Намагаючись внести остаточну ясність у питання корупції та експорту української електроенергії, автори дізналися ще про декілька цікавих фактів, які підтвердили їх якщо не найгірші, то принаймні зовсім не найкращі сподівання.

У зв'язку з цим, лише зросла потреба у поясненнях з боку як минулих чиновників – екс-віце-прем'єра з питань паливно-енергетичного комплексу Віталія Гайдука, так і теперішніх керівників галузі. Проте скоріше за все, основні питання так і зависнуть у повітрі.

Білорусь як взірець для України

Нагадаємо, що однією з претензій до діяльності експортера української електроенергії "Укрінтеренерго" (УІЕ) була дивна любов цього підприємства до посередників.

Так, свого часу навіть до Молдови УІЕ поставляла електроенергію через офшорні компанії. Проте у 2005-м році УІЕ уклало договір з молдавською державною компанією Energocom. Цей документ передбачав поставку послуг по енергозабезпеченню напряму.

Це було досить логічно, оскільки фізично енергосистема Молдови надзвичайно сильно інтегрована з українською. Одночасно громадськість отримала наочну демонстрацію того, що УІЕ здатне працювати без посередників.

Зараз у Словаччину, Угорщину та Польщу УІЕ продовжує постачати енергію через посередницькі структури. Один із таких посередників, польський Zomar s.a., як стало відомо авторам, не володіє і не керує ні генеруючими, ні транспортуючими потужностями у електромережах, тобто є виключно торгівельною організацією.

Більш того, придбану в Україні енергію транспортує і розподіляє Замойська енергетична компанія (ЗКЕ). Це – державне підприємство, яке належить польському уряду. Воно володіє розподільчими мережами на польській території, яка межує з українським кордоном, а також оперує високовольтною лінією, якою електрострум прямує з України у Польщу.

Таким чином, між двома державними енергетичними підприємствами – українським та польським – існує комерційний посередник без жодних технічних функцій.

Автори даного матеріалу вважають, що, звичайно, існують випадки, коли такий посередник потрібен. Наприклад, коли законодавчі обмеження, або загальноприйнята комерційна практика у тій чи іншій країні робить існування невеликих, мобільних компаній доцільною та корисною для ринку.

На те вона і ринкова економіка, щоб допускати подібні ситуації. Припустимо, оскільки українське підприємство УІЄ є державним, скромні зарплати та обмежені бюджети не дозволяють займатися продажем електроенергії напряму - у зв'язку з комерційною та юридичною складністю цього процесу.

Проте, виявилось, що сусідня Білорусь напрочуд вдало справляється з цими завданнями. Країна, яку у найближчу п'ятирічку навряд чи побачать серед держав з ринковою економікою, тим не менш якось може продавати свою електроенергію до Польщі без посередників.

Як повідомили авторам у посольстві Польщі у Мінську, електроенергію у "Бєленерго" (державного монополіста у електроенергетиці) купляє така ж стовідсотково державна польська компанія-монополіст, Polskie Sieci Elektroenergetyczne SA.

Таким чином, "планові соціалісти" білоруси випередили напрочуд "ринкових" українців на одному і тому ж ринку. Питання доцільності існування посередників залишається відкритим.

В неофіційному коментарі Артур Штерник, один з менеджерів ЗКЕ, повідомив, що його підприємство було б не проти розширювати експорт електроенергії з України. Щодо існування посередника, то Штерник вказав на існування багаторічного контракту, який передбачає роботу ЗКЕ з Zomar.

Цінове питання

Президент компанії Zomar, Станіслав Адамяк підтвердив нам інформацію про те, що він входить до спостережної ради компанії Arksteel. Ця компанія опосередковано належить екс-віце-прем'єру Віталію Гайдуку та його партнеру Сергію Таруті, співвласникам корпорації "Індустріальний Союз Донбасу" (ІСД).

При цьому пан Адамяк зауважив, що він жодного разу не брав участі у роботі спостережної ради Arksteel. Він заперечував існування близьких персональних стосунків з Гайдуком, хоча і підтвердив своє знайомство з ним.

Новини ТаблоID

Дружина Суркіса показала своє обличчя Ющенко потрапив у фільм про кохання Путіна змусили одружитися Секрети заміського будинку Ющенка

Той факт, що Адамяк свого часу агітував у Польщі за ІСД, при купівлі цією корпорацією металургійного комбінату Huta Częstochowa, поляк пояснює своїм переконанням, що це було вигідно з точки зору польських національних інтересів.

