черкаси), придбаних у процесі приватизації.

Черкаський "Азот" є найбільшим в Україні виробником аміачної селітри (мінерального добрива) й четвертим по величині виробником аміаку.

Дана ситуація, як стверджують на "Азоті", є продовженням рейдерських атак, які здійснюються на підприємство протягом останніх двох років. З 2003р. офшорні компанії Pearlman Enterprises та Vizalot, які зараз володіють менше ніж 2% акцій "Азоту", намагались заблокувати певні рішення менеджменту компанії, зокрема, додатковий випуск акцій.

Останнє судове рішення - певно не на користь міноритаріїв: 21 червня 2006 року Апеляційний господарський суд м. Києва підтвердив законність всіх додаткових емісій акцій, які проводилися на ВАТ "Азот" в 2004-2005 роках.

І от диво – одразу після цього судового рішення ФДМУ з подання ГПУ запускає процес переоцінки умов приватизації. І ще одне диво – об’єктом такої прискіпливої уваги стає саме ВАТ „Азот”, місто Черкаси. Може, це збіг обставин?

Керівництво "Азоту" впевнене, що, не зумівши довести обґрунтованість своїх претензій у суді, міноритарії ініціювали "черговий виток кампанії з дестабілізації роботи" підприємства, у яку цього разу виявилися утягнені ФДМУ йтаправоохоронні органи. (На жаль, думку власників офшорних компаній навести неможливо через анонімність останніх).

Взагалі, такий перебіг подій може означати лише дві речі. Або Фонд Держмайна має намір продовжити перегляд результатів приватизації "заднім числом" і зі своєї ініціативи (що за даних політичних умов малоймовірно).

Або керівництво "Азоту" праве в тому, що ФДМУ "втемну" використовують спеціалісти із силового перерозподілу власності. Довга історія корпоративного конфлікту сприяє поганим підозрам.

Взагалі, колізія із таким великим підприємством, як "Азот" виглядає загрозливою. Доводиться тільки сподіватися, щоб епідемія рейдерства не перекинулася на Україну з сусідньої Росії, де вона є чи не найбільшою проблемою в корпоративних стосунках.

Так, багато провідних компаній Росії витрачають до 10% від свого обороту на захист свого майна від рейдерів, і щорічно відбувається більше 200 спроб силового захоплення активів підприємств.

При цьому не слід розглядати проблему рейдерства як виключно питання відносин між акціонерами. Справа в тому, що рейдери перш за все блокують діяльність інвестиційних програм підприємств, що приводить до втрати їх конкурентоспроможності.

За прикладом не треба ходити далеко – ті ж азотні підприємства України, які працюють в умовах постійного підвищення цін на газ (їх основну сировину), потребують значних інвестицій, щоб витримати виклики світової енергетичної кризи і підвищення цін на енергоносії.

Зокрема, "Азот" до кінця поточного року має намір інвестувати у виробництво 220 млн. грн. порівняно з 198 млн. грн. у 2005-му.

Кошти для реалізації інвестиційних програм були отримані в результаті збільшення статутного фонду підприємства на 435 млн. грн згідно з рішеннями зборів акціонерів ВАТ "Азот" від 28 грудня 2004 року та від 11 листопада 2005 року.

Оскільки ці гроші було залучено через додатковий випуск акцій, який офшорні міноритарії намагаються оскаржити в суді, то це може призвести до зупинки інвестування на підприємстві. На жаль, у рейдерів прийнято не зважати на можливі проблеми підприємства – дуже часто вони готові довести підприємство до повної зупинки і руйнації, але при цьому досягнути своєї мети. Мета – змусити інших акціонерів викупити акції рейдерів за завищеною ціною.

Потенційно клімат для активізації рейдерів в Україні більш ніж сприятливий. Імунна система країни істотно уражена: судова влада продажна, органи виконавчої влади корупційні, парламентський контроль відсутній.

В той же час таких прикладів, як черкаський "Азот" – немало.

