Ветеранський бізнес: які справи найчастіше отримують державну підтримку?

500 доларів – це багато чи мало для розвитку ветеранського бізнесу?

Таке питання не постає перед прагматичними американцями, які рахують кожен цент, особливо коли це бюджетні кошти, згенеровані платниками податків.

Ми в Українському ветеранському фонді Мінветеранів аналізували найкращі практики США щодо підтримки ветеранського бізнесу.

Там є програми пільгового кредитування, лізингу та інших видів позик, програми безповоротних грантів.

Коли ветеран потребує підтримки і здатний повернути кошти, він може скористатися мінікредитуванням. Найменша сума позики – 500 дол.

Цієї суми часто цілком вистачає, щоб покрити видатки на обладнання чи устаткування для невеликого бізнесу.

Рік тому УВФ готував пілотну програму мікрофінансування "20 тисяч". Вона розрахована на 500 аплікантів, загальний бюджет становить 10 млн грн.

Відшкодування отримали 186 підприємців на загальну суму 3 561 937 грн. Програма "20 тисяч" діє до завершення воєнного стану.

Сфери, які найчастіше отримували фінансування

Програмою можуть скористатися ветерани, їхні подружжя, діти, батьки, родини полеглих захисників і захисниць. Розподіл за сферами виглядає так.

Як бачимо, найбільш активними в період війни є сфери харчування, роздрібної торгівлі непродовольчими товарами та послуг. Схожу статистику активності бізнесу ми отримали і за програмою макрофінансування "Варто", яка фінансує ветеранський бізнес на суми від 500 тис грн до 1 млн грн.

Майже 17% усіх переможців двох конкурсів "Варто" виявилися власниками закладів харчування. Це найбільший відсоток з-поміж усіх сфер. На другому місці – виробництво та роздрібний продаж продуктів харчування, їх 13,2%.

Третє місце ділять представники агросфери та оборонно-промислового комплексу (ОПК). До сфери ОПК ми віднесли товари, які ветерани виготовляють для побратимів: військову форму, предмети побуту, спеціальне харчування.

Програмами великого фінансування частіше користуються чоловіки. Серед 53 переможців "Варто" лише п’ять жінок. За програмою мікрофінансування "20 тисяч", розподіл більш рівномірний: 91 жінка та 95 чоловіків.

Про що говорять цифри

З одного боку, ветерани більше розвивають сферу послуг, а не виробництва. Логіка зараз така, що бізнес має бути максимально "легким" за структурою, щоб мінімізувати збитки у випадку нового витка російської агресії.

З іншого боку, ми запроваджуємо програми, які спонукатимуть ветеранів і їх родини потроху повертатися в русло виробництва, яке приносить більші доходи.

Перед запуском програми "20 тисяч" багато скептиків говорили, що ця сума недостатня і вона не варта того, аби подрібнювати бюджет. Нібито краще роздати десять мільйонів більшим підприємствам. Проте, як показала практика, ця сума цілком покриває витрати самозайнятих людей.

Так, це не класичний бізнес з мільйонними прибутками чи працевлаштованими п'ятьма-десятьма людьми, але це потужний сектор економіки, який працює, сплачує податки, надає одне-два робочі місця.

Одна з головних вимог наших програм – ми працюємо з ФОПами, які офіційно сплачують податки. У нас було кілька випадків, коли люди наважувалися легалізувати свою справу, вийти з тіні, почати сплачувати податки.

Звісно, питання не в сумі фінансування, а в тому, що люди почали розуміти, що можуть розраховувати на певну підтримку їх діяльності з боку держави.

Програма мікрофінансування діє до завершення воєнного стану. За чинними правилами, скористатися підтримкою можна лише раз. Проте можна переглянути деякі умови і зробити фінансування більш доступним, бо після війни ветеранський бізнес почне масово розвиватися і потребуватиме коштів.