У випадку вступу України в НАТО відбудеться розрив коопераційних зв'язків оборонно-промислового комплексу Росії та України. Таку думку висловив віце-прем'єр, міністр оборони РФ Сергій Іванов у Санкт-Петербурзі.

"Ми чуємо, що українське керівництво говорить про вступ у НАТО. Це - суверенний вибір, але в цьому випадку рано чи пізно відбудеться природний розрив ОПК двох країн", - сказав Іванов.

Насправді, як прокоментував "УП" директор військових програм Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова Микола Сунгуровський, розрив військової кооперації проводиться із 1996 року, коли Росія затвердила програму закриття циклів усіх ключових військових проектів.

Економічна правда Новини Публікації Колонки Інтерв'ю Спецпроекти Інфокарти Архів Українська правда Життя Європейська правда ТаблоID Помилка 404 Вибачте, такої сторінки не знайдено Error 404. Sorry, the page is not found

"Дане питання давно перейшло у площину політики – розвив військових зв’язків немає нічого спільного із економікою. Так звані "натівські стандарти" означають лише найвищі вимоги на ринку військової техніки. Тим більше, що сама Росія значно випереджує нас за темпами взаємодії з НАТО, уклавши в 2003 році договір стосовно спільної каталогізації військової продукції, а її підприємства вдало співпрацюють із країнами Альянсу" – стверджує експерт.

За оцінкою Миколи Сунгуровського, говорячи про загрози вступу України до НАТО, уряд Росії намагається пояснити власні непопулярні рішення. "Ніхто добровільно із ринків не іде, - стверджує експерт, - а тому такий розрив сильніше вдарить по Росії".

Подібної точки зору дотримається і керівник наукових програм Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Сергій Згурець.

"Заява Іванова не є чимось новим – згортання військової кооперації почалось із часів Єльцина, коли Росія почала відмовлятися від співпраці у принципово важливих військових проектах із країнами, що не на 100 % знаходились в російській орбіті", - зазначає він.

За оцінкою експерта, ключовими для безпеки Росії досі залишаються наступні українські виробництва: "Мотор-Січ", яка виготовляє авіадвигуни, виготовлення ракет типу “повітря-повітря” для російських літаків "Міг" та "Су", і т.п.

Що ж стосується подальших дій Росії, то, за оцінкою Згурця, "лакмусовим папірцем" стане доля проекту створення цивільного літака АН-48: "Після численних заяв Іванова та постанови російського уряду про скасування пільгового оподаткування спільних військових проектів, відмова від суто цивільного транспортного літака стане остаточною "точкою неповернення" у промислових відносинах двох країн".

Однак повністю розірвати коопераційні зв'язки оборонно-промислового комплексу Росії не вдасться. На думку Миколи Сунгуровського, завернувши співпрацю по танках та військовому суднобудуванню, готуючи звернути співпрацю по двигунах для гелікоптерів, Росії, ймовірно, не вдасться відмовитися від співпраці у космічній галузі (хоча, безумовно, такі намагання існують), а також по всьому спектру авіадвигунів.

Експерт впевнений, що Україні більше загрожує не розрив військової кооперації із Росією, а відсутність власної стратегії розвитку військової промисловості.

"Ми весь час чекаємо, чи буде хтось розривати з нами зв’язки, не шукаючи нових ринків та нових партнерів для своє "оборонки" – зазначив він.

В свою чергу Сергій Згурець, наголошуючи на необхідності чіткої стратегії військового виробництва, стверджує, що збитки від розриву військової кооперації з Росією можуть бути компенсовані збільшенням внутрішніх замовлень.

"В розвинутих країнах, як Німеччина та Франція, держава купує 70% вітчизняної військової продукції, і лише 30% експортує, Росія має розподіл 50 на 50, і лише Україна має “перевернуту піраміду”, купуючи лише 5% вітчизняної військової продукції".

На думку експерта, збільшення внутрішніх замовлень хоча б до 30%, як це передбачає план військової реформи, дозволить компенсувати втрату від російського демаршу.