Коли озимі мерзли минулого року, ми іронізували, бо з ними гинули алюзорні шанси однієї новоспеченої політичної сили з однойменною назвою на перемогу. Коли мерзли нинішнього – нам, городянам, було в принципі байдуже. Зрештою, коли вони вимерзли, висохли, не вродили – ми побігли скуповувати залишки переробленого врожаю минулого року за на 15-20% завищеними цінами. Озимі, ярі та інші зернові можуть стати до осені тією третьою силою, яка значно перекроїть український політикум.

Минулий тиждень почався в Україні з ажіотажу навколо несподіваного підвищення цін на продовольчі товари, зокрема борошно, крупи та хлібопекарські вироби. Ціни буквально за декілька днів зросли на 15-20%. Завбачливі українці, відчувши носом, що сало взимку доведеться гризти без хліба, кинулися скуповувати - хто торбами, хто мішками – все, що під руку трапляло, а спритні ділки сколотили на цьому чималу копійчину. І хоч Янукович тут же пригрозив покарати всіх роздрібних торгівців за невиправдане підвищення цін, але мавр зробив свою справу - процес, так би мовити, пішов. І пішов явно проти нинішнього уряду.

У вівторок ситуація на продовольчому ринку розглядалася на нараді керівників груп і фракцій парламенту та представників уряду. Коментарі навряд чи були гречними.

Виступаючи вранці того ж дня з трибуни парламенту лідер СПУ Олександр Мороз, заявив, що його фракція буде вважати ситуацію вирішеною, якщо селянам будуть повернуті 7 млн. грн., а також у випадку, якщо ціни на продовольчі продукти будуть повернуті на рівень 1 січня 2003 року.

Мороз підкреслив, що депутати фракції вимагають зустрічі з представниками уряду негайно, оскільки уряд повинний займатися питаннями, за які він відповідає, а не проведенням конституційної реформи.

Як займався до цього - вже відомо.

З мосту в кар'єр

Україна, яка завдяки урожаям минулих років, увійшла до еліти зернотрейдерів, зсунувши вісь формування світових цін на зерно до Чорного моря, ризикує шубовснути з високого мосту, в не менш глибокий кар'єр. За прогнозами, Україна вже втратила 8 млн. тонн зерна, тобто майже увесь минулорічний експорт. Причина – несприятливі погодні умови. Спочатку - морозна безсніжна зима, потім посушливі весна та початок літо, та й нинішні дощі якості зерну не додадуть. А тут ще й сарана налетіла...

Підтягнувши паски, мінагрополітики на початок збирання зернових встановило верхню межу врожаю на рівні 23-27 млн. тонн замість 38,8 млн. тонн в 2001-2002 роках. Цього року очікувані до збирання площі зернових культур будуть набагато нижче, ніж торік. За попередніми оцінками з посіяних восени минулого року 8 млн. га озимих зернових до початку червня поточного збереглося лише близько 3 млн. А надій на яровину так само мало.

Утім втрата значної кількості озимини для України, що знаходиться в ризикових для зернових кліматичних умовах, не дивина. Після вибуху Чорнобилю вони у нас вимерзають регулярно. Але, щоб так як нині - більше третини врожаю - то так було тільки в 1994. Чи тільки природа винна в цьому? Певно, що ні. І сліди людського фактору на поверхні.

Сім проколів уряду Януковича

Нагадаємо, зазвичай аграрії засівають зерновими культурами 15 мільйонів гектарів.

В цьому році уряд вирішив землю не обтяжувати. На думку Дзеркала тижня, найбільшим його проколом можна вважати те, що під урожай 2003 засіяли тільки 5,9 млн. гектарів озимих — на 14,4% менше, ніж минулого року. Ярі зернові та зернобобові (без кукурудзи) посіялися тільки на 5 млн. гектарів, тобто на 10% за минулорічний показник, з них ячменю — 3,3 млн. (на 11% менше).

Друге, якщо землю снігом вкрити уряд був неспроможний, то зросити її навесні міг би. Натомість, за даними все того ж ДТ, до початку сезону було відремонтовано та підготовано зрошувальні системи лише на 1,1 млн. гектарів. Уряд з депутатами щоправда, знайшов більше 30 млн. гривень на 50%-ве здешевлення електроенергії для подачі води. Але коли та вода знадобилася, виявилося, що угоди між сільгосппідприємствами та водогосподарствами укладено лише на зрошення 62% площі. Та й з них напоїли лише половину.

Третє. Рятувати ситуацію кинулися аж на Трійцю, ледь не за тиждень до початку збору ранніх зернових. Янукович, однією ногою з Білорусі, провів термінову селекторну нараду з керівниками сільгосппідприємств з питань ситуації в сільському господарстві та шляхів подолання наслідків стихійного лиха в галузі. На нараді Янукович закликав весь урожай озимих направити на насіння для постраждалих регіонів України на осінню посівну. А також підкреслив, що держава до 1 жовтня 2004 року через банківську систему виділяє для кредитування села спеціальний "насіннєвий" кредит із ставкою не вище 18% річних. Уряд візьме на себе сплату 15% річних.

Формування зернового фонду – ще один промах уряду. Тут, як кажуть, воза готувати треба було ще з зими, бо ж видно було, куди котиться. Тепер же з цінами на посівний матеріал може трапитися те саме, що й з цінами на продовольчі товари цього тижня, коли спритні ділки знову обскакають державу. Бо ж як не пнутимуться керівники сільгосппідприємств, забезпечити себе власним насінням не вдасться, і частину знову ж доведеться закуповувати.

