Скільки коштуватиме відбудова: розрахунки Національної ради з відновлення

Наприкінці липня Національна рада з відновлення від наслідків війни оприлюднила масштабний пакет документів, який визначає заходи з реалізації відбудови України у 24-х напрямках. 

Загалом це комплекс планів на найближчі 10 років із масштабним переліком того, куди планують витратити щонайменше 25 трлн грн. 

Публікація цього плану стала другим кроком після конференції в Лугано (яка мала здебільшого загальний характер) і мала сформувати такий собі пакет пропозицій від українського Уряду суспільству і міжнародним партнерам. 

Певне бачення процесу відновлення країни з боку держави. До розробки пропозицій залучили 2500 експертів, але наскільки їхні пропозиції були враховані — невідомо. 

Більше схоже на те, що ці документи народжувалися в кабінетах профільних міністерств, бо часто мають навіть контекст зі знайомих пропозицій і планів з минулого. 

(Не)безмежний бюджет відбудови

За яскравою палітуркою ґрунтовної праці на кілька тисяч сторінок насправді ховається дуже неоднорідний пакет документів, деякі з них відверто нагадують "бюджет мрії українського чиновника".

Зміст пропозицій і суми коштів, які планують витратити в Нацраді відновлення викликає дуже багато питань. 

Наприклад, варто поглянути на основні пропозиції в сфері аграрної політики. 

Багатомільярдні державні субвенції в мільйони саджанців і поголів’я худоби скоріше нагадують плани радянської п’ятирічки, ніж план відбудови модерної України XXІ століття. 

Вони не враховують ні перспективи, ні рентабельність, ні доцільність таких витрат. Хіба що ми думаємо повернутися до планової економіки. 

Чи реально проконтролювати, скільки мільйонів саджанців насправді висадять і скільки з них переживуть першу зиму? Чи готові ми інвестувати (нехай і спільно з міжнародними партнерами) майже трильйон гривень в те, що з високою ймовірністю вкрадуть, або не закуплять взагалі?

Такі пропозиції виглядають як мрія чиновника: багато грошей, ефективність використання яких неможливо перевірити. Але навряд чи такі пропозиції зацікавлять міжнародних донорів.

Подібний підхід проглядається і в багатьох інших напрямках. У пропозиціях ви знайдете 10 млрд грн на скорочення апарату держслужбовців, придбання АТ "Укрпошта" банку, видатки на освітні програми, які зазвичай є в загальному бюджеті і багато іншого. 

Складається враження, що всі таємні бажання, які держслужбовцям не вдавалося включити в річний бюджет (бо він не гумовий) намагаються протяги в "безмежний" бюджет відбудови країни. Але проблема в тому, що насправді бюджет відбудови також не безмежний. 

По суті це скоріше кредитна картка, ліміт на якій залежить від того, наскільки ефективно ми нею користуємось. Адже здебільшого відбудова буде фінансуватися коштом позик та низьковідсоткових кредитів. І жодних зобов’язань в твердій сумі ні одна інституція поки на себе не взяла.

Дивлячись на пропозиції Нацради стає зрозуміло, чому деякі міжнародні фонди і посольства підтримують ідею співпраці з окремими містами (регіонами), а не співпрацю на центральному рівні. 

Принаймні пропозиції міських влад зазвичай більш реальні та практичні, ніж інвестиції у щось велике і абстрактне, як "плодоовочева Україна". Краще інвестувати в парк реальних тролейбусів, ніж в щось "мега-масштабне". 

До того ж, великий абстрактний проект — це як "стіна Яценюка". Завжди можна сказати, що грошей не вистачило, що вона є, але не повністю… І освоювати кошти в такій ніші можна вічно. 

Не зовсім те, що було в Лугано

Якщо повернутися до того, що презентував український уряд в Лугано, то пропозиції Нацради відновлення дуже сильно відрізняються від початково меседжу. 

Спочатку йшлося здебільшого про наслідки руйнувань війни і перебудову країни. Ми мали перші оцінки того, скільки будинків і об’єктів уже знищено, і які потрібно відбудувати. 

Але не просто звести на місці зруйнованого такий самий — а створити сучасний і безпечний проєкт, який задовольнить потреби відновлення функції попереднього об’єкта і водночас буде відповідати новим викликам безпеки та стандартам якості. 

Натомість поки що пропозиції трохи інші. Наприклад, на відновлення зруйнованого житла зараз планують витратити приблизно 1,3 трлн грн (лише 5% всіх витрат проєкту відбудови). 

А на існуючий житловий фонд — 4,2 трлн грн (енергоефективність і утримання багатоквартирних будинків).

Енергоефективність безперечно важлива. Та чи доцільно інвестувати трильйони гривень у житловий фонд, якому переважно понад 30 років, якщо за ці ж кошти можна побудувати сотні мільйонів квадратних метрів нового енергоефективного житла?

На відновлення доріг і мостів до 2032 року заплановано виділити 3,1 трлн грн. У ці витрати входять і поточні та середні ремонти доріг, які в Україні мають не надто тривалий ефект. 

Чи варто ремонтувати старі дороги, спроєктовані в часи інших вагових норм, інтенсивності руху і якості матеріалів? Або ж доцільно будувати нові дороги за новими стандартами? Питання спірне. 

Не зовсім те, що очікують міжнародні партнери

Очевидно, що міжнародні партнери в питанні відбудови очікували від України не переліку побажань з абстрактними назвами і незрозумілими бюджетами. А скоріше — дієвої концепції, як має відбуватися процес відбудови.

Головні питання, які турбують і українське, і міжнародне суспільство — як уникнути ризиків розкрадання і неефективного використання коштів в умовах тисяч різних проєктів і мільярдів доларів. 

Існує високий ризик, що міжнародні організації просто не будуть поспішати інвестувати в проєкт, у якому складно передбачити ефективність використання коштів. 

Тому стандартний підхід, з яким українські чиновники підходять до формування державного бюджету, тут не спрацює.

Треба шукати відповіді на питання:

• як буде працювати відбудова?
• хто контролюватиме ефективність використання коштів? 
• як буде реалізовано незалежний нагляд?
• яку роль відіграватиме громадськість? 

І багато іншого.

Поки що відповідей на ці питання немає. А в умовах оголошених побажань/потреб в фінансах на відбудову, ризики видаються колосальними. 

Треба чітко розуміти, що міжнародні партнери мають гіркий досвід реалізації схожих проєктів з відбудови Афганістану і Балкан. В обох випадках більшість коштів витратили неефективно. 

Попри формальні механізми незалежних наглядових органів і міжнародного контролю. Тому, поки Україна не випрацює ефективну модель реалізації відбудови, яка мінімізує політичні, корупційні і бюрократичні ризики, типові для українських державних інституцій, говорити про реальність оприлюднених проєктів вартістю понад 25 трлн грн зарано.

Цікаво, що і для обговорення цього плану влада обрала стандартний бюрократичний процес — винесення на публічне обговорення, який зазвичай використовують перед затвердженням нормативних актів. 

Жодного голосування за проєкти і пропозиції в "Дії", ніякої інтерактивної інформації про зміст пропозицій. Навіть якщо громадянин захоче зрозуміти, що передбачає цей план, на нього очікує знайомство тисячами сторінок складного і нудного офіційного тексту, таблиць і форм. 

Матеріал створено за підтримки USAID / UK aid проєкту "Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS"