Даний матеріал підготовлено за сприяння прес-служби МВС.

Сьогодні Україна потерпає від іноземного економічного тиску і робить зусилля знайти доступ до джерел енергоносіїв. І тим більш парадоксально виглядає картина, коли в той самий час всередині держави продовжується системне розкрадання енергетичних ресурсів.

Способів, якими це робиться, багато. Один із найбільш примітивних – це крадіжки із трубопроводів, які йдуть від нафтогазових свердловин.

Вампіризм

Технічна примітивність та явно кримінальний характер цього явища зовсім не означає, що даний бізнес не є складним та розвиненим за своєю структурою. Насправді це окрема галузь по "добуванню" вуглеводневої сировини, її транспортуванню, переробці та збуту.

Обсяги коштів, задіяних у цій галузі, невідомі, проте не виключено, що це десятки мільйонів доларів на рік.

Почнемо з "добування".

Як відомо, нафто- та газопереробні потужності не будують на кожній свердловині. Замість цього вуглеводневу сировину (а це може бути нафта або газовий конденсат) транспортують зі свердловини по трубах, які пролягають у верхньому шарі ґрунту, а інколи – навіть безпосередньо по землі.

За таких умов технічно дістатися до труби дуже легко. Цим в Україні користуються, і дуже активно.

Так, за даними відділу розкриття майнових злочинів Департаменту карного розшуку МВС, у 2005 році у Полтавській області було виявлено 205 врізок, у Сумській – 135, Харківській – 89, Чернігівській – 69. Якщо врахувати, що одна гарна врізка дає можливість регулярно красти вуглеводневу сировину обсягами по декілька бензовозів за один "підхід", то масштаби цього бізнесу мають викликати повагу.

Врізка робиться приблизно за 20-40 хвилин. За стільки ж часу можна наповнити один або два бензовози. 40 хвилин – якраз достатній час, бо охорона трубопроводів найчастіше робить обходи раз на годину.

Припустимо, що один бензовоз має місткість 8 кубометрів, і якщо мова йде про крадіжку газового конденсату, то його вартість для простоти обрахунку можна прирівняти до вартості найдешевшого бензину, тобто приблизно 3 тис. гривень за куб. м. Загалом, виходить 24 тисячі гривень за 40 хвилин… А якщо врізка дозволяє наповнювати два бензовози, тоді сума подвоюється.

Українці не були б українцями, якщо б не прагнули до стабільності. Для цього технологія врізок постійно вдосконалюється. Так, популярності набувають врізки з відводами – коли від врізки в продуктопровід відводься замаскований шланг на декілька сот метрів убік, за межі видимості патрулів, що охороняють трубу. Така технологія дає взагалі практично необмежені можливості для нафтового вампіризму.

Другий етап – транспортування. Тут основні затрати – або на фальшування документів про походження нафтопродуктів, або на підкуп співробітників правоохоронних органів, які контролюють рух вантажних машин. Або на те, і на інше.

Третій етап – переробка і реалізація. Для того, щоб якась компанія могла легально переробити нафту на нафтопереробному заводі (НПЗ), їй достатньо мати докази, що вона десь колись цю нафту придбала. А обсяги переробки, за домовленістю з НПЗ, можна приховати. Багато хто так і робить.

Однак українці схильні до індивідуалізму, і залежати від легальних нафтопереробників вони не хочуть. Для цього, у згаданому кримінальному ланцюжку існує така ланка, як нелегальні нафтопереробні заводи. В позаминулому році їх МВС було виявлено 3, у минулому – 6.

Більше того, нахабство деяких ділків сягає таких меж, що вони спокійно будують невеличкий, цілком легальний НПЗ на відстані декількох сот метрів від продуктопроводу. Неважко здогадатись, які будуть джерела сировини для такого заводу.

Щит для тіні

Як вже можна здогадатися, бізнес-схема, яка змальована вище, не може функціонувати без активної підтримки, так би мовити, з іншого боку.

У 2004 році структури НАК "Нафтогаз України" (ВАТ "Укрнафта" та ДП "Укргазвидобування") уклали угоду про охорону тих трубопроводів, про які йшла мова вище, з приватним охоронним підприємством "Альфа-Щит".

Хоча у Законі України "Про трубопровідний транспорт", стаття 19, записано, що охорона найбільш важливих об’єктів трубопровідного транспорту здійснюється підрозділами МВС України.

Це підприємство сумлінно охороняло трубопроводи. І за даними МВС, за рік не затримало жодного (!) порушника. Хоча і врізки, і навіть покинуту техніку "Альфа-Щит" виявляв, а от людей – жодного разу.

Більше того, у МВС вказують на ще деякі характерні особливості роботи "Альфа-Щита". Виявивши врізку, "щитівці" не поспішають викликати міліцію. Вони інколи заварюють її і залишають, не ліквідовуючи повністю. І таким чином провокують те, що через півроку її знову розкопають зловмисники.

Через, скажімо так, пасивність "щитівців", дуже часто міліція не має змоги приїхати і оглянути місце злочину по гарячих слідах – слідчим доводиться працювати тоді, коли всі сліди вже знищено. Мова навіть і не йде про те, щоб дати працівникам МВС можливість зробити на місці виявленої врізки або відводу засідку…

І нарешті, іще одна дивна особливість роботи "Альфа-Щита".

До приїзду міліції вони, спільно з працівниками тих структур, чиї труби вони охороняють, складають акт збитків. При цьому міліціонерам не вдається вияснити у представників дочірніх структур НАК "Нафтогазу", скільки ж точно було вкрадено вуглеводнів.

Отже, не дивлячись на те, що керівництво НАКу знаходиться в порозумінні з МВС, міліція наштовхується на пасивний опір зі сторони "Альфа-Щита" та дочірніх структур "Нафтогазу". Поки що дрібний та середній нафтогазовий вампіризм тихенько процвітає, не дивлячись на те, що десь угорі бушують нафтові та газові війни.