Ціна енергоефективності – розвиток або важкі наслідки для економіки

В епоху глобальних викликів та невпинних змін Україна стоїть перед можливістю кардинального переформатування свого енергетичного сектору.

Ми можемо скоротити обсяги використання природного газу для виробництва тепла до 50% при встановленні теплових пунктів та заміні мереж. Це реальна можливість вийти із замкненого кола боргів та занепаду.

Енергоефективніть ТКЕ – перспектива, що повільно наближається

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури розробило нову амбітну концепцію державної цільової програми енергетичної модернізації підприємств з виробництва тепла на 2023-2030 роки. Як вказано в розпорядженні уряду №1093-р, вона ставить величезні завдання з модернізації державних та комунальних підприємств, що виробляють теплову енергію.

Ця програма – відповідь на проблеми систем централізованого теплопостачання. Не менш важливим є питання фінансування. Вказано, що ключову роль у цьому процесі зіграють сторонні інвестори та механізми енергосервісу. Однак більшість донорів наразі скептично ставиться до складних механізмів фінансування.

Наповнення нового бюджетного фонду декарбонізації в еквіваленті 20 млн євро на всю Україну – це крок уперед, але цього явно недостатньо. Варто згадати, що комерційні енергосервісні компанії переживають важкий період. Вони майже дійшли до занепаду через відсутність іноземного фінансування.

Заходи з енергоефективності стають питанням національної безпеки. Ми не можемо ігнорувати проблему накопичення боргів та критичного стану сфери централізованого теплопостачання, особливо в умовах, коли різниця в тарифах стає більшою, а можливість "прогонки" грошей через рахунки теплокомуненерго не вирішує проблеми галузі, вимиваючи оборотні кошти підприємств.

Енергоефективні заходи (скорочення споживання електроенергії підприємствами ТКЕ та водоканалами, впровадження СЕС та частотного приводу насосів водоканалів, комплексна модернізація котлів) мають стати ключовими елементами стратегії вирішення проблеми боргів у комунальній сфері.

Це не просто технічні заходи, а шлях до сталого та незалежного енергетичного майбутнього і збалансованого розвитку українських міст.

Важливо звернути увагу на потребу розробки місцевих енергетичних планів, які забезпечать зрозумілість та прозорість для інвесторів, а також відкриють шлях до нових можливостей фінансування. Тільки комплексний підхід та відповідальність на всіх рівнях зможуть забезпечити успіх цієї амбітної програми.

Енергосервіс та кредитування – практичні механізм енергоефективності

Шлях до енергетичної незалежності України лежить через впровадження нових фінансових механізмів. Це не просто ідея, а вимога часу. На першому місці стоять ЕСКО-компанії, що впроваджують енергосервісні контракти.

За даними Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, укладено контрактів лише на 1,7 млрд грн. Ця сума виглядає значною, але насправді вона недостатня для потреб України. Чому так мало? Серед причин – тривалі та складні процедури публічних закупівель і воєнні ризики.

Прямі іноземні інвестиції та фінансовий лізинг можуть стати рятівним колом для постачальників новітнього енергоефективного обладнання. Проте на шляху знову виникають перепони: Мінфін скупо надає державні гарантії, боячись збільшення державного боргу. Це створює бар'єри, які обмежують потенціал масштабування перевірених заходів і блокують впровадження нових технологій та інновацій.

Державний енергосервіс, який міг би виступати містком між урядом та приватними інвесторами, закований у кайдани бюрократії. Це не дозволяє швидко та ефективно впроваджувати зміни. Через фінансовий лізинг під державні гарантії інвестори могли б набагато швидше надавати обладнання для енергоефективних заходів, зменшуючи борги комунальної сфери.

Ще одним важливим аспектом є фінансування через банки в рамках державних програм з пониженою ставкою. Проблема в тому, що вони вимагають взірцевих показників фінансового стану. Такі показники рідко зустрічаються в українських комунальних підприємств, тому цей шлях часто виявляється закритим.

Залишається один дієвий спосіб: отримання коштів від ЄС та інших донорів. При цьому основними отримувачем такої допомоги є центральний бюджет, а не обласні та районні центри з розробленими енергетичними планами розвитку.

