Квартира в подарунок від бабці. Як суд вирішує, які активи були набуті незаконним шляхом

У сучасному світі, де корупція залишається невловимою тінню, що підточує підвалини держави, боротьба з нею вимагає рішучих кроків. Одним з інструментів цієї боротьби є цивільна конфіскація необґрунтованих активів.

Вона дозволяє державі конфісковувати активи, вартість яких не відповідає законним доходам публічного службовця, навіть без кримінального провадження.

Які доходи декларанта вважаються законними? Як довести, що актив був придбаний за чесно зароблені кошти?

Що таке "необґрунтовані активи"

Активи публічного службовця визнаються необґрунтованими, якщо суд встановить, що такі активи або кошти для їх придбання були набуті не за законні доходи (стаття 291 Цивільного процесуального кодексу).

Як видно з цього формулювання, визнавати активи необґрунтованими уповноважений лише суд, а конкретніше – Вищий антикорупційний суд.

Кодекс надає широке визначення поняттю "активи". Це не лише гроші, майно чи цінні папери, а й нематеріальні активи, майнові права, криптовалюта, обсяг зменшення фінансових зобов'язань і навіть отримані роботи чи послуги.

При цьому під "набуттям активів" розуміється не лише набуття права власності чиновником, а й оформлення активів на інших осіб, якщо воно здійснене за дорученням чиновника, або ж чиновник може розпоряджатися такими активами попри формальну відсутність у нього права власності.

Необґрунтованими можуть вважатись активи, набуті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи становить від 1 003 500 грн до 9 841 000 грн (6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – НМДГ – у 2024 році).

Якщо сума перевищує поріг 6 500 НМДГ, то замість цивільної конфіскації передбачена кримінальна відповідальність за статтею 368-5 Кримінального кодексу "Незаконне збагачення". При цьому необґрунтованими можуть визнаватися лише активи, набуті після 28 листопада 2019 року, тобто після дати набрання чинності законом про цивільну конфіскацію.

Що таке "законні доходи"

Законними є доходи, які правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених у пунктах 7-8 частини 1 статті 46 закону "Про запобігання корупції". До таких джерел належать:

• зарплата, отримана за основним місцем роботи та за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, соціальні виплати та субсидії в разі виплати їх у грошовій формі, а також інші доходи;
  
  
• грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти на банківських рахунках або на зберіганні в банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога третім особам, кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи в дорогоцінних металах.

Як видно із словосполучень "у тому числі" та "інші доходи", перелік законних джерел не вичерпні. До інших доходів можна віднести доходи від продажу майна, спадщину, виграші, доходи від здавання майна в оренду, позики.

Проте не всі доходи й активи, які формально підпадають під цей перелік, автоматично законні. У справах про цивільну конфіскацію суд у тому числі аналізує реальну можливість посадовця правомірно набути такі доходи та активи.

Як це виглядає

Практика цивільної конфіскації в Україні лише формується. Наразі на розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають шість справ про визнання активів необґрунтованими, ще у 12 справах є рішення. Нижче – найцікавіші кейси, що ілюструють ключові аспекти застосування цивільної конфіскації в Україні.

1. Дослідження фінансової спроможності третіх осіб, які нібито надали чиновнику кошти.

У судовій практиці нерідко виникає питання про походження коштів, які чиновник нібито отримав від інших осіб (родичів, друзів) для придбання активів. У таких випадках суд ретельно вивчає фінансовий стан цих осіб, а також аналізує правдоподібність версії про походження їхніх коштів.

Чиновники часто пояснють походження своїх активів отриманням позики чи подарунка від родичів, однак такі пояснення не завжди переконливі.

Зазвичай суд не задовольняється формальною наявністю боргової розписки чи договору дарування. Якщо фінансовий стан родичів не дозволяє їм надати позику чи подарунок, суд може визнати активи необґрунтованими.

