Другий шанс для індустріальних парків
Роками індустріальні парки України перебували у стані глибокого застою. Із півсотні реально працюють одиниці.
Воєнний стан в країні змусив пришвидшити процеси щодо розвитку та створення преференцій для діяльності бізнесу на території України.
Реанімація та реформування роботи індустріальних парків України дасть усі можливі шанси покращення інвестиційного клімату, повернення українців з-за кордону та стрімкого розвитку промисловості у воєнний та післявоєнний періоди.
У бізнес-спільноті України активно обговорюється реформа індустріальних парків (ІП).
Предметом дискусій став закон 2330-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо створення сприятливих умов для діяльності індустріальних парків в Україні", який набрав чинності наприкінці липня цього року.
Закон передбачає значні пільги для учасників індустріальних парків. Вони, у свою чергу, мають відповідати вимогам закону 5018-VI "Про індустріальні парки".
З ухваленням нового закону учасники індустріальних парків мають право на:
- звільнення від податку на прибуток;
- звільнення від податку на додану вартість на операції із ввезення на митну територію України нового обладнання та комплектуючих виробів до нього виключно для власного використання з метою здійснення ними діяльності у сферах переробної промисловості;
- зменшення ставки земельного податку та орендної плати за землю або повне звільнення від сплати земельного податку.
Крім того, платники єдиного податку першої та другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на період відпустки, а також хвороби, якщо вона триває 30 та більше календарних днів.
Це дуже вагомі пільги та стимули для розвитку промислового сектору економіки України.
Функціонування галузей з максимально можливим рівнем переробки сировини є основним чинником стійкості економіки та запорукою високого рівня життя населення.
Новий закон прийнятий в умовах війни створює в Україні додаткові стимули для розвитку промисловості. Це гарний приклад того, як потрібно розробляти стратегічні плани модернізації та розвитку економіки країни.
Створення переробних галузей має стати висхідним трендом для України на найближче десятиліття.
Чи стануть ІП рушієм для переходу від сировинної моделі економіки?
Якщо згадати попередній досвід створення індустріальних парків в Україні, то варто констатувати, що очікування не виправдалися. Адже закон 5018-VI, який регулює функціонування діяльності індустріальних парків, діє ще з 2013 року.
Сьогодні зареєстровано понад 50 таких суб'єктів господарювання, однак реально функціонують лише кілька з них.
Попередні органи влади намагалися реалізувати пропозиції щодо додаткового стимулювання роботи ІП, але вони закінчилися тим, що два законопроєкти про індустріальні парки — №2554а-д та №2555а-д були прийняті лише у першому читанні.
Важко сказати, що стало конкретною причиною невдачі створення ІП в Україні. Проте досвід економічного розвитку більшості успішних країн, особливо країн Південно-Східної Азії – Японії, Південної Кореї, Китаю показує, що локомотивом розвитку переробної промисловості були зони на кшталт українських ІП.
При цьому варто зазначити, що механізм використання ІП для економічних реформ завжди супроводжувався, з одного боку, створенням інституційних умов, таких як незалежна судова система, лібералізація зовнішньої торгівлі, фінансової системи, а, з іншого боку — вихованням відповідної культури організації та управління індустріальними парками.
І серед цих трьох складових величина фінансової підтримки ІП з боку держави не завжди була вирішальною.
В Україні створення індустріального парку часто виглядає просто як продаж земельної ділянки для будівництва промислового об'єкта.
Зазвичай не враховуються вимоги до локації промислового об'єкта. Ці вимоги багато в чому визначаються галуззю виробництва майбутнього підприємства.
Погодьтеся, що вимоги для швейної фабрики, верстатобудівного заводу чи хімічного підприємства суттєво відрізняються.
Як Президент Української Асоціації промислових біотехнологій (УкрБіотехно) хочу наголосити, що для України, з її сировинними можливостями у сільському господарстві, особливо привабливо виглядає створення галузі біопереробки агрокультур. Крім того, слід виділити низку додаткових чинників на користь такого рішення:
- Україна постачає агросировину іноземним партнерам та водночас імпортує багато товарів, які є продуктами глибокої переробки. У багатьох випадках вони є предметом критичного імпорту. Їх відсутність становить в певній мірі загрозу продовольчій безпеці України.
- Є суттєві обмеження логістичних можливостей щодо вивезення агропродукції насамперед зернових. Війна посилила цю проблему.
- Агросировина є різної якості. Наприклад, пшениця твердих сортів використовується борошномелами та пекарями. Інші сорти йдуть на фураж, тому відповідно нижча ціна. Біопереробка допускає використання сировини якістю нижче, що сприяє підвищенню ефективності використання агропродукції.
Безумовно, індустріальні парки можуть стати гарною основою для розвитку галузі промислових біотехнологій, включаючи глибоку переробку зернових культур, конверсію бурякової меляси, біопереробку олійних культур та фруктів.
Такий підхід до реформування продовольства дозволить врегулювати економічну ситуацію в країні та встановити подальше значне місце українських виробників на глобальному ринку.
Для нашої держави, яка перебуває в умовах війни, така стратегія економічних змін є вирішальною.
До переваг підприємств біопереробки агрокультур слід віднести те, що навколо них відбуватиметься об'єднання географічно локалізованих, взаємопов'язаних малих та середніх компаній у виробничий ланцюжок, у рамках якого створюється група кінцевих продуктів та послуг.
Наприклад, завод із переробки 100,0 тис. тонн зерна кукурудзи у 45,0-50,0 тис. тонн лимонної кислоти дозволить створити:
- 5 малих виробництв, кожне з яких випускатиме спеціалізовані корми для птахівництва, риб та свійських тварин; (близько 20 робочих місць)
- 4-5 виробництв з фасування лимонної кислоти для роздрібної реалізації продукції. Кількість працівників; (10-15 робочих місць)
- серію підприємств з надання аутсорсингових послуг, які створять можливість великому підприємству скорочувати витрати з утримання інфраструктури, штату працівників і збуту.
Очевидно, що розвиток мережі індустріальних парків в Україні потребує не лише законодавчого регулювання та фінансової підтримки з боку держави, а й високого професійного підходу ініціаторів створення ІП та обраних керуючих компаній.
Це новий сегмент економіки, який відкриває широкі можливості для інвестицій. Україні важлива не тільки мілітарна підтримка, а й підтримка у реформуванні економіки.
Ми переживаємо надважкий історичний період, який водночас формує новий погляд та формат економічних відносин. Вони закладуть базис сучасної України.
Одне із наших надважливих завдань – перехід з сировинної моделі економіки. Адже існує низка промислових товарів, які ми імпортуємо, хоч маємо усі можливості для їх виготовлення.
Вкотре наголошу, що в перспективі українців мають можливість створення сучасних продуктів біопереробки, які мають стабільний зростаючий попит на світовому ринку.
Індустріальні парки стануть ефективною платформою для розширення місцевого виробництва та реалізації проєктів з глибокої переробки сировини. Територія для розвитку бізнесу є, стратегія створюється, а помилки недалекоглядної політики повторюватися не повинні.