Спогади про майбутнє? - ІІ

У попередньому огляді стосовно складових розгортання фінансових і валютних криз вказувалося, що їх (криз) найвагомішими наслідками є:

 - стрімка девальвація національної валюти,

 - суттєве зниження, а то і втрата, валютних резервів,

 - призупинення або й спад економічного розвитку,

 - галопуюча висока інфляція,

 - падіння фондових ринків, здешевлення багатьох активів з можливим перерозподілом власності,

 - скорочення припливу прямих інвестицій і капіталів загалом,

 - можливе покращання торговельного сальдо як наслідок девальвації і здешевлення робочої сили,

що означає високу вартість поширення кризових явищ. З огляду на це, запобігання негативному тиску не повинно "чекати" перших негативних проявів.

Зазначимо, Україна вже має власний досвід "приборкання" кризових явищ. Принаймні кілька епізодів можуть виявитися "знаковими" для оцінки характеру можливих подій у валютній сфері. Один із них стосується періоду 1997-98 рр. -валютної кризи у країнах Південно-Східної Азії 1997 р., яка була посилена кризою в Росії 1998 р. Інший - політичних ускладнень періоду президентських виборів 2004 р.

1997-98 рр. Перша хвиля валютної кризи торкнулася України восени 1997 р. - вихід нерезидентів з українських фінансових ринків взагалі та ринку ОВДП зокрема, стурбованих нестійкістю нових фінансових ринків країн, що розвиваються, і трансформаційних країн.

Нагадаємо, в той період в Україні також був оголошений валютний коридор (до кінця року) для курсу гривні відносно долара з верхньою межею 1,9 (грн./дол.).

Хоча коридор для гривні було оголошено з травня (1997 р.), однак він практично не використовувався, а проводилася політика фіксованого валютного курсу із значенням, близьким до вказаної верхньої межі.

Ціною такої політики були значні валютні інтервенції на підтримку гривні, які стали можливими завдяки припливу капіталів у попередні періоди, а також по суті фіксованому курсу, який надавав гарантії високих прибутків нерезидентам.

Тому в лютому 1998 р. (тільки-но закінчився термін оголошеного коридору) НБУ був змушений переглянути встановлений раніше коридор у напрямі його підвищення та розширення, що зменшило спекулятивну прибутковість валютного ринку України та підштовхнуло до виведення коштів з країни.

І для підтримки валютного курсу НБУ повинен був із самого початку 1998 р. проводити широкі інтервенції на міжбанківській валютній біржі, а надалі (в 1999-2000 рр.) періодично сприяти девальвації в періоди постійного і значного попиту на долари (графік "Динаміка інтервенцій НБУ і курсу гривні").

Динаміка інтервенцій* НБУ ($ млн., праворуч.) і курсу гривні

* - додатне значення - продаж валюти НБУ

Джерело: НБУ

Зазначимо, відплив іноземної валюти з України (починаючи з вересня 1997 р.), що був викликаний розчаруванням міжнародних інвесторів в українському ринку державних облігацій (ОВДП), за відсутності альтернативних фінансових ринків спровокував необхідність продажу ресурсів з резервів НБУ, що не могло не призвести до посилення девальваційного тиску на гривню.

Однак фінансове керівництво країни не змогло зробити рішучий крок до зменшення адміністрування на валютних ринках (врізка "Напрями дій НБУ з приборкання кризових проявів у 1997-98рр.") і вимушено утримувало валютний курс у переоціненому коридорі, як 1997, так і 1998 рр.

Підкреслимо, розвиток світової кризи та власний досвід підтвердили недоцільність для України вузького валютного коридору внаслідок високої вартості його дотримання.

Нажаль, цей урок не був використаний належним чином і нові спроби утримання гривні в нових коридорах зазнавали краху під тиском як внутрішніх, так і зовнішніх чинників.