І от тут стали б у нагоді ті кошти (15%), які уряд планує виділити на погашення кредитів. Їх би краще не повертати селянам потім, як завжди заднім числом, а виділити зараз на закупівлю насіння, або уряду самому організувати таку централізовану закупівлю. От тільки питання - де? Є питання і щодо закупівлі для забезпечення продовольчого фонду.

Справа в тому, що не вродило не тільки в Україні. Асоціація зернових трейдерів Coceral ще на початку березня попередила, що у ЄС у 2003 році очікується зниження врожаю зернових на 1,5 млн. тонн. Свої проблеми і в Казахстані. Російське мінагрополітики також пропонує урізати експорт…

Втім, як запевняє уряд, голодати не будемо. Та й депутати-аграрії підсобили, запропонувавши законопроект, щоб до кінця 2003 року здійснити пільговий імпорт 2.5 млн. тонн зерна при нульовому миті і без сплати ПДВ.

Гірше з худобою. Перехідних запасів не вистачило, заготували тільки 75%. Тому навесні господарники змушені були купляти зерно у держави втридорога – 68 коп. за кг третьосортної пшениці. Господарникам від такої годівлі тільки збитки, а тому не виключено, на відміну від хліба, ціни на м'ясо підуть вниз від масового забою нікому не потрібної худоби нікому не потрібної галузі.

Втім поки що ціни тільки ростуть...

Хліб – усьому голова. Та чи вціліє голова... уряду?

Ціни ростуть. А з різних кутків вже починає доноситися критика. Так, на думку президента УСПП, екс-прем'єра Анатолія Кінаха, відсутня системна й професійна робота аграрного сектора уряду на продовольчому ринку країни. "Зерно в Україні є в достатній кількості", - каже Кінах, але "замість застосування сучасних ринкових механізмів, створення умов для перевищення пропозиції над попитом проводяться фіскальні, адміністративні заходи".

Януковичу не позаздриш. Найменше, що він може втратити в результаті зернової кризи – власний рейтинг, який до цього впевнено зростав. Втім, з такими результатами Януковичу хоч би до осені дотягнути. Тут не врятує і недоторканність, виписана депутатами на рік.

Адже, не виключено, що зернова ситуація в країні стане предметом вже наступної екстреної наради РНБОУ, де Януковича може спіткати доля Шевчука і Шкідченка. Бо ж країні тепер потрібен кризовий менеджер, а він у нас тільки один. І неважливо, в якому кріслі - чи то секретаря РНБОУ, чи прем'єр-міністра – Медведчуку можуть доручити ліквідовувати кризу. Для нього – це реальний шанс вийти з тіні і закріпитися на найкращому передпрезидентськовиборчому майданчику, давши народу хліб, а видовища забезпечать Суркіс з Динамо.

Хоча, правда, рятівника можуть пошукати й деінде. Це вже куди Данилич правицю повернуть.

Не дрімає й опозиція. Зернова криза – унікальний привід поспілкуватися з народом і організувати його для нових акцій, і не під приводом якихось там далеких перекроювань повноважень, а під справжнім, животрепетним, насущним.

Лідер фракції Компартії Петро Симоненко у вівторок із парламентської трибуни вже закликав громадян України провести акції громадської непокори проти "свавілля ділків, що піднімають ціни на хліб". Він заявив, що "Україні й народові загрожує голод", і люди "кинуті напризволяще перед щоденним ростом цін", повідомляє Інтерфакс-України.

Лідер комуністів назвав причинами сформованої ситуації "руйнівну політику нинішньої влади", що, за його словами, не переймається відповідальністю за сформовану ситуацію.

Комуністи вимагали заслухати на засіданні звіт міністра економіки і з питань європейської інтеграції Валерія Хорошковського, а також інформацію Державної митної служби, зокрема щодо того, що 300 різних комерційних структур вивозили зерно за кордон. Депутати-комуністи хочуть також поставити питання перед Службою безпеки України, чому була допущена така ситуація.

Лідер КПУ заявив про необхідність прийняття відповідної державної програми з вирішення ситуації, що склалася в АПК, і законодавчо заборонити підвищення цін на хліб. Крім того, за його словами, Генеральна прокуратура повинна порушити кримінальні справи проти державних чиновників, винних у ситуації, що склалася в українському АПК.

Віктор Ющенко з парламентської трибуни запропонував вжити конкретних заходів. За його словами, таким рішенням може бути ухвалення відповідної постанови, у якій буде передбачена, зокрема, відстрочка сплати податків і зборів для сільгоспвиробників, списання пені і штрафів за несплачені податки й збори, витрати для АПК, а також фінансова підтримка операцій із зерном. "Від нас чекають конкретних кроків у найближчі 10 днів", - підкреслив Ющенко.

Юлія Тимошенко, чия фракція піднімала тему зерна ще навесні, заявила, що парламент має відкласти всі інші питання і провести засідання щодо введення тимчасових цін на продовольчі продукти, а також ситуації з наповненням державного резерву.

Лідер БЮТ виступає за створення відповідної групи в парламенті, що буде реагувати на всі пропозиції уряду. "Надзвичайні події вимагають надзвичайних дій", - підкреслила Тимошенко.

Проблеми з продовольством можуть допомогти об'єднанню опозицію, чия монолітність дала вже не одну тріщину. "Хліб – народу!" – прекрасний об'єднавчий лозунг, пасує і лівим, і правим. Якщо ж ціни на продовольство до осені не впадуть, то в опозиції з'явиться реальна нагода перехопити ініціативу у влади, а може й потіснити її.