Після багаторічної паузи російська сторона нарешті офіційно заявила про вихід з україно-російського проекту щодо виробництва літака Ан-70. 30 травня на засіданні міністрів оборони СНД Анатолію Гриценку заявив про це його російський колега Сергій Іванов.

"Що стосується Ан-70, то цей проект ведеться за технічним завданням, складеним у 1984 році й кінця йому не видно. Що буде далі - подивимося. На цю тему буде зроблено окрему заяву", - сказав Іванов.

Гриценко також заявив, що сторони домовилися про те, що вихід Росії буде організований за допомогою експертів, щоб вирішити питання фінансового плану. "Напевно, було б краще, якби робили його (літак) разом, але рішення ухвалено".

Авіаційний довгобуд

Ан-70 є середнім широкофюзеляжним транспортним літаком, здатним перевозити вантажі вагою до 47 тонн при крейсерській швидкості польоту 820-870 км/г., і призначений для виконання транспортних операцій Повітряних сил і викидання десантів парашутним і посадочними способами.

Спільна програма створення цього літака здійснювалася згідно з підписаними угодами між Росією та Україною про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонних галузей промисловості в 1993 і 1999 роках.

Замовником АН-70 є Міноборони Росії та України, при цьому відповідно до угод Росія фінансує цей проект на 72 %.

Коментуючи "російський вихід", російський льотчик-випробувач Олександр Акименков заявив "Інтерфаксу", що при виході Росії з програми зі створення Ан-70, Україна стане власником науково-технічного набутку, отриманого при його створенні, загальною вартістю до 4 млрд. доларів.

"У створення літака Ан-70 ще з радянських часів укладено близько $4 млрд. Вийшовши з проекту, Росія фактично дарує ці кошти Україні".

Довгий час робота над проектом тривала від поштовху до поштовху, коли під час україно-російських зустрічей на вищому рівні декларувалась підтримка проекту, а потім усе йшло, як і раніше.

Принаймні останнього разу про закінчення "довгобуду" говорив ще у 2004 році Прем’єр Янукович, обіцяючи вже тоді розпочати масовий випуск літаків.

З наступного року, після появи більш гострої критики росіян щодо доцільності своєї подальшої співпраці з виробництва Ан-70, робота над проектом знову повернулася "на круги своя".

Довгоочікуване розлучення

Активізація розлучення почалося цього року, коли Головком ВПС РФ, генерал армії Володимир Михайлов оголосив про те, що Військово-повітряні сили Росії не планують брати на озброєння російсько-український транспортний літак Ан-70.

При цьому Михайлов зазначив, що "з російськї сторони грошей укладено значно більше, ніж з української". Тому Росія запропонувала: вона залишає програму, а Україна повертає витрачені гроші, після чого виходить із цим літаком на ринок самостійно.

Більш того, російська сторона вперше за довгі роки спільної роботи перейшла до конкретних справ.

У лютому Росією підписано російсько-узбецький договір про союзницькі відносини, один із пунктів якого передбачає збирання літаків Іл-76 для російської армії на Узбецькому Ташкентському авіаційному виробничому об’єднанні імені Чкалова.

Зважаючи на подібність літаків Іл-76 і проектованого Ан-70, російське Міноборони остаточно виявило свою незацікавленість у продовженні кооперації з українськими авіабудівниками.

У відповідь секретар Ради національної безпеки і оборони Анатолій Кінах заявив, що співпраця з Росією щодо виробництва літаків Ан-70 не має майбутнього: "Я думаю, що перспектив для серйозного напряму в Росії щодо Ан-70 у нас уже немає... Ми бачимо, на жаль, що позиція Російської Федерації стосовно Ан-70 - негативна..."

Позицію українського посадовця підтримала і Державна літакобудівна корпорація "Національне об’єднання "Антонов", заявивши про блокування російською стороною програми виробництва літака Ан-70. Київський державний авіаційний завод "Авіант" навіть виступав за вихід Росії зі спільно авіапроекту для залучення нових інвесторів.

І нарешті міністр економіки Арсеній Яценюк підвів у цьому питанні риску, заявивши, що Україна повинна подумати про заміну партнера в проекті з виробництва літаків Ан-70. При цьому він не виключив, що можливими партнерами в реалізації цього проекту можуть бути компанії "Боїнг" і "Аеробус".

Перспективи на Сході

Російська сторона вийшла з проекту Ан-70, вдало потягнувши час для реалізації власних конкурентних програм.

Якщо раніше, до офіційного розриву відносин, Україна, за твердженням Яценюка, не могла шукати партнера серед інших світових лідерів літакобудування, то тепер нам потрібно насамперед розрахуватися з Росією за вкладені нею у проект кошти, а вже потім шукати для проекту "нової долі".

Утім, є підстави вважати, що офіційне "розлучення" теж буде справою довгою та копіткою.

Як повідомили російському Regnumу члени російської військової делегації в Баку, Росія вважає себе власником не менш ніж 90% інтелектуальних розробок щодо Ан-70.

Чи не означає це, що остаточну крапку у справі про вихід Росії з проекту поставить міжнародний суд? У всякому разі це займе багато часу.

За цей період Росія встигне вийти на світові ринки зі своїм Іл-76 та, можливо, з іншим аналогом АН-70 - Ту-330.

Чи був в української сторони на такий випадок план дій? Дуже ймовірно, що ні.

Принаймні від керівництва "Авіанту" нам не вдалося отримати чіткої відповіді, чи є в Ан-70 хоч якісь перспективи вдало замінити російського партнера на західного.

"Наша справа - лише робити літаки", – заявив "УП" високопосадовець підприємства, який побажав залишитися неназваним.

Тим не менш, за оцінкою експерта Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Андрія Фещенка, ані "Боїнг", ані "Аеробус", маючи власні аналоги середнього транспортного літака, не виявляли зацікавленості до АН-70.

Значно імовірнішою, на думку експерта, буде участь насамперед країн СНД: Азербайджану, Грузії та Казахстану, які проявляли інтересу до озброєння українськими літаками своєї армії.

Утім, у названих країн, як і в України, може бути недостатньо коштів для партнерської участі в проекті.

Нагадаємо, що в розробку Ан-70 було вкладено, за різними оцінками, від 4 до 5 млрд. доларів, 60-70% з яких внесла Росія, а решту - Україна.

У цьому контексті ймоварними партнерами виглядають країни, які й раніше заявляли про свій інтерес до українського літака, зокрема Лівія та Саудівська Аравія.

Важливим є те, що майбутній партнер України може й не мати власної авіаційної промисловості – наша країна здатна власними силами забезпечити створення літака, а від країни-партнера вимагатиметься лише частина його фінансування.

За оцінкою Андрія Фещенка, якщо навіть при створенні літака буде необхідна участь російських підприємств (частину робіт виконувало Омське виробниче об’єднання "Полет"), Україна може робити прямі замовлення в Росії.