На думку Станіслава Адамяка, не варто говорити про причетність Віталія Гайдука до цінової політики УІЕ на польському ринку, оскільки Zomar працює на ринку електроенергії з 1995 року – тобто значно раніше за Гайдука, якого деякі аналітики прямо пов'язують з УІЕ, став міністром палива те енергетики України.

Адамяк також вважає цілком природним великий розрив між вартістю української електроенергії та її ціною на внутрішньому ринку Польщі. Тут він додав, що його компанія несе значні витрати на забезпечення належної якості української електроенергії для польських споживачів.

Слід зауважити, що в попередній статті не ставились під сумнів значні затрати, які потрібні для того, щоб довести українську електроенергію до рівня європейської якості. Авторам вдалося отримати докладні дані щодо динаміки вартості електроенергії, з яких можна зробити висновок, що вартість української електроенергії хронічно відстає у своєму рості від росту ціни на відповідних європейських ринках.

В Угорщині це відставання найбільш значне.

Дані Держкомстату, Євростату, розрахунки авторів

Як видно, в продовж років УІЕ далеко не повною мірою отримувало зиск від сприятливої енергетичної кон'юнктури.

При цьому красномовним є факт, що в кінці 2005-го року, коли керівництвом українського ПЕК була вчинена спроба змістити директора УІЕ Олега Бугаєва, вартість електроенергії для Угорщини на 2006-й рік зросла надзвичайно різко – на 30% (за заявою самого Бугаєва).

Щодо Польщі, то тут ситуація з динамікою цін була подібною.

Дані Держкомстату, Євростату, розрахунки авторів. Синій графік – ціна, за якою УІЕ постачає електроенергію угорському посереднику – компанії System Consulting

При цьому факт реального зростання цін на електроенергію на польському ринку, безвідносно до затрат компаній-посередників, підтвердив Андрей Сильвик, президент Case Advisors, місцевого філіалу міжнародної мережі аналітичних центрів. За його словами, за останні роки у Польщі спостерігалося зростання валового внутрішнього продукту, що спричинило активний зріст попиту на енергоресурси, в тому числі і на електроенергетичні.

Таким чином, "енергетична інфляція" у Польщі справді мала місце, в той же час ціни на українську електроенергію не зростали так швидко, як середня ціна по ринку. І неясно, з яких причин...

З чого можна зробити висновок про те, що питання адекватності цінової політики УІЕ реаліям європейського ринку електроенергії залишається відкритим.

Замість крапки

Авторам зрозуміло, що в даній ситуації марно сподіватися отримати відповіді на всі питання. Так, не було отримано коментар від Віталія Гайдука (до речі, єдиного легального мільярдера серед українських екс-чиновників).

Також поки що ні міністр палива та енергетики Іван Плачков, ні його заступник Юрій Продан не пояснили, яким чином може існувати державне підприємство, над яким держава не має влади.

Схоже, що найвищі посадовці не визнають власних помилок і не люблять говорити мовою цифр.

Незрозуміло взагалі, якщо українська електроенергія настільки малоздатна до конкуренції на європейському ринку, то навіщо існує Бурштинський енергоострів, який саме і створювали для того, щоб здійснювати поставки до Європи за високими стандартами?

Чи потрібен взагалі такий бізнес державі, коли він стає все менш і менш конкурентним на зовнішньому ринку, через проблеми української сторони?

P.S. Коли ця стаття готувалась до друку, 6 березня директор "Укрінтеренерго" Олег Бугайов звинуватив керівництво Мінпаливенерго, а зокрема, особисто міністра палива та енергетики Івана Плачкова і його першого заступника Юрія Продана у спробах незаконним чином змістити його та заволодіти контролем над підприємством.

За словами Бугайова, 6 березня офіс "Укрінтеренерго" захопили люди у камуфляжній формі. Крім того, на території підприємства, як заявляє його директор, у цей момент знаходився Юрій Продан.

Бугайов вважає, що дії Плачкова та Продана спрямовані на захоплення контролю над усіма фінансовими потоками у електроенергетиці. Бугайов звинуватив міністра та його заступника у лобіюванні інтересів іноземних та вітчизняних структур.

Зокрема, як стверджує Бугайов, йому нав’язували послуги юридичної компанії, засновниками якої є дружини нинішніх керівників Мінпаливенерго.

Також йому наполегливо рекомендували підписувати контракти з окремими фірмами за кордоном (у вигідності цих контрактів у Бугайова були сумніви).

Нарешті, Бугайов заявив, що Юрій Продан свого часу обіцяв дослівно "замочити" його.

P.P.S. Авторам хотілося б висловити свій подив з того приводу, що навколо такого формально низькоприбуткового підприємства ідуть такі запеклі конфлікти...