Умови репарацій від Росії обговорюватимуть, коли путін буде на лаві підсудних

Рада Європи 15 вересня ухвалила рішення щодо відповідальності Росії за агресію проти України. 

Документ є важливим. У третьому пункті рішення йдеться про те, що заступники міністрів відзначили українські пропозиції щодо створення спеціального трибуналу для розгляду злочинів агресії проти України та комплексного міжнародного механізму компенсації, включаючи, як перший крок, міжнародний реєстр збитків.

Якщо я не помиляюсь, це перший документ, де кримінальна і матеріальна відповідальність за російську агресію відзначаються одночасно. 

Заява щодо створення механізму компенсацій та міжнародного реєстру збитків була згодом включена до резолюції Парламентської асамблеї Ради Європі від 13 жовтня 2022 року. 

Дуже важливо, що завдяки публікації Світовим банком оцінки збитків від російської агресії (про значення якої ми вже говорили) ми маємо шанс створити міжнародний реєстр збитків, про який сказано в документі Ради Європи, під егідою Світового банку. 

Цей шанс ні в якому разі не можна втратити: реєстр збитків, створений на такому міжнародному рівні, буде визнаний будь-яким судом або комісією з репарацій. 

Наступний пункт рішення підтверджує принцип повноти відшкодування, затверджений в міжнародному праві 100 років тому. 

"Заступники міністрів привітали триваючі зусилля співпраці з Україною щодо забезпечення відповідальності за злочин агресії проти України та забезпечення повного відшкодування пошкоджень, втрат та поранень, спричинених порушеннями Росією міжнародного права в Україні".

Коментуючи це рішення Ради Європи, британська Guardian пов’язує його з візитом до Страсбургу, де знаходяться керівні органи Ради Європи, заступника міністра юстиції України Ірини Мудрої. 

Якщо це дійсно так, то це означає, що наше Міністерство юстиції почало лобіювати створення механізму репарацій не через міжнародні багатосторонні або двосторонні договори, а через міжнародні організації. 

Guardian пише, що Україна веде таку роботу не тільки в Раді Європи, а й в ООН (про це говорив Міністр юстиції Денис Малюська). 

Рішення Ради Європи (як на рівні постійних представників так і на Парламентській асамблеї) є кроком в правильному напрямку. Хоча зараз можна почути загальну думку, що всі міжнародні організації — від ООН до ОБСЄ — виявилися неспроможними в реагуванні на російську агресію, але з точки зору легітимізації механізму репарацій ми не знайдемо більш надійного рішення, ніж використання цих організацій, як би погано ми про них не думали. 

Використання цих організацій для побудови механізму репарацій треба було починати пів року тому, але добре, що хоч зараз процес пішов. 

Наступне питання — яким чином це робити? Які рішення від міжнародних організацій нам потрібні, щоб отримати російські кошти на відбудову зруйнованої росіянами України? 

На рівні ООН можливі два принципово різні варіанти дій. Перший — у випадку, коли США зможуть знайти спосіб позбавити Росію права вето в Радбезі ООН (як відомо, 8 вересня постійна представниця США в ООН Лінда Томас-Грінфілд розповіла про такі наміри США). 

Другий варіант — у випадку, коли Росія збереже можливість блокувати рішення Радбезу ООН. 

У першому варіанті все буде досить просто, бо є прекрасний прецедент — рішення Радбезу ООН щодо репарацій Іраку на користь Кувейту. В цьому прецеденті можна використати як механізм виплати, так і джерела (відрахування від продажу нафти, нафтопродуктів та газу). 

Подібний механізм для України вже готують західні експерти, залучені до робочої групи, створеної Указом Президента України. 

У другому варіанті все значно складніше, бо прямих прецедентів не існує. Ми можемо посилатися на приклад з міжнародного кримінального судочинства, а саме на договір між Генеральною асамблеєю ООН та Сьєрра-Леоне про створення спеціального суду. 

За аналогією можна укласти договір між Генеральною асамблеєю ООН та Україною щодо спеціального суду, який буде займатися російськими репараціями. 

