Тимчасові споруди та майданчики для паркування – як врегулювати сектор?

Останнім часом у Парламенті активізувалась дискусія: що робити з тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької діяльності та майданчиками для паркування транспортних засобів. 

За підсумками дискусії народні депутати зареєстрували проєкт закону №10308, яким пропонують перевести всі орендні відносини на електронну систему ProZorro. Якими є переваги та недоліки такої реформи?

Проблематика – шлях довжиною у 30 років

В Україні більша частина кіосків виконує важливу соціальну функцію: забезпечує покрокову доступність для придбання продуктів першої необхідності та сплачує податки до держбюджету. 

Також такі тимчасові споруди є мобільним бізнесом і гарним тимчасовим стартом для підприємців-початківців. Це сьогодні найрізноманітніший товар, зокрема і закордонні смаколики, вже можна придбати у супермаркетах. 

Спочатку ж, у перші роки Незалежності України, були малі непривабливі кабінки, що згодом переформатувалися на кіоски, магазини, кафе, міні-маркети, кав’ярні і які пройшли шлях в 30 років узгоджень, перебудов, затверджень, нових, а потім ще нових архітектурних форм. 

Тобто бізнес в МАФах - це значний прошарок бізнес-спільноти, в першу чергу малий бізнес, який потерпає від не завжди досконалої регуляції з боку влади всіх рівнів.

Водночас десятки років влада міст, депутати всіх рівнів, громадськість, екоактивісти порушують питання незаконності встановлення тієї чи іншої споруди.

Ці питання виникають, тому що немає уніфікованої процедури оформлення, встановлення, розрахунків, зовнішнього вигляду тимчасових споруд (детальніше у дослідженні ). 

Кожне місто, на підставі законів "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про благоустрій населених пунктів", Наказів Міністерства регіонального розвитку затверджувало свої правила з регулювання бізнесу у тимчасових спорудах.

Останніми роками зареєстрована низка законодавчих ініціатив, покликаних врегулювати проблематику розміщення тимчасових споруд, – але "віз і нині там". У грудні група народних депутатів зареєструвала проєкт N10308, якій має на меті вирішити давно назрілу проблему.

Тож що пропонують народні депутати у своєму законопроєкті?

Світовий досвід та проєкт №10308

Експерти CASE Ukraine та Економічної Експертної Платформи провели дослідження міжнародного досвіду - як та на яких засадах регулюється бізнес у тимчасових спорудах.

В Україні тимчасові споруди зараз у багатьох випадках встановлюються на підставі юридично сумнівних документів, що призводить до безправності власників. При цьому місцеві бюджети недоотримують надходження, натомість встановлення, продовження документів для функціонування тимчасових споруд часто супроводжується корупцією у вигляді необхідності неофіційних платежів, або замовлення непотрібних бізнесу послуг у конкретних виконавців. 

Законопроєкт №10308 пропонує врегулювати цю проблему через обов’язкове проведення аукціонів при виділенні місць для встановлення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та майданчиків для паркування транспортних засобів. 

Це вирішує одну проблему – збільшення надходжень до бюджетів, проте створює або поглиблює принаймні дві інші.

1. Тимчасові споруди є приватною власністю, захищеною статтями 13 та 41 Конституції України. Перехід права користування місцем до іншої особи внаслідок проведення аукціону означає для власника стаціонарного павільйону неможливість подальшого користування об’єктом своєї власності, а також неможливість повернути кошти, вкладені у будівництво, підключення до мереж, а також матеріали, які не підлягають повторному використанню. 

2. Підготовка до аукціону потребує значних фіксованих витрат часу та грошей, що ставить мікробізнес у нерівні умови з середнім. Окрім того, такі витрати (а разом і відповідні витрати місцевих органів влади) є непродуктивними, принаймні у разі, коли відсутні інші претенденти.

Окрім того, законопроєкт пропонує затвердження сесією місцевої ради комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. 

Затвердження такої схеми, з одного боку, істотно збільшить витрати місцевих бюджетів на її виготовлення, з іншого боку, призведе до істотної бюрократизації процесу розміщення тимчасових споруд. 

