Шлях до трильйона. Крок третій: верховенство права

"Правоохоронна система повинна допомагати захищати бізнес… Система органів кримінальної юстиції не повинна бути джерелом збагачення керівників цієї системи… На жаль, система правоохоронних органів перетворилась на організоване злочинне угруповання…". 

Ці слова належать не опозиційному політику або антикорупційному активісту. Це слова Руслана Рябошапки, на той час Генерального прокурора України (він займав посаду з серпня 2019 по березень 2020 року). І це одна із найбільш відвертих оцінок тому, що відбувається в правоохоронній системі України останні роки.

Уявіть, що ви успішний підприємець, який сумлінно сплачує податки, офіційні зарплати сотням або тисячам працівників, витрачає на ЗСУ значну частину прибутку і немає ніяких справ з російськими терористами. 

Одного дня о 6-й ранку до вашої домівки вриваються десятки озброєних людей в камуфляжі, і вручають вам постанову про обшук. В постанові зазначені люди і компанії, про які ви ніколи не чули і не уявляєте, що спільного вони можуть мати з вами. 

Поки ви читаєте і намагаєтесь зрозуміти, що відбувається, озброєні люди знаходять і забирають всі ваші гроші, мобільні телефони, ноутбуки, золотий годинник, і, кинувши на стіл протокол обшуку, зникають. Свої заощадження і коштовності ви скоріш за все ніколи не побачите.

Описана сцена – не науково-фантастичний твір, а звичайний ранок українського підприємця влітку і восени 2023 році. 

Оскільки в склад нашої групи входить велика юридична фірма, тільки ми бачимо десятки таких випадків. Це означає, що загалом по країні їх тисячі. 

В 2012 році набув чинності новий Кримінально-процесуальний кодекс (КПК). Він запровадив низку запобіжників проти зловживання з боку силовиків: судовий контроль за проведенням обшуків, арештів та прослуховувань, застава як обов’язкова альтернатива взяттю під варту та ін. 

Із часом за рахунок зрощування слідчих органів із слідчими суддями районних судів запобіжники ослабли або зникли, натомість з’явились масові фальсифікації матеріалів кримінальних справ. 

Користуючись тим, що суд все одно нічого не перевіряє, до матеріалів існуючих кримінальних проваджень стали свавільно включати в якості фігурантів заможних підприємців, і отримувати на них постанови щодо обшуку чи арешту майна. 

Так з’явилися обшуки вдома у підприємців як засіб наживи. Найчастіше вони не мають ніякої юридичної мети окрім вилучення у підприємця готівкових коштів та коштовностей щоб їх не повернути, або повернути за хабар. Такий собі грабіж за постановою суду. 

Є в мене і особистий досвід: декілька років тому мої маленькі діти ридали заблоковані у дитячій кімнаті, в той як кремезні чолов’яги обшукували шухляди з білизною моєї дружини, шукаючи там… документи. 

Моя "провина" полягала в тому, що я посмів в міжнародному арбітражі стягувати борг з підприємств, що належали народним депутатам. Звісно ніяких "доказів кримінальної діяльності" під час обшуку не знайшли і по справі ніколи не було пред’явлено жодних підозр. 

Запис судового засідання показав, що суддя розглянув клопотання про обшуки у семи осіб за … 42 секунди. Зараз наш з колегами позов до держави Україна через ці події прийнятий до розгляду Європейським судом з прав людини. 

Ситуація з намаганням зареєструвати провадження "за щось" з провокативною метою періодично повторюється у більшості підприємців, яких я знаю. 

Часто постанови про обшуки (і не тільки) містять бездоказові, але гучні звинувачення: "…вступив в змову з представниками кремлівського режиму", "…створив стійке організоване злочинне угруповання" та ін. Пам’ятаєте, коли затримували підозрюваних у вбивстві Павла Шеремета, в постанові слідчого було зазначено, що вони діяли з метою "культивації величі арійської раси"? 

