Лондонська конференція: багато конкретики, але потрібні гроші (бажано російські)

"У війні на виснаження переможе той, хто зможе довше її фінансувати", – сказав мені недавно економіст Світового банку, який досліджував економічні аспекти війн.

У цьому плані Конференція з відновлення України, яка пройшла минулого тижня в Лондоні, стала скоріше успіхом.

Озвучене напередодні конференції зобов’язання Європейського Союзу виділити сумарно 50 млрд євро протягом чотирьох років є першим чітким джерелом фінансування українського бюджету та відбудови країни в наступні роки.

До цього додався прорив із страхування воєнних ризиків. Бо якщо про державні потреби протягом останнього року говорили багато і прогрес був помітним, то приватний сектор залишався наодинці із своїми проблемами.

Хоча було зрозуміло, що без допомоги, насамперед, страхування, ані помітна відбудова зруйнованого, ані побудова нового не будуть можливі. Багато інвесторів навіть їхати до України бояться без спеціальної страховки, не кажучи про будівництво об’єктів, які можуть зруйнувати російські ракети.

Крім суттєвих внесків країн на страхування ризиків, важливою стала домовленість добре капіталізованої американської Development Finance Corporation про перестрахування українських ризиків MIGA, страхового агентства Світового банку. Про намір розвивати приватне страхування торгівлі з Україною заявив і ЄБРР.

Така кількість домовленостей контрастує з результатами аналогічної конференції в Лугано, де конкретні фінансові зобов’язання наших союзників були мінімальними. Але щоденна робота з пошуку живих грошей для України протягом року дала результат: на конференції було оголошено про близько 60 млрд дол внесків.

Проте конкретні зобов’язання не означають, що проблема знята. За оцінкою Єврокомісії, потреби України в фінансуванні держбюджету і відбудови на 2024-2027 роки – щонайменше 110 млрд євро. Це мінімальна оцінка, зважаючи на потрібні та обіцяні 43 млрд дол лише на покриття дефіциту бюджету 2023 року.

Власне, Єврокомісія прямо заявила, що її внесок, 50 млрд євро, – це лише 45% потреби, і дала пас США. Але ми не можемо впевнено очікувати, що у 2024 році і далі Сполучені Штати надаватимуть нам по 1 млрд дол щомісяця, як зараз.

Бюджет США на наступний фінансовий рік, який почнеться 1 жовтня, затверджуватиме новий склад Конгресу, де в нижній палаті більшість матимуть республіканці, а не демократи, як раніше.

Водночас, якщо потреби фінансування щоденних видатків бюджету 2023 року хоч якось перекриваються, то навіть на термінове відновлення покрита лише половина від оцінених Світовим банком мінімальних потреб (14 млрд дол). Оголошені партнерами в Лондоні нові зобов’язання, на жаль, повністю цей розрив не закрили.

Неспроможність союзників налагодити достатнє фінансування відбудови України є дуже показовою. Вона віддзеркалює природну неготовність платників податків країн-партнерів платити за відновлення зруйнованого країною-агресором. Замість очікувати на сотні мільярдів від союзників нам треба зосередити зусилля на конфіскації активів центробанку Росії на понад 300 млрд дол та доходів від них.

Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у виступі в Лондоні дала першу конкретну обіцянку щодо активів РФ. Вона заявила, що до літніх канікул Брюссель оприлюднить конкретний механізм передавання Україні доходів від розміщених в Євросоюзі активів ЦБ РФ. Ці доходи сягатимуть мільярдів євро щорічно.

Водночас, навіть цей перший крок викликав спротив окремих членів ЄС, які побоюються власної матеріальної відповідальності за вчинені війни. Звучали голоси й тих, хто говорить: "Не стягнете гроші з Росії – дасте сигнал іншим потенційним агресорам, що за вторгнення і руйнування платити не доведеться".

Лише російські активи можуть стати реальним за обсягом джерелом коштів на відбудову. Для їх використання можуть бути різні механізми: від прямої конфіскації до обміну на українські держоблігації, як пропонує британський аналітик Тімоті Еш. Фінансування від партнерів має бути важливим, але лише проміжним рішенням.

Які б не були джерела коштів, ключовим чинником успіху відбудови має стати довіра до України та процесів відбудови. Саме тому настільки великий акцент на конференції був зроблений на представленні електронної системи управління відбудовою DREAM, яка відображатиме повний цикл виконання кожного проєкту.

Прозорість та підтримка спільнот, які працюють з відкритими даними, є передумовою фінансування відбудови донорами.

За словами Мустафи Найєма, не можна карати всю країну за те, що кілька осіб у ній корумповані. Голова Держагентства відновлення пожартував, що він це говорить у Лондоні. Зал засміявся, зрозумівши посилання на масове відмивання брудних коштів банкірами, юристами і власниками нерухомості цього міста.

Посилання на корупцію в Україні часто є відмовкою лінивих бюрократів, яким простіше повторити це слово, ніж напружитися і знайти способи підтримки України в час війни. Нам треба мати відповідь на цю відмовку і фокус на DREAM, розроблену за кошти донорів за участю громадянського суспільства, був вдалим.

Інша річ – залучення приватних інвестицій. І до війни з цим була велика проблема. Хоча в Україні на багатьох ринках багато можливостей і мало конкуренції, для масштабних інвестицій є багато перепон і ризиків, навіть не пов’язаних з війною.

Наше завдання – ідентифікувати і прибрати перепони. Головні реформи закладені у вимоги до членства України в ЄС і будь-які "не на часі" та "підрив суверенітету" з боку посадовців неприпустимі. Насамперед це стосується правовладдя.

Врешті, і конфісковані російські активи, і кошти донорів на підтримку бюджету та на відбудову, і приватні інвестиції нам потрібні, щоб залити країну грошима під час та після війни. Високооплачувані робочі місця є передумовою повернення в Україну людського капіталу. Його безповоротна втрата може стати більш болючою для країни, ніж руйнування фізичних об’єктів, які можна відбудувати.

Нам потрібні гроші, аби перемогти у війні. Конференція в Лондоні з її публічними заявами і сотнями непублічних зустрічей стала успішним кроком на цьому шляху.