2004 р. Високий неспокій на валютних ринках України спостерігався наприкінці 2004 р. напередодні і під час першого туру президентських виборів. Криза влади в той період досить красномовно відбилася на фінансових ринках, а політична нестабільність і негативні очікування (в тому числі інфляційні) спровокували серед населення високу недовіру до національної валюти, а з тим - відмову від неї на користь іноземної.

Так, з початку жовтня НБУ змушений був проводити масові інтервенції на підтримку гривні (графік "Інтервенції НБУ та курс"). За 2,5 місяця сумарні обсяги інтервенцій (продаж іноземної валюти) досягли 2,8 млрд. дол.

По суті, на таку ж величину впали валютні резерви НБУ, при цьому курс (який у той час був значно "гнучкішим") не змінювався, хоч обсяги резервів не були настільки значними, як сьогодні.

Інтервенції НБУ та курс (праворуч)

Істотна частина змушених валютних "інтервенцій" НБУ також була обумовлена відмовою населення від депозитів у національній валюті (масово розривалися депозитні контракти) і купівлею валюти на готівковому ринку (в найкращому разі, зміною гривневих депозитів на валютні, в той час, переважно доларові) (графік "Депозити населення...")...

Депозити населення та їх гривнева частка (праворуч)

Негайно запроваджені обмеження на ринках депозитів для фізичних осіб і кредитів для бізнесу, а також деякі адміністративні заходи вписувалися в стабілізаційні завдання і запобігання паніки серед вкладників. Так, НБУ:

- заборонив закривати термінові депозити до 1 січня 2005р.; при цьому процентні платежі повинні були здійснюватися вчасно;

- дозволив банкам видавати нові кредити тільки в рамках коштів, що повертаються (тобто не збільшувати свої кредитні портфелі);

- зобов'язався продавати банкам готівкову валюту для запобігання паніці на готівкових валютних ринках серед населення, а також обмеження спекуляцій в умовах високого попиту на долари;

- рекомендував банкам обмежити можливість отримання вкладниками готівки з банкоматів 1,5 тис. грн. у день;

- оголосив, що готовий надати банкам 17 млрд. грн. для їх підтримки шляхом рефінансування.

Загалом, впроваджені заходи були визнані переважно адекватними ситуації. А мирне розв'язанні політичної кризи сприяло досить швидкому відновленню і зміцненню макроекономічного та фінансового середовища.

Специфіка сьогодення для України. Актуальність валютної проблематики для України сьогодні, в період розгортання світової фінансової кризи, є вкрай високою, зважаючи на специфічні потреби та особливості розвитку країни:

• - у разі економічних ускладнень неминучими будуть спроби пояснити внутрішні провали наслідками зовнішньої (світової) кризи з виправданнями стосовно "неможливості" вберегтися;
• - ускладнення зазвичай розглядаються як привід для посилення "ручного" управління, нібито для запобігання негативним процесам, що, однак, за некваліфікованого втручання може лише посилити кризові вияви;
• - зволікання з реформами, що досі триває (вони постійно "не на часі"), розширення популістських грошових виплат для "захисту" населення в перманентних виборчих протистояннях;
• - збереження міцної прив'язки до іноземної валюти (вичерпання ідеології валютного кошика), що ускладнює "м'яку посадку" для національної валюти у випадку валютних ускладнень;
• - збереження для банківської системи практики кредитування так званим афільованим особам і компаніям, які формально оцінюються як надійні; відсутність повної достовірної інформації про боргові зобов'язання всіх економічних агентів;
• - високий рівень доларизації економіки та банківських пасивів, що робить обслуговування іноземних кредитів високо залежним від валютних коливань (так, у випадку девальвації гривні суттєво може здорожчати обслуговування зовнішніх боргів);
• - у корпоративному секторі - продовження практики "спеціальних" контрактів, що суттєвим чином ускладнює визначення фінансового стану підприємств, а з тим і їх фінансових ризиків (утім, зазвичай, справжній стан підприємств є кращим, ніж фінансова звітність, що робиться для мінімізації податків).