Аналіз світової практики розміщення тимчасових споруд свідчить про те, що у більшості інших країн, зазвичай - місцевими органами влади затверджуються загальні плани забудови території, відповідно до яких встановлюються зони (не певні місця), дозволені для розміщення тимчасових споруд в межах адміністративно-територіальної одиниці. 

При цьому, може встановлюватися коефіцієнт зайнятості території як такими спорудами окремо, так і всіма спорудами, включаючи стаціонарні. Також місцеві органи влади затверджують архетипи тимчасових споруд в межах певної зони. 

Аукціони або не проводяться, а тимчасові споруди встановлюються/демонтуються рішенням місцевих рад, або проводяться аукціони, як правило - в районах з високим попитом або в місцях, де кілька сторін висловлюють зацікавленість в отриманні того самого простору. 

Треба зазначити, що проведення аукціонів в країнах, щодо яких провели дослідження (Великобританія, Германії, Японія, Індія, Польща, Франція, Латвія, Грузія), - не передбачається на вже встановлені споруди, окрім споруд, встановлених та побудованих державою. 

Оптимальні варіанти вирішення проблеми

Аукціон

1. Проведення аукціону необхідне і доцільне тільки у випадку наявності декількох претендентів на одне і те саме місце для розміщення тимчасової споруди або паркувального майданчику (про це свідчить міжнародний досвід). 

Якщо протягом визначеного терміну (наприклад, 15 робочих днів) не надходить конкуруючих заявок - заявка підприємця автоматично задовольняється. Розмір плати визначається за стартовою ціною за формулою, на основі нормативно-грошової оцінки землі у цьому місці. На прикладі вже працюючого механізму оренди державного та комунального майна. Якщо бажаючих на місце немає - то проведення аукціону вважається недоцільним.

2. У разі, якщо на місці встановлено павільйон (тимчасову споруду з легких конструкцій з твердими стінами та дахом, яка потребує професійного монтажу, оздоблювальних робіт, підключенню до мереж тощо), аукціон може проводитись, але за умови: 

- Після закінчення строку дії діючих договорів. Розірвання договорів, як пропонує зак-т №10308, є контрпродуктивним, і викличе масові судові позови та рішення судів не на користь держави.

- В умовах аукціону повинні бути закладені механізми компенсації втрат, які понесені підприємцем під час побудови об’єкту, підключення його до мереж електро-, водо-, газо-, теплопостачання. Ці детальні механізми можуть бути розроблені Постановою КМУ.

- Аукціон може не проводитись, якщо підприємець погоджується на середню оренду по населеному пункту, за результатами проведених схожих торгів. 

Комплексна схема

1. Відповідно до кращих світових практик, комплексна схема розміщення тимчасових споруд повинна бути відкритою та доступною для підприємців, таким чином, щоб підприємець, який бажає розмістити тимчасову споруду, мав можливість перевірити наявність місця для розміщення тимчасової споруди та визначити його стартову ціну. 

2. Фінансування формування земельних ділянок під встановлення тимчасових споруд пропонується робити за рахунок підприємців, які бажають встановити тимчасові споруди. 

Поточна редакція проєкту №10308 передбачається фінансування за рахунок місцевих бюджетів, що призведе до значних втрат місцевих бюджетів та додаткової бюрократії.

Також у законопроєкті необхідно передбачити рамкові умови договорів підприємців з місцевою владою (умови дострокового розірвання, демонтажу та інше). У поточній редакції проєкту - це пропонується передати КМУ.

Виходячи із світового досвіду, української специфіки та аналізу зареєстрованого проєкту – вбачається необхідним суттєве доопрацювання законопроєкту до другого читання. 

На майбутнє - важливо підвищувати прозорість підготовки законодавчих ініціатив, проводити підготовку відповідно до кращих європейських практик – за повним циклом формування державної політики, із залученням аналітичних центрів та бізнес асоціацій.

Сподіваємось що народні депутати врахують пропозиції експертів та бізнесу і у підсумку країна отримає закон, який створить сприятливі умови для розвитку підприємництва, а не нашкодить малому бізнесу.