Як зберегти врожай

Цьогорічна сівба увійде в історію країни як найтяжча: під обстрілами, на замінованих полях, в умовах заблокованих портів та переповнених сховищ.

Аграрії, які навесні обробили і посіяли поля – уже герої. Однак зараз вони потребують допомоги.

Ціна питання – не просто збереження врожаю, а доля наступної сівби, доля АПК країни та мільйонів людей, які працюють в галузі чи залежать від неї.

Загальна місткість українських зерносховищ становить близько 60 млн тонн (до війни – 75,1 млн тонн). 1 липня залишки попереднього врожаю на складах становили 21 млн тонн, нового на цей час зібрали близько 400 тис тонн. Вільна місткість сховищ сягала 38,6 млн тонн.

У цьому сезоні аграрії планують намолотити 65 млн тонн зерна. З урахуванням цього прогнозу, темпів збирання збіжжя та незначних темпів його експорту (у травні – 1,7 млн тонн, у червні – 2,1 млн тонн, у липні – 2,5 млн тонн) та за умови рівномірного завантаження сховищ їх потужність вичерпається в жовтні.

У листопаді настане пік дефіциту місткостей для зберігання. Він може становити 5-15 млн тонн. Усе буде залежати від темпів експорту, обсягів внутрішнього споживання та швидкості темпів збирання врожаю. Утім, будемо виходити з песимістичного сценарію, аби краще підготуватися до можливих викликів.

У будь-якому разі низькі темпи експорту та нестача сховищ можуть призвести до втрати частиною аграріїв урожаю, часто зібраного під обстрілами. Це завдасть нищівного удару по галузі: працівники не отримають зарплату, пайовики – орендну плату, а самі аграрії відмовляться сіяти. На це просто не буде грошей.

На жаль, 2023 рік може стати найгіршим економічним роком за час незалежності. Ми можемо повернутися до часів, коли поля України заростали чагарниками.

Виходом є використання тимчасових засобів зберігання зерна: спеціальних мішків та рукавів, у які можна завантажити до 200 тонн збіжжя і покласти на підготовленому майданчику в полі, а також машин для завантаження в ці мішки.

У 2021 році в Україні в рукавах зберігалися 5-6 млн тонн зерна. В Аргентині щорічно таким чином тримають 42 млн тонн збіжжя. Зручність такого методу дала поштовх для розвитку аграрної галузі в цій країні.

Для зберігання 15 млн тонн зерна потрібно близько 80 тис рукавів. Попит на них уже провокує зростання цін та дефіцит. Зараз один імпортний рукав для зберігання 180-200 тонн зерна коштує близько 1 тис дол.

Аби не допустити продажу врожаю за безцінь, парламент ухвалив у першому читанні законопроєкт, який звільняє від ввізного мита імпорт тимчасових засобів зберігання та обладнання на час дії воєнного стану і на три місяці після нього.

Також є потенціал з виробництва рукавів в Україні. Тим більше, що коштують вони дешевше закордонних – від 700 дол. Для підтримки аграріїв та вітчизняних виробників ми з колегами вивчаємо можливість запуску державної програми з пільгового кредитування закупівель рукавів українського виробництва.

Для цього потрібно близько 2,1 млрд грн. Це невелика сума, якщо врахувати, що таким чином ми врятуємо галузь та забезпечимо врожай 2023 року. Тим більше, що запущені навесні кредитні програми показали непогані результати: 26,6 тис сільгоспвиробників отримали підтримку на 47,7 млрд грн.

Також розглядається можливість будівництва складів підлогового зберігання зерна за підтримки міжнародних партнерів. Крім того, готова законодавча ініціатива з надання аграріям доступу до інфраструктури зберігання та переробки зерна.

Мова йде про розблокування приватизації державних підприємств, семи комбінатів хлібопродуктів та 31 спиртозаводу, що не працюють.

Альтернативою традиційним сховищам можуть стати спеціальні траншеї, модульні, кільцеві та підземні сховища. Однак їх будівництво та ремонт наявних потужностей потребують часу, а зерно треба зберігати вже зараз.

Без розблокування українських портів та достатніх темпів експорту не буде нормального функціонування аграрної галузі, тому план дій такий.

Перший крок – зібрати та зберегти врожай 2022 року. Рукави та мішки для тимчасового зберігання є оптимальним рішенням для цього.

Другий крок – суттєво збільшити обсяги експорту аграрної продукції. Над цим працюють українська влада та закордонні колеги.

Третій крок – засіяти українські поля та зібрати врожай 2023 року. Для цього готується масштабна державна програма підтримки аграріїв.

Переконаний, що виконати ці завдання цілком реально. Отже, матимемо шанс отримати перемогу не лише на військовому фронті, а й на аграрному.