Чому державі потрібен експорт української зброї

Чому державі потрібен експорт української зброї

Навіть коли держава не купує зброю, її заборонено продавати за кордон. Як це впливає на виробників та доходи держави?
Четвер, 3 жовтня 2024, 17:43
виконавча директорка Технологічних Сил України

Україна могла б контрольовано експортувати озброєння до низки країн-партнерів на суму від $1 до $2 млрд на рік, що забезпечувало б надходження валюти й податків в державу без ризику просідання забезпечення нашої армії, а також сприяло б зростанню ВВП. Проте наразі експорт лишається фактично закритим. 

Що стримує розвиток українського ОПК

Нещодавно Технологічні Сили України (далі ТСУ) провели опитування серед виробників, які є виконавцями державного оборонного замовлення. Воно показало, що 85% компаній оборонно-промислового комплексу замислювались над релокацією за кордон або вже її здійснили.

70% респондентів вказали саме закритий експорт головною проблемою, що змушує українських виробників зброї розглядати перевезення виробництв до сусідніх країн.

Суть проблеми в тому, що держава – єдиний замовник зброї. Тобто клієнт у виробників один, а ресурсів державного бюджету для покриття усіх потреб фронту та виробничих спроможностей зброярів критично не вистачає.

Реклама:

Бюджет на закупівлю озброєнь у 2024 році становить $6 млрд. Такі дані Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості. Водночас виробничі можливості вітчизняних виробників втричі більші, і складають близько $20 млрд.

В результаті, через недостатню кількість замовлень, і як наслідок, обігових коштів, виробники мають два основні сценарії. Перший — закриття частини виробництва, що матиме наслідком звільнення працівників і втрату потужностей. Другий варіант — релокація за кордон. 

Наприклад, до Польщі, Естонії та інших країн, де можна знайти замовлення. Хоча для бізнесу це може бути оптимальним рішенням, але для держави — це катастрофічно. Ми втрачаємо індустрію, надходження в бюджет і, що найгірше, власну обороноздатність.

Водночас є третій сценарій – відкриття експорту зброї. Утримання за сімома замками виробників без замовлень не є ефективним рішенням для забезпечення фронту. Тоді як контрольований експорт може зменшити навантаження на державний бюджет та допомогти виробляти більше зброї всередині України за менші ресурси.

(Не) заборонений експорт 

Цікаво, що жодної офіційної постанови, яка б заборонила експорт зброї після 2022 року, немає. Проте Служба експортного контролю України накладає заборону на експорт зброї та товарів подвійного використання майже у 100% випадків. 

Незалежно від того, є у компанії державний контракт чи немає, є потреба армії у цьому продукті чи немає, компанії відмовляють в експорті. Щобільше, забороняють продавати назовні навіть продукти, які взагалі не використовують Збройні сили України. 

При усіх перевагах експорту, міжнародний продаж зброї є серйозним питанням, яке має здійснюватися контрольовано з урахуванням потреб забезпечення фронту, домовленостей з міжнародними партнерами, а також без ризику для національної безпеки й збереження сенситивної технічної документації. 

Настав час щирої розмови щодо цього. Пропоную розглянути експорт зброї у чотирьох аспектах: забезпечення армії, національна безпека, економіка та міжнародні відносини.

Спростовуємо міфи про експорт озброєння

Міф перший: Українська армія терміново потребуватиме зброї, в той час наші виробники будуть віддавати все на експорт, бо там більше грошей. 

Забезпечення нашої армії має бути на першому місці. І Державна служба експортного контролю, яка видає дозволи на експорт, має досить інструментів, щоб не пустити на продаж те озброєння, яке зараз потрібне ЗСУ. 

Тому йдеться про можливий експорт виключно тої військової техніки та озброєння, які є надлишковими. Це означає, що держава або не потребує, або не має достатньо коштів, щоб викупити вироблену українськими зброярами продукцію. 

Наприклад, дронів зараз в Україні виготовляється із надлишком. І це та сфера, де ми можемо серйозно конкурувати на міжнародному ринку.

Відкриття експорту дозволить виготовляти більші партії, що здешевить сам процес і кінцеву вартість виробу. А це означає, що за ту ж саму суму, закладену в бюджеті, можна буде купити більше військової техніки та озброєння для ЗСУ. 

Міф другий: Ворог перекупить експортовану зброю і дізнається технічні секрети виробу або використовуватиме проти нас на фронті нашу ж техніку. 

Чіткий механізм контролю експорту дозволить уникнути нелегального реекспорту в треті країни, що потенційно може загрожувати національній безпеці України. Основою для цього може стати експорт зброї до дружніх країн, з якими підписано безпекові угоди. 

Ці угоди між державами чи міжнародними організаціями щодо співпраці у сфері оборони і безпеки — важливий інструмент для захисту національних інтересів України. 

Угоди передбачають співробітництво у сфері оборонної промисловості та залучення українських компаній до ланцюгів постачальників озброєння відповідних країн. Наразі таких країн-партнерів 25 і їхній список розширюватиметься. 

Крім того, вітчизняні виробники зацікавлені, аби унікальні технології залишалися в Україні. Експортні ж зразки можуть мати інакші технічні характеристики, на відміну від озброєння, що постачається для ЗСУ. 

Міф третій: У світі не потрібна українська зброя, вона не конкурентоспроможна. 

Україна стала одним зі світових лідерів із виробництва дронів як за кількістю, так і їх типами. Зараз за напрямком БПЛА працює понад 100 компаній, які пропонують різноманітні рішення на полі бою: від розвідки до ударних дронів різної дальності. 

Ці технології постійно вдосконалюються на основі зворотного звʼязку від військових після випробувань безпосередньо в бойових умовах. На жаль, це наші реалії, але й водночас конкурентна перевага.

Це розуміють і за кордоном. Тому наші виробники зброї вже зараз отримують пропозиції експортувати ті чи інші типи озброєння. З огляду на те, що вихід на нові ринки — це процес нешвидкий, перші кроки варто почати робити вже зараз. В перспективі галузь військових технологій може стати однією з ключових для української економіки. 

Міф четвертий: Експорт зброї — це ризик для подальшого отримання західної допомоги. Партнери, які передають нам свою зброю, можуть не розділяти ідею експорту українських продуктів.

На експорт не йтиме озброєння, яке передали Україні партнери або ж коштом своїх бюджетів оплатили його виготовлення. Це потрібно чітко комунікувати як партнерам, так і всередині країни. Бо часто ті чи інші раціональні кроки можуть бути не сприйнятими у суспільстві через просте "не розібралися".

Нам потрібен відкритий діалог із союзниками про те, чому експорт надлишкового озброєння вигідний не лише Україні, але і їм безпосередньо. Перш за все — це плюс до економічної стійкості внаслідок збільшення валютних надходжень та сплати податків через збереження чи збільшення робочих місць. 

Крім того, партнери зможуть отримати доступ до технології, яких вони ще досі не мають. Це win-win підхід і я певна, що усі сторони це добре розуміють.

***

Експорт зброї рано чи пізно відкриють. Лише питання коли: у 2024 році з сильним сектором ОПК всередині України або ж через кілька років, коли через релокацію виробників ми не матимемо вже що експортувати. 

Ми в ТСУ переконані, що варто не зволікати, а дозволити контрольований експорт надлишкового чи незатребуваного ЗСУ озброєння якомога швидше, зокрема в країни, з якими є безпекові угоди.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: