До чого може призвести заборона фермерства

Чи поставить законопроєкт "Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період" хрест на фермерстві?

Домент зобов’язує фермерські господарства впродовж п'яти років перетворитися на ТОВ або припинити діяльність. Створення таких господарств забороняється.

Те саме стосується двох десятків інших видів підприємств. Більшість з них дійсно є анахронічними, але як до цього переліку потрапили фермерські господарства?

Вони анахронізм чи навпаки – рушійна сила громадянського суспільства, основа майбутньої продовольчої безпеки та нової екологічної держави?

Про конституційну сумнівність положень законопроєкту щодо припинення діяльності державних і комунальних підприємств уже сказали експерти, зокрема Головне науково-експертне управління Верховної Ради. Щодо заборони фермерських господарств все не так очевидно, проте не менш значуще.

Фермерські господарства – це український аналог родинних ферм у країнах ЄС. Родинність як неодмінна ознака зазначена в частині 2 статті 1 закону України "Про фермерське господарство". Саме від цієї ознаки хоче відмовитися законодавець, пропонуючи суцільну корпоратизацію, та чи потрібно все корпоратизувати?

"Родинні ферми (індивідуальна власність) становлять 85% усіх сільськогосподарських підприємств, вони обробляють 68% землі сільськогосподарського призначення (проти 25% у Східній Європі) і вирощують 71% продукції в державах, які одними з перших стали членами ЄС (EU-15)".

Цифри красномовні, ще більше вражають показники економічної ефективності такої моделі. Рівень життя в селах Франції, Англії чи Польщі говорить сам за себе.

Україна в преамбулі Конституції задекларувала європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського курсу. Але чомусь подалі від Західної Європи? Західно-європейську модель сільського господарства обрала Польща. При цьому вона досягла вражаючих успіхів саме в переробці аграрної продукції і вирвалася з кола сировинних держав східної та центральної Європи.

Сировинність держави у Європі формується домінантою агрохолдингів. Як, наприклад, у Румунії, Болгарії, Україні. Домінування агрохолдингів забезпечується законодавчими обмеженнями концентрації земель і державною підтримкою.

Максимальна площа ділянки, якою може володіти громадянин Польщі, становить 500 га. 1,5 млн господарств – це площі від 1 до 10 га, вони переважно родинні. Великими господарствами вважаються ті, що використовують понад 50 га.

В Україні одна особа може володіти у 20 разів більшою площею ріллі, ніж у Польщі. Це визначив закон про вільний обіг аграрних земель, проти ухвалення якого протестували фермери, апелюючи до досвіду Польщі.

У руках агрохолдингів, за різними даними, перебувають 4-6 млн га, що становить близько третини всіх сільськогосподарських земель України. Десять найбільших з них обробляли близько 2,6 млн га. Знову неспівставно з Польщею і країнами Західної Європи, до рівня економіки і верховенства права яких ми нібито прагнемо.

Основними реципієнтами державного фінансування в Україні завжди були великі агрохолдинги. Про це говорять самі фермери. Наприклад, з матеріалів кримінальної справи наводиться цифра, що один з найбільших агрохолдингів України отримав від держави 29,3 млрд грн на безповоротній основі.

Приблизно в той же час Кабмін вклав у село 1,1 млрд грн і отримав 15 тис фермерських господарств та 6 тис індивідуальних сімейних господарств.

Мова йде про підтримку лише одного агрохолдингу, тому вартість підтримки великого аграрного бізнесу – це сотні тисяч не створених робочих місць у найперспективнішій на той час галузі економіки. Чи змінилося щось наразі і які переваги та кому має забезпечити законопроєкт про заборону фермерства?

Чому західні європейські демократії так плекають фактор родинності в земельних відносинах? Невеликі фермерські господарства в основному сімейні. Зберігаються сімейні та соціальні зв’язки, локальні культурні пласти. Бути фермером престижно навіть для молоді. Сімейні господарства більш екологічні.

До важливості невеликих фермерських господарств апелюють юристи. У Франції відомі цивілісти, які сповідують справжні ліберальні цінності, права і свободи людини, концептуально відстоюють невеликих землевласників, локальний бізнес, родинне фермерство. Це "боротьба європейських правників за середній клас".

Громадянське суспільство утворює середній клас, найстабільнішою частиною якого є невеликі землевласники. Його наявність гарантує верховенство права, бо лише реальне громадянське суспільство є найнадійнішим контролером влади. Українці це доводили і доводять на революційних Майданах і у війні проти рф.

Є багато економічних альтернатив великому бізнесу, а от альтернативи громадянському суспільству і верховенству права немає.

Коли в США у 1880-1890-х роках плюралістична політична система опинилася під загрозою внаслідок "політичних та економічних практик" великого бізнесу, були ухвалені антитрастові закони, які досі є основою антимонопольного регулювання.

"Головною політичною силою, що стояла за антитрастовою кампанією і рухом за федеральне регулювання промисловості, знову стали фермери", – пишуть Джеймс Робінсон та Дарон Аджемоглу в книзі "Чому нації занепадають".

Юристи пам’ятають, що поняття "верховенство права" постало в середньовічній Англії через спротив фермерів волюнтаристському закону щодо земельних угідь.

Можливо, в Україні верховенство права так само проходить випробування законодавством, яке дозволяє сконцентрувати землі, зменшити кількість землевласників, усунути громадян від здійснення їхніх прав на землю.

Хоча це протистояння не таке явне, але логіка прямої залежності економічного та політичного плюралізму і верховенства права діє як закон. За цією ж логікою, якщо більша кількість власників землі підтримує економічний та політичний плюралізм, то більша кількість власників-фермерів – це одна з гарантій верховенства права.

Доведено історією принаймні двох найпотужніших світових демократій та економік. Ці історичні уроки не засвоєні владою чи навпаки – дуже добре засвоєні? Отже, корпоратизувати можна не все. Хоча чому ні? Корпоратизували ж "Укроборонпром" у 2021 році. Стверджують, що це було на краще.