Чи стане українським роботодавцям легше брати на роботу іноземців

21 вересня Верховна Рада прийняла в другому читанні закон який суттєво спрощує працевлаштування іноземців та осіб без громадянства в Україні (проєкт №5795). 

Завдяки цим змінам, у разі відсутності кваліфікованої робочої сили на ринку праці України, у роботодавців є можливість найняти іноземців.

Чому це важливо для України в умовах сьогодення?

У 2017 році в Україні розроблена та затверджена Стратегія державної міграційної політики. Одним із питань цієї Стратегії (що потребували правового регулювання ще до 24 лютого 2022), було питання втрат власного населення в результаті еміграції за кордон.

Не зважаючи на те, що Україна одночасно є не тільки державою походження, призначення та транзиту мігрантів, але й територією різних міграційних потоків, міграційна привабливість України порівняно з іншими державами, навіть до 2022 року була невисокою. 

Тож нова міграційна стратегія має охоплювати повернення українських мігрантів та залучення трудових мігрантів з інших країн.

Іншим питанням, окресленим в Стратегії, є проблема безгромадянства осіб з неврегульованим статусом на території України, зокрема громадян колишнього Радянського Союзу (як біженців з колишніх республік СРСР, так і народжених на територіях цих колишніх республік), багато з яких не мають будь-яких документів, крім паспортів колишнього СРСР, не мають громадянства жодної держави та фактично позбавлені можливості отримати громадянство України. 

Зазначається, що це призводить до порушення їх прав, зокрема, соціальних та економічних. 

Проте можна стверджувати, що, на жаль, міграційна політика України у питаннях повернення українських мігрантів додому та залучення мігрантів з інших країн була неефективною, адже українські емігранти не хотіли повертатися в Україну через привабливість закордонного ринку праці. 

Залучення трудових мігрантів з інших країн також не давало позитивних результатів у подоланні міграційної кризи, враховуючи наявність в українському законодавстві факторів, що перешкоджають цьому. 

Одним із них є вимога сплачувати іноземним працівникам заробітну плату, що відповідає 10 мінімальним заробітним платам громадян України, як умова для отримання дозволу на працю. 

Що змінюється для іноземців, які хочуть працювати в Україні?

За законом про біженців, іноземці та особи без громадянства, що зіткнулися з переслідуваннями у своїй країні, мають право на тимчасове працевлаштування. 

Для цього роботодавець має отримати дозвіл. До сьогодні для отримання такого дозволу роботодавець, за загальним правилом, має підтвердити, що готовий забезпечити цій людині заробітну плату не менше 10 мінімальних заробітних плат, встановлених в Україні.

Ця вимога є непосильною для більшості роботодавців, тож іноземці, у тому числі шукачі захисту, позбавлені можливості реалізувати своє право на працю і бути корисними Україні. 

Закон прибирає цю вимогу, а також регулює відносини в сфері видачі дозволів іноземцям та особам без громадянства, що фактично відкриває нові можливості й для працівників, і для роботодавців. 

Кількарічна робота правозахисників за можливість працевлаштування

Адвокаційна команда БФ "Право на захист" бореться за доступ іноземців та біженців до тимчасового працевлаштування з 2018 року. 

У дослідженнях зайнятості біженців ми виявили, що ці люди не лише бажають, але й мають необхідні знання й навички для працевлаштування в Україні. 

Жоден з тих, хто мав роботу на момент опитування, не був працевлаштований офіційно та жоден не мав ідентифікаційного податкового номеру, необхідного для працевлаштування.

Результати вже іншого дослідження ринку праці Київської та Харківської областей показали готовність і потребу приймати на роботу цю категорію іноземців. 

Троє з чотирьох роботодавців декларують згоду брати на роботу біженців; двоє з трьох – шукачів притулку. Роботодавців, які не готові брати на роботу біженців та шукачів притулку, лякає перш за все складність процедури найму. 

Cпільно з партнерами адвокаційна команда фонду долучилися й до доопрацювання законопроєкту №5795. Ці рекомендації допомогли зробити його відповідним Закону України про біженців та зробити так, щоб працевлаштування шукачів захисту з формального права перетворилося в реальну можливість.

Не конкуренція, а євроінтеграція

23 червня Україна отримала статус кандидата в члени Європейського Союзу, а тому ми маємо бути готові до поступової євроінтеграції, в тому числі й в європейський ринок праці. 

Саме тому важливо привести українське законодавство до вищих міжнародних стандартів та європейського законодавства. 

Одним із таких позитивних зрушень можна назвати проєкт закону №5975, який прибирає як для роботодавців, так і для працівників, неефективні процедури та фільтри по доступу до ринку праці в Україні. 

Крім того, він встановлює певні гарантії для т.з. незахищених верств населення, як-то, біженці чи шукачі захисту. 

Також нам не варто забувати, що понад 7 млн громадян України виїхало за межі України з початком широкомасштабного вторгнення росії. 

Багато із них вже інтегрувалося в тих країнах, де вони проживають, і не готові повертатися (хоча це питання потребує додаткових досліджень). 

Питання повернення наших громадян в Україну гостро постане після закінчення війни в Україні, адже потреба відновлення країни буде завданням №1 в українському суспільстві. 

Дуже сподіваємося, що більшість наших громадян все ж таки повернуться на Батьківщину, отримавши нові знання та компетенції за кордоном, проте необхідність залучення іноземців для відбудови України є також досить висока (враховуючи бажання деяких країн відновлювати своїм коштом окремі регіони України).

Тож ми знову повертаємось до необхідності формування ефективної міграційної політики в післявоєнній Україні з залученням двох компонентів: повернення громадян України додому та залучення громадян інших країн (з урахуванням т.з. переліку "країн міграційного ризику", в якій донедавна внесено російську федерацію).