Суд віддав у користування росії 100 АЗС в Україні. Як таке можливо під час війни?
Печерський райсуд Києва дозволив росії користуватися її АЗС "Татнєфть" в Україні, продовжувати бензиновий бізнес та заробляти на українцях, незважаючи на ухвалене 16.08.2023 Кабінетом Міністрів рішення про передачу цих АЗС в управління ПАТ "Укрнафта".
Передісторія
На початку повномасштабного вторгнення сто АЗС російської "Татнєфть" у Харківській та Полтавській областях арештували і передали в управління АРМА, щоб позбавити росіян джерел фінансування своєї агресії. Рішенням Кабміну ці АЗС передали в управління ПАТ "Укрнафта".
Два роки юристи російської "Татнєфть" намагалися скасувати арешт АЗС та відповідно припинити управління АРМА і ПАТ "Укрнафта", проте слідчі судді відмовлялися це робити.
Знову в ділі
Однак суддя Печерського райсуду Києва повернув російську федерацію на український паливний ринок, скасувавши арешт сотні АЗС в частині заборони користування (ухвала Печерського райсуду Києва від 19.02.2024 у справі №757/6152/24-к).
Цікаво те, що АЗС арештували в рамках КП № 12020220000001481 від 25.11.2020, у якому розслідуються факти фінансування дій, вчинених з метою повалення конституційного ладу, захоплення державної влади та зміни меж території України (ст. 110-2 КК України). Метою арешту і управління АРМА було позбавлення росії можливості фінансувати свою загарбницьку війну проти України за рахунок цих АЗС.
Натомість, тепер сотнею АЗС "Татнєфть" знову можуть користуватися росіяни, відновлювати свій бензиновий бізнес в Україні, заробляти на українцях, а доходи скеровувати на фінансування дестабілізації внутрішньої ситуації в нашій державі.
Задвоєне право
Крім сказаного, згадана ухвала Печерського райсуду Києва створила неоднозначну ситуацію, за якої, як АРМА з ПАТ "Укрнафта", так і російська федерація, як кінцевий власник, одночасно мають право користуватися мережею АЗС "Татнєфть".
Все через те, що згідно з ч. 1 ст. 19 Спеціального закону управління АРМА можливе, якщо активи арештовано із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися ними. Альтернатива "та/або" говорить про те, що для правомочності АРМА достатньо встановленої власнику активів заборони розпоряджатися ними і обмеження права користування необовʼязкове.
Завдяки цій передбаченій в Спеціальному законі варіативності "та/або", АРМА сьогодні зберігає за собою титул установника управління щодо 100 АЗС російської "Татнєфть", а ПАТ "Укрнафта" титул управителя, незважаючи на згадану ухвалу Печерського райсуду Києва.
Наразі залишається найбільшою загадкою лише те, як тепер ПАТ "Укрнафта" буде спільно з росією користуватися цими АЗС.
Позиція суду
Окремої уваги заслуговує мотивувальна частина ухвали, в якій суддя посилається на численні рішення ЄСПЛ та міжнародні договори, а також розмірковує про "справедливу рівновагу" при втручанні у право користування майном.
І все це робить під час війни, в контексті власності країни-агресора російської федерації, яка зневажає міжнародне право, витирає ноги об цивілізований світ і намагається знищити Україну.
Так, спочатку Печерський райсуд Києва констатував наявність прогалин в законодавстві України щодо права власника арештованого майна, у нашому випадку росії, оскаржувати його передачу в управління АРМА.
Проте, таке управління є визначеним КПК України порядком зберігання арештованих речових доказів, до яких власнику заборонено наближатися. Без АРМА такі активи залишались би у фактичному користуванні власника.
Саме тому, законодавством передбачено оскарження лише арешту активів і ніяких прогалин тут немає. Якщо зберігаються підстави для арешту активів, то і питання управління ними державою в особі АРМА не має підніматися.
Далі суд дійшов до висновку, що передача активів в управління АРМА є заходом обмеження права власності, в даному випадку росії.
Звучить щонайменше дивно, бо такій передачі активів в управління АРМА передує їх арешт, який згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України є тимчасовим позбавленням власника прав. Тобто, як можна передачею в управління АРМА обмежити права власника, якого до цього його вже цих прав позбавлено арештом, на час дії відповідної ухвали.
Накінець суд сказав, що ДБР та ОГП не надали йому даних про проведення оцінки та отримання звіту про оцінку ста АЗС російської "Татнєфть", що начебто прямо суперечить ст. 19 Спеціального закону та ст. 100 КПК України.
Питання в тому, що у згаданих судом статтях взагалі ні слова не говориться про оцінку. Більше того, ці АЗС ще в серпні 2023 р. передано в управління ПАТ "Укрнафта", на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів, в порядку спеціальної процедури, передбаченої ст. 21-1 Спеціального закону, яка не передбачає проведення оцінки.
До слова, про рішення Кабміну та управління ПАТ "Укрнафта" Печерський райсуд Києва у своїй ухвалі навіть не згадав.
Фінальна крапка
Завершуючи аргументацію слідчий суддя наголосив на відсутності в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання державою Україна у право власника (росії) на мирне володіння сотнею АЗС "Татнєфть".
І це сказано іменем України, в тексті судового рішення українського суду, в умовах повномасштабної загарбницької війни росії проти нашої держави, стосовно активів російської федерації.