Отакий мотлох в процесуальних документах не випадок, а правило. Правило, яке показує рівень підготовки складу слідчих органів і відсутність необхідності слідчим якось доводити свої твердження доказами. 

Іншій розповсюджений останнім часом вид зловживань – повторювані арешти, з метою запобігти приватизації, виконанню судових рішень або господарським угодам. Коли попередній арешт скасовується апеляційним судом як незаконний, прокуратура ігнорує це і за сприяння районного суду накладає новий, і так багато разів поспіль.

Ще одним прикладом творчості правоохоронців є непрозора санкційна політика, керована досить вузькою групою причетних. Особливість накладення санкцій полягає в тому, що ніхто не наводить обґрунтування застосування санкцій, докази порушень, не надає можливості надати пояснення або спростувати докази, як це відбувається у змагальному процесі. 

Підсанкційні особи часто взагалі не знають, за що саме до них застосовані санкції. А якщо і знають – це може нічого не пояснювати. Є ситуація, коли проти європейського інвестора ввели санкції за обставини, щодо яких після перевірки закрили кримінальне провадження в зв’язку з відсутністю складу злочину. 

Є випадки, коли росія конфіскує майно підприємців на окупованих територіях через "недружню діяльність" (як правило, це допомога ЗСУ), а в Україні їх включають до санкційного списку начебто за управління на окупованих територіях тим самим конфіскованим активом.

Зустрічав я і зовсім кумедний кейс, коли в районному суді слухається кримінальна справа проти шантажистів, які за змовою із співробітниками СБУ та інших органів за хабарі порушували проти особи кримінальні справи, домагались включення його в санкційні списки. 

Негласне прослуховування викладено на тисячах сторінок, де описано як злочинці підкуповують правоохоронців. Поки їх судять… проти потерпілого іноземного підприємця (громадянина країни ЄС) застосовані санкції та ведуться кримінальні провадження, хабарі за створення яких є предметом першої справи.

Загальна картина така: під санкції періодично підпадають особи, що ніяк не пов’язані з агресором, але які мають на диво привабливі для вилучення активи. Я зустрічав випадки, коли підставами для застосування санкцій були публікації в "ноу-нейм" телеграм каналах чи інтернет-сайтах, достовірність яких не вища за написи на огорожі. 

Це створює дуже сприятливе середовище для шантажування включенням в санкційний список або поданням на вилучення активів. І дуже несприятливу – для подальшого інвестування в Україні.

Дуже показовою в плані обґрунтованості проваджень проти бізнесу є ефективність Бюро економічної безпеки. За два роки існування БЕБ зареєструвало близько 2000 кримінальних проваджень, з яких лише 54 (2,7%) передано до суду, тільки по 36 були винесені вироки (майже всі внаслідок угоди обвинуваченого із слідством), і лише 1 злочинця було ув’язнено (0,05%). 

Увага, а чому не були скеровані до суду решта 97% проваджень? Тому що більша частина з них була інструментом тиску на підприємців, і скеровувати до суду їх ніхто і не планував.

За даними громадського руху "Маніфест 42" 2023 рік став рекордним за кількістю справ проти бізнесу, які були порушені та не спрямовані до суду (74%) і антирекордним за кількістю закритих проваджень в господарських справах (324 проти 1586 в 2019 році). 

За моїми суб’єктивними спостереженнями ситуація із зловживаннями в правоохоронній системі наразі набагато гірша, ніж у часи Януковича. Ефективної системи стримувань і противаг, яка могла б утримувати правоохоронців від свавілля проти бізнесу, сьогодні не існує.

Все це стало можливе через повну відсутність відповідальності слідчих, процесуальних керівників та слідчих суддів, що ухвалюють такі рішення. В жовтні 2023 року під час проведення КМЕФ підприємці запитували очільника Департаменту захисту інвестицій Офісу генерального прокурора (так, є такий!) про кількість співробітників прокуратури, покараних за такі зловживання. 

