Брак кадрів, дефіцит будматеріалів: головні виклики відбудови України

За півтора роки активної фази війни в Україні зруйновано сотні тисяч будівель разом з об'єктами енергетичної інфраструктури та кілометрами доріг. 

Відновлення найбільшої за площею країни Європи, за підрахунками ООН, на сьогодні обійдеться у $411 млрд, що також не є остаточною сумою. 

На додачу до фінансових вкладень, відбудова потребуватиме колосальних людських і матеріальних ресурсів. Про вирішення яких проблем потрібно подбати першочергово?

Брак кваліфікованих працівників

Ще у довоєнний час у будівельній сфері спостерігався значний відтік досвідчених працівників в країни Європи, зокрема у Польщу. 

За кордоном досить часто фахівцям пропонували кращі умови роботи, ніж могли запропонувати в Україні. Проблема стосувалась майже всіх будівельних професій: від робочих спеціальностей до управлінських посад.

Сьогодні вже відзначається істотна нестача кваліфікованих працівників у будівництві та суміжних галузях.

З початком активної фази боїв кількість персоналу у компаніях, що працюють у сфері нерухомості та будівництва, скоротилась як через евакуацію працівників за кордон, так у зв’язку зі вступом до Збройних сил чи тероборони. 

Окрім цього, за останній рік спостерігається масове вручення повісток у регіонах України, в тому числі працівникам виробничих підприємств. Відповідно, на підприємствах виник значний брак фахівців у зв'язку з мобілізацією.

Знайти заміну профільному спеціалісту, який, до прикладу, обіймає посаду головного технолога або головного інженера на виробництві цегли, бетону чи скла дуже важко, особливо, якщо це стосується міста чи регіону з невеликою кількістю населення. 

Для вирішення цієї проблеми держава, з одного боку, передбачила можливість бронювання військовозобов’язаних працівників під час воєнного стану для критично важливих підприємств. 

З іншого — багато підприємств не підпадають під ці критерії, і тому необхідно знаходити правильний баланс, адже бізнес закладає основу економіки, яка утримує весь державний апарат і Збройні сили, в тому числі. 

Зрештою, брак персоналу має вплив як на обсяги виробництва, так і на швидкість реалізації будівельних проєктів.

Із закінченням війни для того, щоб врегулювати проблему нестачі працівників потрібне впровадження відповідних реформ на загальнодержавному рівні, економічних стимулів, які дозволять, зокрема, бізнесу, утримувати людей та стримувати їх від переїзду і пошуку роботи за кордоном.

Також важливо працювати над покращенням рівня професійної освіти. Змін потребують застарілі способи й умови підготовки спеціалістів та рівень загального сприйняття будівельних професій у суспільстві.

Потенційна нестача будівельних матеріалів

Війна значно зменшила український ринок будівельних матеріалів. Низка підприємств працюють напівсили, оскільки на їх діяльність впливає низький попит, складна ситуація з оборотними коштами, підвищена вартість ресурсів тощо.

Зважаючи на пошкоджені та зруйновані внаслідок окупації чи боїв виробничі потужності, а також на логістичні переналаштування, як результат, на ринку спостерігається дефіцит окремих категорій будівельної продукції (скла, арматури, ізоляційних матеріалів тощо) та повсюдне зростання цін. 

Післявоєнна потреба у виробництві будівельних матеріалів також тільки зростатиме, а з початком відбудови інфраструктурних об’єктів — заявить про себе повною мірою. 

Зокрема, що стосується пошкодженого чи зруйнованого житла, на кінець лютого кількість відповідних заявок становила більш ніж 335 тисяч; обсяг руйнувань якого еквівалентний близько 23 мільйонам квадратних метрів житла. 

Тож сьогодні пріоритетною політикою має стати відновлення пошкоджених та розвиток нових виробництв. У комплексі це знизить частку імпорту на ринку країни та в будівельних проєктах відповідно, створить нові робочі місця, збільшить надходження до бюджету та дозволить залишити кошти в економіці. 

Внутрішній сектор виробництва будівельних матеріалів для свого розвитку потребує відповідних стимулів. Такими заходами, зокрема, могли б стати зниження ставок оподаткування, доступні банківські кредити, в тому числі за рахунок державних банків та іноземних інвестиційних фондів, що загалом сприяло б зменшенню собівартості продукції та підвищенню життєздатності підприємств. 

Якщо розглядати найближчі ініціативи, то підвищити рівень активності у будівельній галузі, зростання якої безпосередньо впливає на економічний розвиток всієї країни, має закон про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок збройної агресії російської федерації. Документ набув чинності 22 травня.

Зміна підходів у процесі відбудови

Масштаби руйнувань як окремих об'єктів інфраструктури, так і цілих міст потребують перегляду усталених підходів до їх відбудови. 

Процес відновлення та нового будівництва має вирішувати наявні проблеми, як-от низький рівень енергоефективності, та корелювати з сучасними загальноєвропейськими вимогами й стандартами.

Власне сам підхід до організації міського середовища має змінитись у сторону людиноцентричності. 

Наприклад, орієнтація на поліцентричність міста дає змогу вирішити проблему з напруженою ситуацією на дорогах, оптимізувати транспортні потоки та загалом створити багатофункціональний простір без поділу на спальні чи ділові райони.

Як показує досвід, швидке будівництво соціального житла згодом може впливати на появу депресивних районів. 

Тож замість того, щоб будувати окремо житло, варто взяти до уваги питання доступності інфраструктури, зон відпочинку, транспортних розв'язок та інші чинники, які сприяють створенню сприятливого міського середовища.

У багатьох країнах світу міський розвиток відбувається за майстер-планом, своєрідною стратегією, що визначає загальну візію населеного пункту у середньому на 20 років. 

Варто зазначити, що генеральні плани здебільшого розраховані на спеціалістів, які працюють у будівництві чи суміжних галузях. Документ встановлює конкретні параметри до територіальних одиниць міста та регулює питання землекористування. 

Своєю чергою, у майстер-плані визначають, що потрібно покращити чи змінити та які локальні особливості слід зберегти, щоб досягти балансу між думкою містян та бізнесу (надходженням інвестицій). Доцільність кожного проєкту визначається відповідно до цілей документа.

Для того, щоб планування та відбудова українських міст була комплексною потрібно оновити та привести до ладу містобудівну документацію, а на додачу до генерального плану — подумати про розробку стратегії. 

Також в українському контексті важливо оцінити перспективи повернення людей в той чи інший населений пункт та можливості працевлаштування. До прикладу, відновлення зруйнованих під час Другої світової війни Варшави й Дрездену відбувалось у значній мірі за безпосередньої участі громад цих міст.

Попри всі складнощі війни, вже сьогодні потрібно працювати над проблемою нестачі досвідчених кадрів, недостатньою забезпеченістю будівельними матеріалами та вибором сучасних підходів в умовах відбудови. 

Саме ці питання із закінченням війни набуватимуть ще більшого значення, що матиме безпосередній вплив на темпи й обсяги будівництва, а з ним і на розвиток економіки країни.