Світовий банк оцінив руйнування України від війни. Що це означає?

9 вересня Світовий банк оприлюднив прес-реліз з оцінкою шкоди, заподіяної агресією Росії проти України, та потреб на відбудову країни.

Оцінка була зроблена спільно з Європейською комісією та урядом України. 

Повний текст оцінки — майже 300 сторінок — знаходиться на сайті Світового банку, тому я не буду переказувати його зміст, тим паче, що основні результати вже оприлюднили всі українські ЗМІ, а зупинюсь на його значенні.

Обсяг оцінки

Зрозуміло, що оцінка шкоди від війни, кінця якої ще не видно, не може бути остаточною. Оцінка зроблена станом на 1 червня 2022 року, тому дані про руйнування, скоєні після 1 червня, не враховані. 

Крім того, достовірна інформація з окупованої території не доступна, навіть станом на 1 червня. Тому вказана в оцінці потреба в 349 мільярдів доларів у майбутньому виявиться значно більшою. 

Свідомо занижений обсяг оцінки робить її важливою не з практичної точки зору, а з методологічної, політичної та юридичної. 

Політична вага

Оцінка зроблена від імені Світового банку і з посиланням на методологію, розробленою Світовим банком. Досвід справи "ДР Конго проти Уганди" показав, що джерело оцінки мало суттєвий вплив на суддів при визначенні обсягу шкоди. 

Оцінка від авторитетних міжнародних організацій мала більше ваги, ніж від приватних або національних джерел. 

Якби оцінка походила від Київської школи економіки, яка, мабуть, зараз має найбільш повну базу прямих збитків від війни, вона б не мала такої ваги, яку надає оцінці ім’я Світового банку. 

Юридичне значення методології оцінки

Суд у справі "ДР Конго проти Уганди" відмовився розглядати макроекономічну шкоду на підставі незгоди з використаною методологією, яку запропонували професори економіки ДР Конго. 

Суд або будь-який орган, що буде розглядати оцінку шкоди від російської агресії, буде значно обережніший в своїх судженням щодо методології, якщо вона офіційно затверджена Світовим банком. Мало ймовірно, що застосування цієї методології буде юридично відхилено. 

Якщо майбутня оцінка, що буде зроблена після завершення бойових дій, буде походити від тих же джерел та мати ту саму методологічну основу, існує висока ймовірність правового визнання оцінки у повному обсязі, а не в обсязі 5%, як ми бачили в рішенні Міжнародного суду ООН у справі "ДР Конго проти Уганди". 

Тому, хоча оприлюднена Світовим банком оцінка не має практичного сенсу, її оприлюднення є дуже позитивним фактом. 

Джерела відшкодування втрат

Оприлюднений на сайті Світового банку документ не містить інформації щодо джерел, з яких має фінансуватися відбудова України. З цього приводу ми можемо спиратися тільки на коментарі посадових осіб, які мають відношення до проблеми відшкодування понесених Україною втрат.

Аруп Банерджи, директор Світового банку в Східній Європі, дав коментар до оприлюдненого документу виданню nv.ua, в якому назвав джерела фінансування: гранти та позики іноземних держав, українське державне фінансування, приватні кошти. 

Як на мене — це просто приголомшлива заява: за злочини Росії мають платити хто завгодно, крім Росії. Більшої несправедливості не можна уявити. 

Зрозуміло, що питання репарацій знаходиться за межами компетенції Світового банку, начебто регіональний директор банку не має перейматися цим питанням. Але тут ми маємо не банківську проблему, а загальнолюдську проблему справедливості. 

Агресор не має бути звільнений від відповідальності за шкоду, заподіяну його агресією. Світовий банк і його директори не можуть робити вигляд, що цієї проблеми не існує. 

Нова позиція щодо репарацій

В той самий день, коли була оприлюднена оцінка Світового банку, Міністр юстиції Денис Малюська дав інтерв'ю німецьким ЗМІ. Скоріш за все, те що ці дві події відбулися в один день — це випадковий збіг, але Малюська говорив саме про джерела фінансуванні відбудови України. 

Він заявив, що Україна хоче отримати щонайменше 300 мільярдів доларів репарацій від Росії. Для цього, за словами міністра, Україна буде домагатися на генеральній асамблеї Організації Об'єднаних Націй ухвалення резолюції, на якій має базуватися створення міжнародного механізму відшкодування збитків. 

Можна тільки привітати цю заяву міністра, але спантеличує хаотична і суперечлива інформація, яку генерує Міністерство юстиції з цього приводу. Неможливо зрозуміти позицію міністерства, коли міністр і його заступниця, яка відповідає за цю проблему, суперечать між собою і самі собі. 

Позиція, викладена міністром німецьким журналістам, — це вже третя версія механізму стягнення репарацій за останні три місяці. 

Про дві інші я вже писав раніше — це багатосторонній міжнародний договір про створення комісії з міжнародних позовів, про що неодноразово в ЗМІ говорила заступниця міністра Ірина Мудра, і двосторонні договори про конфіскацію російських активів на користь України, про що заявляв сам міністр Малюська. 

Резолюція Генасамблеї ООН — це вже третій варіант, який виключає два попередніх. Крім того, ООН — це взагалі не парафія Міністерства юстиції, це справа МЗС. 

А яка ж позиція Міністерства закордонних справ з цього питання? На жаль, ні міністр, ні Еміне Джапарова, його заступниця, яка відповідає за проблеми російських репарацій, жодного слова публічно на цю тему не сказали. 

Хаос у цьому питанні можна було б пояснити тим, що займатися репараціями, коли ще не видно кінця війні, здається не на часі. Але ж є вкрай важливий аргумент за те, що саме зараз якраз на часі. 

Цей аргумент очевидний — всі історичні прецеденти виплати репарацій відбулися при наявності згоди країни, яка їх платила, а отримати таку згоду від сучасної Росії нереально. 

Таким чином, треба вирішувати проблему, яка не має прецедентів, а на це потрібно багато часу, який вимірюється не тижнями, а роками. На даний момент ми не бачимо розуміння того, яким чином Україна зможе вирішити цю проблему, державні служби, які мають це зробити, або генерують інформаційний хаос, або взагалі мовчать. 

Робоча група під головування Єрмака, яка була створена для вирішення цієї проблеми, ще нічого не запропонувала. Судячи з інформації, яку надає ЗМІ Ірина Мудра, експерти робочої групи надають допомогу по створенню механізму репарацій, який бере за зразок механізм роботи комісії з репарацій Іраку на користь Кувейту. 

Цей механізм, безумовно, є найбільш адекватним для нас, бо він розроблений для виплати репарацій, які обчислюються мільярдами, а кількість постраждалих — мільйонами. 

Принципова відмінність — в правовій основі репарацій: для Іраку це було рішення Ради безпеки ООН, яке не можливе для Росії, бо вона його заблокує.

Ірина Мудра запевнює, що заміною рішенню Радбезу ООН може стати міжнародна угода між групою країн, які підтримують Україну. Але можливість укладання і виконання такої угоди, як і її легітимність, викликають великий сумнів. 

Тому нова ідея, яку 9 вересня оголосив Малюська, — резолюція Генасамблеї ООН, теоретично виглядає значно краще з точки зору легітимності та можливості. Але щоб говорити більш впевнено, треба розуміти зміст пропонованої резолюції, про що міністр не сказав нічого. 

Підсумовуючи, маємо поки що негативні результати: час спливає, а жодної зрозумілої позиції щодо механізму репарацій Україна не запропонувала.