Останньому нічого не залишалось як ухилятись від відповіді, тому що він не міг прямо сказати правду – ЖОДНОГО. Жодний із злочинців в погонах, які відверто грабували підприємців , за останні роки не поніс покарання. 

Останні гучні справи проти корумпованих правоохоронців (Дмитро Сус, "діамантові прокурори" та ін.) відносяться ще до попереднього політичного циклу, з 2019 року вплив та безкарність слідчих органів лише наростали, а кількість кримінальних обвинувачень за зловживання в кримінальному процесі знизилась до нуля.

На жаль, зараз Україна крокує шляхом перетворення на державу поліцейського свавілля, що провокує відтік капіталу, зменшення прямих інвестицій і пригнічення економічного росту. 

Такі суспільні відносини не сумісні з амбітною метою нарощування ВВП до трильйона доларів, іі з економічним ростом взагалі.

Рішення Ради національної оборони і безпеки від 23 січня 2024 року, викликане масовим обуренням бізнесу і непрозорим звинуваченням Ігоря Мазепи, ні на що не вплине і нічого не вирішить. Тому що для досвідчених кадрових офіцерів є лише один зрозумілий сигнал – відповідальність. 

Якщо ніхто з них не звинувачений і не засуджений за незаконні затримання і обшуки, фальсифіковані докази і хибні обвинувачення – за короткий строк хвиля терору проти бізнесу поновиться з новою силою.

Якщо ми хочемо добитись стійкого росту та відновлення, то держава мусить зробити такі кроки:

• Постійно, не рідше разу на місяць, проводити зустрічі керівництва ключових правоохоронних органів з найбільшими об’єднаннями бізнесу і розбором кейсів проведення розслідувань проти бізнесу. Результати мають бути публічними, а за незадовільної реакції на вимогу бізнес-об’єднань такі керівники повинні бути звільнені.
• Мають бути реальні вироки слідчим, суддям і прокурорам за безпідставні обшуки у бізнесу, вилучення готівкових грошей та матеріальних цінностей, накладення арешту на активи бізнесу. Ця умова є принциповою і обов’язковою для досягнення змін, без неї все залишиться на рівні пустих балачок.
• Необхідно запровадити інститут особистої матеріальної відповідальності слідчих та прокурорів за відшкодування збитків, спричинених безпідставними обшуками бізнесу, арештом активів та зупиненням діяльності підприємств на час проведення слідчих дій.
• Посилити моніторинг способу життя сімей правоохоронців з боку НАЗК, щоб унеможливити використання доходів, здобутих корупційним шляхом, і стимулів для їх видобування. Останній захід має супроводжуватись поступовим підвищенням грошового забезпечення особового складу слідчих і оперативних органів в міру можливостей держави. 
• Заборонити просування по службі та призначення на керівні посади працівників правоохоронних органів, щодо яких були скарги бізнес-об’єднань на неправомірні дії. Такі скарги мають зберігатись в матеріалах особових справ працівників правоохоронних органів до їх звільнення в запас.

Хочу зізнатися - основний текст цієї статті був написаний ще в листопаді 2023 року. Але я вагався його публікувати через те, що в правоохоронній системі багато людей з твердою пам’яттю та еластичною совістю. За таку гостру оцінку дій правоохоронців в нашій країні дуже легко стати фігурантом сфальсифікованого кримінального провадження (на покарання, щоб не базікав зайвого).

А потім я спитав себе: якщо навіть підприємці з таким юридичним бекграундом як у мене бояться відверто говорити про травлю з боку правоохоронних органів, то куди ми прямуємо як держава? Чи хочу я далі інвестувати в таку державу? Чи хочу я ростити у ній своїх дітей? Тоді цю статтю варто було б назвати "Чому в Україні ніколи не буде трильйону доларів ВВП".

Бо "верховенство права" - це не абстрактне поняття. Це дуже практична річ. Це ключовий показник, за яким інвестори оцінюють привабливість країни для інвестування. І якщо терміново не почати виправляти ситуацію, за 30 років правоохоронцям залишиться грабувати не заводи, а лише кіоски.