Інвестиції з примусу. Завдяки чому під час війни в Україні зросли іноземні інвестиції?
Під час Міжнародної конференції з відновлення України URC 2024 у Берліні міністр економіки України Юлія Свириденко зробила таку заяву:
"Протягом цих двох днів ми кілька разів наголошували, що війна не є ембарго на інвестиції, і остаточні цифри прямих іноземних інвестицій минулого року показали нам, що 4,2 мільярда в українську економіку – це більше, ніж у 2016-2017 роках, і ми повинні підняти ці цифри".
Але чомусь міністр економіки не згадала про таких три нюанси:
1. З 2020 року Національний банк змінив правила розрахунку ПІІ і почав враховувати дані щодо реінвестованих доходів. Іншими словами, відтепер гроші, які інвестор не виводить з України, вважаються інвестованими наново. Такий крок НБУ наблизив Україну до світових стандартів щодо ПІІ.
Не знаю, чи варто це зазначати, але НБУ перерахував за новими правилами всі показники ПІІ з 2015 року, тому цифра в 3,8 млрд за 2016 і 3,6 млрд за 2017 — це вже теж з урахуванням реінвестованих доходів.
Про що свідчать реінвестовані доходи — це рішення іноземного інвестора, які побудовані на довірі до влади країни, податковій політиці (системі оподаткування), безпековій ситуації, взагалі умовах, які можуть сприяти діяльності компанії.
2. Із початком повномасштабного вторгнення у 2022 році НБУ ввів заборону на трансвалютні перекази, що суттєво обмежило можливість компаній виводити кошти з України.
Тобто навіть якщо інвестор не хоче реінвестувати свої гроші в Україну, він не може вивести їх і вкласти в інші держави, оскільки виведення дивідендів заборонене.
Таким чином, зважаючи на валютні обмеження НБУ, інвестор вимушений реінвестувати (залишати в Україні) гроші. Станом на 2023 три чверті усіх ПІІ в Україну (3,2 млрд) — це реінвестовані доходи. Скільки з них реінвестовано примусово і без бажання інвестора можна тільки здогадуватися.
Окремо можна розглянути і таку цікаву тенденцію: в 2022 році сукупна вартість ППІ в Україну скоротилася на 5,8 млрд доларів, навіть незважаючи на валютні обмеження, що сигналізувало про шалені збитки бізнесу.
І те, що в 2023 році гроші інвестора в Україні збільшуються, а не йдуть у від’ємне значення, як це було в 2020 році, – заслуга українського бізнесу, а не грамотної державної політики, і відбувається це "попри", а не "завдяки".
3. Що стосується маніпулятивного порівняння з 2016-2017 роками, то варто підкреслити, що з 2015 по 2016 рік вартість ПІІ в Україну збільшилася з від’ємного значення на 4,2 млрд доларів, тоді як збільшення інвестицій в Україну з 2022 до 2023 року, якщо не враховувати 3,2 млрд доходів, реінвестованих через валютні обмеження, становить лише 1 млрд доларів.
Отже, щоб зрозуміти, наскільки маніпулятивним є наведене твердження міністра економіки, достатньо звернути увагу на те, що в 2016 році без обмежень трансвалютних переказів прямі інвестиції в Україну складали 3,8 млрд доларів, тоді як у 2023 це 4,2 млрд, з яких нових залучених грошей – близько 1 млрд доларів.
Інші ж 3,2 млрд забезпечені великою мірою штучно завдяки існуючим обмеженням, що не є таємницею ні в Україні, ні поза нею, про що публікуються звіти НБУ.