Це, на жаль, не відкриває широкі можливості для реалізації амбітних проєктів і потребує чіткої координації та злагоджених дій на всіх рівнях. У цій важливій боротьбі за ефективніше, чистіше та безпечніше енергетичне майбутнє нашої країни важливо не втратити час і діяти рішуче та цілеспрямовано.

Нинішній час вимагає від нас не тільки розуміння важливості цього питання, а й активних дій для змін. У сучасному світі, де зміни клімату та енергетична криза стають дедалі актуальнішими, а викопний газ став геополітичною зброєю, Україна стоїть перед необхідністю глибокої трансформації своєї енергетичної системи.

У водоканалах застарілі насоси та діряві мережі спричиняють величезні втрати води та електроенергії, що потребує вжиття термінових заходів. Вирішити цю проблему можна шляхом частотного регулювання насосів. Це ефективний та простий спосіб для систем з великими перепадами тиску.

У сфері ТКЕ більшість проєктів енергомодернізації можуть окупитися менш ніж за рік. Це вигідно і важливо для майбутнього країни. Мова йде не про повну заміну обладнання, а про його модернізацію. Встановлення сучасних електронних приладів обліку має бути повсюдним та отримувати належне фінансування.

Міськсвітло – ще один приклад, де інновації можуть зробити великий крок уперед. Світильники з LED-лампами не тільки ефективніші, а й екологічніші за ртутні. Сонячні батареї та акумулятори можуть зробити ці системи автономними.

Ба більше, впровадження розумних мереж та цифрового керування системами освітлення може значно підвищити надійність та ефективність роботи енергосистеми, коли вони працюватимуть як гнучкі керовані навантаження.

Такі модернізації дають комунальним підприємствам чималі переваги: від оновлення обладнання до зниження витрат на обслуговування. Це не просто зменшення частки електроенергії чи палива в структурі тарифу, це можливість перетворитися на прибуткові та самодостатні установи після періоду окупності.

Взаємна заборгованість – гальмо всієї системи

Є й зворотний бік медалі: системна заборгованість комунальних підприємств через занижені тарифи на водо- і теплопостачання створює значні труднощі для фінансування проєктів через банківські кредити, обмежені фінансовими політиками. Це справжня дилема, яка потребує негайного вирішення.

Єдиний дієвий вихід в умовах воєнного стану та мораторію на підвищення тарифів – це отримання коштів від донорів. Причому основними отримувачами такої допомоги повинні бути обласні центри з розробленими планами розвитку. Це відчинить двері до ефективного використання іноземних коштів для проєктів, які зроблять наші міста більш енергоефективними та стійкими.

Ми не можемо стояти осторонь, коли існує реальна загроза відсутності тепла в наступний опалювальний сезон через фінансові труднощі. Пора діяти, пора змінювати систему зсередини. Це не просто економічне питання – це питання нашої спільної енергетичної безпеки та стабільності.

Уявімо на мить, що країна проігнорує питання енергоефективності. Що тоді буде? Сценарій, безумовно, невтішний. Перше – збільшення боргів комунальних підприємств за електроенергію та газ. Мова не про кілька мільйонів, а про суми, що перевищують 100 млрд грн. Цифра не просто велика, вона непідйомна.

Чи є світло в кінці тунелю? Безумовно. Енергоефективність може стати відповіддю на багато проблем міст та держави загалом.

Потенціал скорочення використання викопного газу для виробництва тепла до 50% при встановленні теплових пунктів і заміні старих мереж – не просто цифри, а реальність. Скорочення споживання електроенергії в міському освітленні до 70%, водоканалах – до 30% при впровадженні швидкоокупних проєктів.

Це не лише зменшує фінансовий тягар на комунальні підприємства та міські бюджети, що їх дотують, а й гарантує якісні послуги без необхідності різкого збільшення тарифів у майбутньому. Крім того, такі кроки сприятимуть здоровій конкуренції серед енергосервісних компаній, відкриваючи нові перспективи фінансування та залучення інвестицій – не лише завдяки податковим коштам.

Перед нами стоїть вибір: або ми рухаємося вперед, використовуючи інновації та ефективне управління ресурсами, або зіткнемося з наслідками, які виявляться надто важкими для економіки та соціальної стабільності. Час визначатися.