Енергоефективність передусім

Сучасна історія української незалежності нерозривно пов’язана із залежністю України від енергетичних ресурсів росії. Природний газ, нафта та нафтопродукти, та електрична енергія - всі ці ресурси, попри прагнення українського народу відірватися від імперських кайданів московії, були головною запорукою імперського зашморгу. 

І всі розмови про "структурну перебудову економіки", та інтеграцію української економіки до світової не мали жодного сенсу без відповіді на головне питання - яким чином Україна має забезпечити конкурентоспроможність власної економіки, виборовши справжню енергетичну незалежність. 

Але виклик енергетичної незалежності не є викликом, що є унікальним тільки для України. Такий виклик стоїть і перед об’єднаною Європою, і саме в Європейському Союзі сформульований чи не головний принцип, що дає відповідь на цей виклик, а разом і на інший виклик, що постає перед усією цивілізацією - виклик запобігання кліматичним змінам.

Принцип "енергоефективність передусім" — це концепція, яка наголошує на пріоритетності заходів з енергоефективності перед розглядом інших варіантів задоволення енергетичних потреб.

Хоча немає конкретної історичної події чи дати, пов’язаної з початком цього принципу, його розвиток можна простежити через різні віхи та еволюцію енергетичної політики.

Енергетична криза 1970-х рр. Енергетична криза 1970-х рр., відзначена нафтовим ембарго та зростанням цін на енергоносії, привернула увагу до вразливості через значну залежність від невідновлюваних джерел енергії. Цей період викликав підвищений інтерес до енергоощадження та ефективності.

Міжнародний фокус на ефективності: у 1980-х і 1990-х роках міжнародні організації, такі як Міжнародне енергетичне агентство (МЕА), почали просувати енергоефективність як ключову стратегію для розв'язання проблем енергетичної безпеки та екології.

Кіотський протокол (1997): Кіотський протокол, міжнародна угода, спрямована на скорочення викидів парникових газів, визнає важливість енергоефективності. Країни зобов’язалися впроваджувати політику та заходи для підвищення енергоефективності в рамках своїх загальних стратегій пом’якшення наслідків зміни клімату.

Політика Європейського Союзу: ЄС є лідером у прийнятті та просуванні принципу енергоефективності. Директива з енергоефективності, вперше прийнята у 2012 році та згодом переглянута, встановлює обов’язкові цілі для держав-членів щодо підвищення енергоефективності та встановлює принцип пріоритетності заходів з енергоефективності.

Міжнародні цілі сталого розвитку: Цілі сталого розвитку Організації Об’єднаних Націй, встановлені у 2015 році, включають Ціль 7 "Доступна та чиста енергія", яка наголошує на важливості підвищення енергоефективності як частини ширшої мети щодо забезпечення доступу до сталої енергії.

Паризька угода (2015): Паризька угода — знакова міжнародна угода про зміну клімату, визнає роль енергоефективності в скороченні викидів парникових газів. Країни заохочуються до впровадження політики та технологій, які підвищують енергоефективність.

Національні та регіональні ініціативи: багато країн і регіонів розробили власні політики та ініціативи з енергоефективності, які часто базуються на принципі енергоефективності. 

Ці зусилля включають встановлення стандартів енергоефективності, просування енергоефективних технологій і пропонування стимулів для енергоощадження.

Сьогодні, принцип "Енергоефективність передусім" представляє стрижневий підхід у зусиллях Європейського Союзу. Закріплений у рамках енергетичної політики ЄС, цей принцип підкреслює пріоритетність заходів з енергоефективності перед розглядом альтернативних джерел енергії чи розширення енергетичної інфраструктури.

В основі принципу "Енергоефективність передусім" визнається, що оптимізація використання енергії є економічно ефективною та екологічно відповідальною стратегією. Максимально підвищуючи ефективність споживання енергії, ЄС прагне зменшити викиди парникових газів, підвищити енергетичну безпеку та підвищити економічну конкурентоспроможність.

Одним із ключових аспектів принципу "Енергоефективність передусім" є його застосування в різних секторах, включаючи будівництво, транспорт і промисловість. Будівельний сектор, наприклад, відіграє вирішальну роль як значний споживач енергії. 

За допомогою сучасних технологій реновації та будівництва, розумних технологій управління експлуатацією будівель та енергоспоживанням, є великі можливості скоротити марнотратство енергії та підвищити загальну продуктивність та комфорт.

У транспортному секторі ЄС наголошує на розробці та впровадженні енергоефективних засобів транспортування із низьким рівнем викидів. Це передбачає просування електричних і гібридних транспортних засобів, інвестиції в інфраструктуру громадського транспорту та заохочення сталого міського планування.

Промисловість, яка є основним споживачем енергії, також підпадає під дію принципу "Енергоефективність передусім". Завдяки впровадженню найкращих практик, технологічних досягнень і нормативно-правової бази ЄС прагне оптимізувати промислові процеси, зменшити енергоємність і сприяти переходу до більш екологічних методів виробництва.

ЄС використовує комбінацію регуляторних заходів, фінансових стимулів та кампаній з підвищення обізнаності, щоб заохотити впровадження енергоефективних практик. Це включає встановлення цілей енергоефективності, фінансування досліджень і розробок енергоефективних технологій, а також надання підтримки державам-членам у впровадженні комплексних планів енергоефективності.

Принцип "Енергоефективність передусім" тісно пов’язаний із ширшими цілями ЄС у сфері енергетики та клімату, включаючи амбітні цілі, викладені в Європейській зеленій угоді. Віддаючи пріоритет ефективності, ЄС прагне досягти значного скорочення споживання енергії, сприяючи досягненню загальної мети стати кліматично нейтральною до 2050 року.

Підсумовуючи, принцип ЄС "Енергоефективність передусім" представляє стратегічний і цілісний підхід до розв'язання проблем, пов’язаних зі споживанням енергії. Віддаючи пріоритет ефективності в різних секторах, ЄС прагне не тільки досягти своїх кліматичних та енергетичних цілей, але й створити більш стійкий енергетичний ландшафт для подальшого розвитку.

Принцип "Енергоефективність передусім" є керівною концепцією в сучасних європейських дискусіях про енергетичну політику, оскільки світ шукає стійкі рішення для розв'язання енергетичних проблем і пом’якшення наслідків зміни клімату. 

Для України впровадження принципу "Енергоефективність передусім" у державну політику є чи не найвагомішим інструментом досягнення реальної енергетичної незалежності, а з нею - і остаточного позбавлення від імперського ярма.