Як агровиробникам повернути життя в українські села?

Агросектор України з початку повномасштабного вторгнення зазнав прямих збитків на понад 10 млрд дол. Від знищення сільськогосподарської техніки на загальну суму 5,8 млрд доларів до втрати та руйнування тваринницьких ферм на понад 250 млн доларів. 

Десятки тисяч чоловіків, що працювали на підприємствах, мобілізовані до лав ЗСУ, а жінки виїхали до країн ЄС через військові дії аби врятувати дітей. 

Зменшення чисельності населення призводить до негативного впливу на економіку громад. Втрата кожного працівника є суттєвим ударом, оскільки кожен кадр на підприємстві має високу цінність. 

Збереження працівників є пріоритетом, адже підготовка нових фахівців вимагає значних часових і фінансових ресурсів. Та навіть якщо потрібно навчати, головне питання – як залучати нових людей, як підтримати агровиробників в цих складних умовах та повернути життя в українські села. 

1.⁠ ⁠Подолання перешкод у веденні бізнесу для тих, хто не скорився російській окупації

Українські фермери, які виїхали з окупованих територій Херсонської, Харківської, Донецької та Луганської областей з патріотичних міркувань, втратили все: домівки, свої господарства, худобу, врожаї. 

А нині, як не парадоксально, їх переслідують українські банки та вимагають сплатити кредити, які вони брали до повномасштабної війни. Але зробити вони цього не можуть, бо все зруйновано окупантами, або залишається під управлінням росадміністрацій на окупованій території і доступу до свого ж майна фермери більше не мають. 

ВАР неодноразово публічно підіймала це питання, наголошуючи на прийнятті законопроєкту №11180-1, який передбачає заморожування виплат кредитів для аграріїв, що залишили свої бізнеси на тимчасово окупованих територіях.

Прийняття законопроєкту дасть можливість повернути у галузь високопрофесійних фахівців, відродить сільське господарство в інших регіонах та посилить економіку громад. 

2. Пріоритет оренди державної землі для переміщених українців

Розпочаті аукціони на оренду державної землі – чудова новина. Однак, пріоритет має бути наданий тим, хто вже має досвід обробки цієї землі, тобто тимчасово переміщеним українським фермерам, фермерам, які виїхали з окупованих територій, тим, хто втратив свої землі. 

Якщо ми не надамо їм пріоритету, ми ризикуємо втратити цю унікальну робочу силу на користь інших країн. 

3. Кредити "5-7-9%" для підтримки агровиробників

Програми пільгового кредитування, такі як "5-7-9%". Це дуже важлива і потрібна програма, і ми всі за неї вдячні, але кредитні ліміти по ній збільшили лише для тваринництва. 

На думку аграріїв, збільшення лімітів потребують усі учасники агросектору. Також необхідно напрацювати пропозиції для дії програми "5-7-9%" для аграріїв з тимчасово окупованих та деокупованих територій. Це не лише про підтримку бізнесу, але й про забезпечення продовольчої безпеки країни та, знову ж таки, про відновлення роботи галузі в селах та громадах.

⁠4. Підтримка жінок-фермерок, які готові відновлювати аграрний бізнес та відкривати підприємства

До повномасштабної війни частка жінок, які очолювали сімейні фермерські господарства, становила близько 10%. Наразі, ми не маємо точних цифр, але через війну жінки ще більше взяли на себе функції чоловіків в управлінні господарствами, самі сідають за кермо комбайнів, працюють в прифронтових регіонах та релокують бізнеси із зон бойових дій. 

Проте, вони не мають достатньої уваги зі сторони держави, на кшталт грантової підтримки, особливих умов кредитування, чи надання ваучерів, які дають можливість сплатити за навчання у закладах освіти. 

Загалом, державних програм для залучення жінок до підприємницької діяльності в агросфері критично мало. Все це лягає на плечі самих агровиробників. 

5. Освіта в агросфері для молодого покоління

Держава має звернути увагу на кадрову ситуацію в агропромисловому секторі України, сприяти реформуванню профільної освіти та розвитку ринку освітніх послуг у підготовці працівників. Галузі потрібні молоді, активні, вмотивовані, високоосвічені, відповідальні та креативні люди, які свідомо обирають цей напрям і пов’язують з ним своє майбутнє. 

Учасники Всеукраїнської Аграрної Ради протягом п’яти років підтримують спеціальний курс "Агросфера" для "занурення" учнів випускних класів у сучасне сільськогосподарське виробництво. 

Він запроваджений і успішно апробований в Українському аграрному ліцеї в місті Умань та низці шкіл кількох областей. Як засновник ліцею я щороку надаю стипендії для навчання дітям, що прагнуть вивчати аграрний сектор. 

Також стипендії надають учасники ВАР. Це наш спільний вклад у майбутніх спеціалістів галузі. Переконаний, що такі освітні курси мають бути на національному рівні в усіх областях країни. Лише тоді ми зможемо виростити нове покоління сучасних фермерів, які повернуть життя в громади, розвинуть галузь та посилять економіку держави.

Резюмуючи, додам, що це неповний перелік питань, але саме вони важливі для підтримки середніх та малих агровиробників вже сьогодні. Про це я щодня чую від аграріїв з різних регіонів України. Вирішення цих питань забезпечать підтримку українських фермерів, відновлення громад, а отже – України!