Арештоване майно росіян. Чому Україна ніяк не отримає з нього прибуток?
Все більше в суспільстві піднімається питання справедливості і чому на 2 році повномасштабного вторгнення, а реально на 9 році війни ми досі не забрали в росіян їхній бізнес в Україні, і чому він не приносить прибуток тут нам, на танки, снаряди та нашу армію, а досі висить на балансі російських олігархів?
Лише нещодавно Вищий антикорупційний суд забрав російську частину (друга путіна Ротенберга) величезного торгового центру в центрі Києва на користь держави.
Але що тепер? Як змусити ці активи працювати на Україну, а не стояти замороженими чи конфіскованими, адже торговий центр банально закритий.
Змусити активи колаборантів та білорусів і росіян, які підтримують режим путіна, працювати на Україну можна здійснивши декілька кроків:
- Накласти арешт на активи та знайти нових управителів, які знають як вести бізнес і робитимуть це на користь України .
- Стягнути майно в дохід держави.
Зі стягненим в дохід держави майном — все більш-менш зрозуміло.
Так, наприклад, Фонд держмайна зараз вже навіть готує на продаж перший такий об’єкт — Демуринський ГЗК російського олігарха Михайла Шелкова. Наступним має стати майно Ротенберга.
З арештованим — складніше.
Сьогодні арештованими активами займається АРМА (Агентство з розшуку та менеджменту активів).
У 2015 році АРМА створили з двома цілями:
- Розшукувати активи, одержані злочинним шляхом.
- Управляти арештованим майном для збереження економічної вартості та отримання прибутку.
За 8 років свого існування Агентство не продемонструвало значного прогресу, результату та ефективності.
Більше того, АРМА є постійним фігурантом корупційних справ.
Три з чотирьох керівників АРМА з моменту призначення у 2014 році отримали підозри від НАБУ.
Арештовані активи росіян з 24 лютого
З 24 лютого в управління АРМА передали нерухомості на майже 2 млрд грн, рухомого майна — на 3 млрд грн, та іншого майна на 2 млрд грн.
Це дані початку грудня, оприлюднені аналітиками Trap Aggressor, які проаналізували інформацію з судових ухвал.
Дізнатись, які російські та білоруські активи з 24 лютого передали в АРМА для громадськості — неможливо. АРМА не надає публічний доступ до цієї інформації.
Результати управління Агентством цими активами — також засекречені.
Проаналізувати результативність та правомірність дій Агентства за таких умов — неможливо.
Лише за декількома публічно відомими прикладами можна сказати, що АРМА працює неефективно.
АРМА пів року не могла знайти управителя на арештований в Україні бетонний бізнес російського олігарха Андрєя Молчанова (входить в коло близького оточення президента рф, підтримує фсб та збройні сили рф, є спонсором партії "Единая Россия") — компанію-виробника будівельних матеріалів "Аерок".
Компанію АРМА передали у червні 2022, нового управителя на неї знайшли лише в січні 2023. І навіть зараз — протягом двох місяців АРМА не змогла зробити оцінку активів, щоб укласти договір з новим управителем.
За цей час колишній менеджмент "Аероку" вивіз з підприємства сировину, підприємство не працює, генерує збитки та заборгованості по зарплаті перед працівниками.
Інший приклад — активи на понад 2 млрд грн "Вінницяпобутхім" Владіміра Плесовських, члена партії "Единая Россия", які передали в АРМА 7 місяців тому.
Весь цей час підприємство не працює, хоча могло б заробляти гроші на відновлення України. Формально нового управителя АРМА, нібито, знайшло, але за 5 місяців досі не передало йому актив.
Тобто підприємство теж генерує збиток.
Що робити з АРМА в таких умовах?
В умовах повномасштабної війни потрібно діяти швидко, злагоджено та результативно. Все, що належало росіянам — має працювати сьогодні на наближення перемоги.
Не маємо морального права витрачати 5 місяців, півроку, чи навіть місяць на те, щоб шукати управителів на вже існуючі працюючі бізнеси.
Майно росіян та прибічників путіна має працювати в інтересах України та заробляти гроші.
Одним з можливих варіантів сьогодні є передача функцій АРМА іншим державним органам:
- Функції розшуку — НАЗК чи Міністерству юстиції;
- Функції управління — ФДМУ.
АРМА систематично не виконує свої функції. Доцільність чергової реформи Агентства була б лише у випадку її бездоганної репутації чи результативності.
А якщо АРМА вже восьмий рік генерує корупційні скандали та саботує роботу, тоді потрібно переглянути необхідність існування його як інституції взагалі.