Вихід України на ринки ЄС: як використати міжнародні тренди на користь держави

Російська агресія проти України у 2014 році і повномасштабне вторгнення 2022-го призвели до розриву економічних відносин ЄС та Росії. 

Немає сумнівів, що ЄС свідомий серйозності ризиків для ланцюгів доданої вартості, які можуть виникнути у разі кризової ситуації з Китаєм. Росія складає лише 7% експорту з ЄС, тоді як частка Китаю понад 21%. 

Більше того, російські 7% представляють переважно сировину, тоді як Китай є експортером багатьох деталей для європейської електроніки та машинобудування. 

Такі ризики можуть підштовхнути ЄС до ідеї ніаршорінгу – перенесення виробництв ближче до свого ринку споживання. У цьому випадку ЄС доведеться обирати з-поміж численних країн-сусідів ЄС, де Україна має низку переваг (від значних обсягів кваліфікованої робочої сили до спільної міжнародної політики внаслідок євроінтеграційних процесів в Україні). 

Протягом останнього десятиліття товарообіг з України до Європи зростав природнім шляхом, цьому сприяли Угода про Асоціацію з ЄС, а також стрімке скорочення торгівлі з країнами СНД. Частка експорту України в ЄС в 2021 році складала близько 40%, а у абсолютних обсягах - рекордні 28,1 млрд долларів.  

Українські товари вже представлені на ринку ЄС в доволі різноманітних категоріях. Звісно, багато з них є товарами з низьким рівнем переробки, наприклад, соняшникова олія (81% від зовнішнього імпорту ЄС в 2022 році) та кукурудза (48% відповідного показнику). 

В  той же час серед українського експорту є і продукти з вищим рівнем обробки, наприклад, труби (19% від зовнішнього імпорту ЄС в 2022 році) або кабелі та проводка (6% відповідно). Трапляються і випадки, коли Україна домінує у нішевих категоріях з достатньо високою доданою вартістю. 

Найбільш яскравим прикладом такого ринку є не шоколадні кондитерські вироби (10% від зовнішнього імпорту ЄС в 2022). 

Така представленість відображає реалізацію лише частини потенціалу українського виробництва для європейського ринку. Перспективи членства України в Євросоюзі зростають, що означає в середньостроковій перспективі ще більше переваг інвестування в Україні, оскільки членство несе за собою зняття торговельних бар'єрів та покращення логістики. 

Зняття таких бар’єрів поступово покращуватиме можливості вбудовування України у виробничі ланцюги ЄС, де Україна в партнерстві з іншими країнами вироблятиме складну продукцію з високим рівнем переробки. 

Аналогічний шлях пройшли країни Центральної Європи, які зараз є одними із ключових виробників автомобілів на континенті. 

Україні важливо не втратити цей шанс, оскільки ланцюги доданої вартості зазвичай негнучкі та можуть доволі довго перерорієнтовуватись. Переорієнтація з Китаю відкриває вікно можливостей та потенційно створює додаткові можливості для України не лише у залученні нових інвестицій. 

Супутнім фактором є створення нових робочих місць, що дозволить легше повернути вимушених мігрантів, пропонуючи їм конкурентні умови роботи в Україні. Крім того, включення України в європейські ланцюги доданої вартості означає "просочування" нових управлінських систем та кращого досвіду роботи. 

Насамкінець, зростання торговельних зв'язків з ЄС автоматично підвищує інтерес європейських країн допомагати Україні із обороною.

Яким чином можемо посилити наші шанси скористатись цією можливістю? Перш за все ми мусимо визначити сильні сторони з точки зору виробництва. Війна змінила звичні устрої, тому варто поглянути на конкурентні переваги по-новому. 

Прикладом оновленого погляду на українську економіку є сектор будівельних матеріалів, який матиме потужний імпульс на внутрішньому ринку України, а з часом може перорієнтовуватись на європейські ринки.

По-друге, необхідно провести географічний розподіл з усвідомленням мапи потенційних виробництв. Важливо розуміти логістичні мережі України та їхні обмеження, конкурентні переваги на рівні областей та, навіть, громад. 

Регіональний аспект економічного та соціального розвитку - основний фокус внутрішньої економічної політики ЄС. Є сенс переналаштуватись на такий підхід і нам вже зараз.

По-третє, важливо комунікувати сильні сторони назовні і популяризувати товари, виробництво в Україні, людський капітал. Така комунікація може мати подвійний характер. 

З одного боку, месседжем має стати інвестиційна привабливість України в середньостроковій перспективі - ризики зараз варті лідерства на ринку через п'ять років. 

З іншого, необхідно посвідчувати факт того, що інвестиції в Україну відіграють важливу роль у відновленні і, в певному сенсі, є важливіші за грантове та кредитне фінансування. 

Насамкінець, головна задача – покращення умов для інвесторів. Така робота стосується як безпосередніх операційних задач, наприклад, комунікація із виходом на ринок, так і опосередкованих та більш фундаментальних – таких як верховенство права та недоторканість права на приватну власність. Пропрацювання цього питання допоможе закрити багато стратегічних задач.

Матеріал підготовлений за участю Олександра Костриби, проектного менеджера аналітичного центру EasyBusiness