На рішення Генасамблеї не існує права вето, тому Росія не зможе заблокувати такий договір. 

Але зараз немає публічної інформації, що у нас хтось займається цим варіантом механізму репарацій, хоча обсяг роботи тут значно більший, ніж в першому варіанті. 

Головну роль у цьому варіанті має грати Міністерство закордонних справ, його глухе мовчання з приводу проблеми репарацій, принаймні, дуже дивне. 

Найскладніше питання у другому варіанті — подолання суверенного імунітету на активи, розташовані за межами Росії. 

Я неодноразово писав про цю проблему, в цитованій статті в Guardian теж вказано на відсутність рішення цієї проблеми. Треба визнати, що проблема не має задовільного рішення на рівні національного права, незважаючи на канадський прецедент. 

Подолання суверенного імунітету треба шукати тільки через рішення міжнародного суду, тому створення спеціального міжнародного суду у справі російських репарацій стає ключовим завданням.

Заява G7

11 жовтня група G7 (лідери США, Великої Британії, Німеччини, Франції, Японії, Канади, Італії та Європейського союзу) провела засідання в режимі онлайн за участі президента України та оприлюднила заяву за результатами засідання. 

Якщо ця заява буде мати практичні наслідки, то проблема репарацій може виглядати зовсім в іншому світлі, ніж це було до сьогодні.

При аналізі репарацій я неодноразово говорив, що ми не маємо прецедентів, бо всі випадки виплати репарацій відбувалися за згоди платника репарацій. 

Очікувати такої згоди від путінської Росії не доводиться, тому нам необхідний механізм стягнення репарацій без згоди платника, що створює нездоланні за нинішніх умов правові перепони. 

Зрозуміло, що передумовою такого твердження було припущення, що стягнення репарацій буде відбуватися з Росії, якою керує Путін. 

Остання заява G7 дає підстави вважати, що проблему репарацій доведеться вирішувати з іншим керівництвом Росії. (Український переклад заяви є на сайті Посольства США в Україні.) 

В п.11 заяви перелічені умови миру з Росією, в тому числі там написано: "забезпечення відновлення та реконструкції України, включно з пошуком можливостей зробити це за кошти Росії". Тобто, відновлення України за рахунок репарацій з Росії є однією з умов миру. 

В той же час, у першому пункті заяви констатується, що дії Росії в Україні є воєнним злочином і що "ми притягнемо до відповідальності президента Путіна та винних". 

Якщо Путін буде притягнутий до відповідальності за воєнні злочини, то з ним неможливо узгоджувати умови миру, в тому числі і умови репарацій. 

Путін має сидіти не за столом переговорів, а на лаві підсудних. У заяві немає жодного слова про переговори з путінською Росією. 

Ця заява зроблена не тільки від імені США і Великої Британії, антипутінські настрої яких давно відомі, але й від Франції та Німеччини, які ще зовсім недавно закликали до переговорів з Путіним. 

Така зміна позицій означає, що з Путіним вже ніхто умови миру обговорювати не буде. Позиція наступного керівництва Росії стосовно репарацій нікому не відома, тому можна мати надію, що згода на виплату репарацій може бути отримана. 

Якщо так відбудеться, то проблему подолання суверенного імунітету не доведеться вирішувати. 

Можна буде повернутися до використання прецедентів, найбільш доречно буде скористатися добре відомим механізмом, що розробила комісія з репарацій Іраку на користь Кувейту. 

Зрозуміло, що у заяві G7 нічого не сказано, коли і як Путіна буде притягнуто до відповідальності за злочини в Україні (створення спеціального трибуналу для цього далі дискусій ще не просунулося) та коли і як в Росії з'явиться нове керівництво. 

Поки що це тільки перше одностайне та однозначне висловлювання вкрай жорсткої позиції провідних країн Заходу стосовно сучасної Росії і її керівника. 

Якщо ця позиція не зміниться, то проблема репарацій буде виглядати значно більш обнадійливо.