Наприклад, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 червня 2024 року в справі №991/5169/23 досліджувалася фінансова можливість батьків чиновника придбати квартиру, яку вони потім подарували цьому ж чиновнику. Суд проаналізував доходи батьків за тривалий період, включаючи зарплату, пенсію, соціальні виплати та доходи від продажу майна.

Суд вивчив істотні витрати батьків, зокрема на придбання авто, щоб визначити, чи вони мали достатньо коштів для купівлі квартири. Пояснюючи походження коштів, батьки зокрема посилалися на договір позики з третьою особою.

Суд проаналізував фінансовий стан позикодавця і дійшов висновку, що баланс його доходів і витрат не дозволяв йому надати таку значну суму. Зважаючи на це, суд визнав подаровану батьками квартиру необґрунтованим активом.

2. Аналіз реальної природи правочинів чиновника.

Важливим аспектом при визнанні активів необґрунтованими є не лише походження коштів, а й дійсність правочинів, за якими ці кошти були отримані. Якщо правочин фіктивний, це ставить під сумнів законність отриманого за ним доходу і може призвести до визнання активів необґрунтованими.

Наприклад, у постанові Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2021 року в справі №991/3401/21 досліджувався договір оренди нерухомого майна, що був укладений відповідачем.

Суди першої та апеляційної інстанцій звернули увагу на такі факти: народний депутат уклав договір оренди на майно, яке йому не належало; на момент укладення договору він перебував за кордоном; орендоване майно не використовувалося орендарем і перебувало в занедбаному стані; орендар не здійснював господарської діяльності, пов'язаної з використанням цього майна.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність ознак фіктивності договору оренди та визнав отримані за ним кошти необґрунтованими активами.

3. Оформлення активів на родичів, друзів чи знайомих.

Суд може визнати активи необґрунтованими не лише тоді, коли вони належать посадовцю, а й у випадках, коли вони оформлені на третіх осіб. Мова йде про випадки, коли майно набувалося за дорученням посадовця або посадовець може розпоряджатися ним попри формальну відсутність у нього права власності.

Під час судового розгляду вивчається низка факторів: обставини придбання активів, фінансова спроможність усіх причетних осіб, характер дій посадовця щодо активів, а також наявність ознак дій, що були вчинені за дорученням.

Якщо суд дійде висновку про фактичний контроль, користування чи розпорядження активами з боку посадовця, такі активи можуть бути конфісковані на користь держави незалежно від того, кому вони формально належать.

Показовим прикладом є постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 4 жовтня 2023 року в справі №991/2396/22. Сестра посадовця купила на своє імʼя житловий будинок, але всі дії щодо його придбання здійснював посадовець.

Суд врахував, що посадовець особисто залучав рієлторів для купівлі будинку, брав безпосередню участь у переговорах та оформленні документів. Ба більше, сестра не мала фінансової можливості самостійно придбати цей актив.

Незважаючи на формальне оформлення нерухомості на сестру, суд встановив, що вона діяла за дорученням брата. Суд визнав будинок і земельну ділянку необґрунтованими активами і постановив стягнути їх вартість у дохід держави.

Попри новизну і складність у застосуванні, інститут цивільної конфіскації в Україні має значний потенціал. Важливо, що під час судового розгляду аналізується не лише формальна наявність документів на доходи, а й реальні обставини набуття майна, фінансова спроможність залучених осіб та дійсність правочинів.

Цивільна конфіскація є не лише механізмом боротьби з корупцією, а й потужним інструментом її запобігання. Ефективна робота цього інституту дозволить створити превентивний ефект, що буде мотивувати службовців усіх рівнів відповідально ставитися до балансу своїх доходів та витрат.

Антикорупційним органам теж не слід забувати про принципи верховенства права і поваги до приватного життя, які мають безумовно дотримуватися.

Співавторка: Юліанна Вдовиченко, юристка ЮФ Василь Кісіль і Партнери