Експерти називають також недавні приклади зі скупкою акцій заводу "Росинка" (яка, втім, за твердженням деяких учасників закінчилася мировою угодою), а також конфлікт акціонерів ВАТ "Метробуд".

Серед можливих наступних "конфліктних зон" звучать назви підприємтсв "Укррудпрому", "Павлоградвугілля", заводів - Чорноморського суднобудівного, Нікопольского південнотрубного і Кримського содового, "Кримский Титан", морські порти.

Наслідки зради

Причина загрозливих тенденцій - це політичний хаос. В умовах, коли за певним державним органом немає реального контролю, окремі ділки за допомогою чиновників можуть і будуть творити все, що захочуть. Те ж стосується і суддів.

Адже відомо, що за кожним органом влади має існувати як адміністративний контроль, так і політичний. Адміністративний контроль – це нагляд з боку Контрольно-ревізійного управління, Генпрокуратури, СБУ, в певних випадках - МВС.

Але коли у цих органах у середній ланці сидять люди, у яких завдання – вижити за будь-яких політичних обставин, навряд чи вони в період смути будуть активно перешкоджати іншим чиновникам набивати свої кишені готівкою.

Скоріше вони задовольняться певною частиною цієї готівки.

Адміністративний контроль - це також контроль і "згори", з вищих інстанцій. Але хто є "вищим" у теперішній ситуації, приміром, над міністром чи головою ФДМУ? Президент, який ловить владу, яка вислизує з його рук? Прем'єр, який зараз вже пакує валізи?

Отже, адмінконтролю і "збоку", і "згори" немає.

А що ж до політичного контролю, то він також має декілька складових.

Перша – це парламентський контроль. Це нагляд та критика з боку профільного комітету. Але нинішня коаліція має таку структуру та психологію, за якої контроль всередині її неможливий. Та і взагалі поки що депутатам не до нагляду за виконавчою владою…

Що ж до безпосереднього політичного контролю з боку громадськості, то про нього годі й говорити.

Отже, чиновники зараз самі собі хазяї. Саме це є найгіршим значенням слова "бюрократія".

Приблизно так само безконтрольні судді.

Парламент бездіяльний і не приймає необхідних змін у законодавство, щоб убезпечити майно – приватне і державне – від посягань з боку нечесних ділків. Бізнесменів зараз рятує те, що за роки вони звикли захищати себе від "наїздів" – починаючи з держави і закінчуючи рейдерами.

Тому не потрібно радіти економічному зростанню. Це поки що кількість, а не якість. Якість дуже потрібна, оскільки українські підприємства потребують масштабних інвестицій. А в цьому контексті чистота приватизації, бізнес-клімат взагалі і проблема рейдерства зокрема – це питання саме інвестицій.

Коментар - Михайло Ілляшев, керуючий партнер юридичної фірми "Ілляшев та Партнери":

Потрібно відмітити, що в теперішній політичній метушні мало плюсів навіть для рейдерів. Ситуація стає мало прогнозованою і для них. Адже коли вони планують свої рейдерські заходи, вони, звичайно, спираються на певних представників влади. Але в нинішніх обставинах вони інколи не можуть передбачити, хто і на яких посадах буде через тиждень.

Втім, основними фігурантами рейдерських дій є суди. А там, загалом, все зараз працює…

Щодо ролі ФДМУ, то з нашої точки зору, не можна прирівнювати рейдерство і реприватизацію. Річ у тім, що у ієрархії рейдерських процесів, скажімо, Держкомісія по цінним паперам та фондовому ринку займає вищу позицію, ніж ФДМУ – вона реєструє додаткові випуски акцій, від неї залежать питання передачі ведення реєстрів акцій і т.п., що є часто ключовим питанням у рейдерських операціях.

Ситуація навряд чи покращиться, якщо до влади прийде коаліція на чолі з Партією регіонів.

На тому рівні, де найбільш працюють рейдери – більш низькому – ситуація якісно не міняється, відбуваються лише перестановки кадрів.