"Велика агропереробка": як збільшити додану вартість в агросекторі

Війна – це завжди виклик та стрес для держави і суспільства. Головним у формулі перемоги є воля нації та озброєння. Водночас це важка робота для мільйонів людей. Той, хто зможе зробити це якісніше – обов’язково переможе. 

Щодо реформування економіки – це також частина необхідної роботи. Україна в центрі уваги світової спільноти через неспровоковану агресію зі сторони російської федерації. 

Наслідком війни вже є реальні проблеми на глобальному продовольчому ринку. Мільйони тонн українського зерна заблоковані в чорноморських портах, порушено баланс світового ринку. 

Настав час змінювати економіку, модель якої формувалася протягом 30 років. Її створення зумовлено недалекоглядною державною політикою, впливом міжнародних гравців глобального ринку та усталеними світовими торговельними зв’язками. 

Ми продукуємо сировину. Країни-імпортери її переробляють на товар з великою доданою вартістю. Цей товар потрапляє на зовнішній ринок, а звідти — на полиці наших магазинів. 

Таким чином іноземний переробник отримує у 5-10 разів більший прибуток, ніж українські виробники, що виростили свою сільськогосподарську продукцію.

Здавалося б, постійне, а в останні кілька років навіть суттєве зростання обсягів експорту зернових культур має позитивне значення як для аграрного сектору, так і для економіки країни загалом. 

Утім, зазначене зростання не завжди залежить від позитивних тенденцій в аграрному секторі економіки та, на жаль, має досить помірний вплив як на розвиток інших галузей АПК, та доволі стриманий мультиплікаційний ефект загалом для економіки.

Ще в 1581 році відомий філософ і економіст Джон Гейлз сказав: "Які ж ми слабодумні… якщо самі ж віддаємо свою сировину на обробку чужинцям, а потім купуємо своє ж з їхніх рук". 

Пройшло вже понад 400 років, а вислів досі описує позицію України на міжнародному ринку, що повільно руйнує увесь наш потенціал та економіку.

У 2021 році український АПК дав державі 20% ВВП країни та більше 40% експортної валютної виручки. Понад 70% врожаю зернових та олійних експортуються у вигляді сировини для економіки інших країн. 

У такий спосіб наш національний виробник розвиває (дотує) економіки інших країн та покращує життєві блага іноземного суспільства, а не українського.

Які доходи можна отримати завдяки глибокій переробці сировини?

Україна зараз в тренді і це історичне вікно можливостей для того, щоб кардинально змінити наше місце у світовій економіці. 

Ми повинні переробляти сировину, яку вирощує український АПК. З однієї агрокультури (наприклад, кукурудзи) можна виробити мінімум 15-20 видів продукції з високою доданою вартістю.

У березні 2021 року з’явилася перша Національна економічна стратегія "НЕС-2030". У ній частково зафіксовані стратегічні цілі та КРІ для АПК, але цього недостатньо. Потрібний комплексний та системний підхід для розвитку цього сектора. 

Саме тому, ще восени 2021 року, я ініціював формування та реалізацію державної програми "Велика агропереробка". 

Метою програми є створення умов в Україні для виробництва товарів з максимальною доданою вартістю для зовнішніх та внутрішнього ринків, відповідно збільшення темпів росту ВВП країни, залучення іноземних інвестицій, технологій та економічна стабілізація у воєнний та післявоєнний періоди. 

У рамках підготовки програми фахівці команди провели маркетингове дослідження по 5 експортних агрокультурах (кукурудза, пшениця, ячмінь, соя, ріпак).

У разі їх глибокої переробки економіка України матиме такі результати:

• Частку доданої вартості в агровиробництві до 28%;
• Експортну виручку до $41 млрд на рік (це +$30 млрд); 
• На 55 млрд грн податкового надходження щороку;
• Збільшення робочих місць на 26,5 тисяч у секторі;
• Додатковий приріст ВВП на 5% в рік. 

Це лише цифри отримані з 5 видів сировини рослинництва. А ще є інші не менш важливі сектори АПК, які потребують трансформації, а саме: тваринництво, ягідництво, рибництво, виробництво "нішевих" культур, целюлозно-паперова промисловість, агро машинобудування тощо. З цим ми теж працюємо в рамках програми. 

Тільки за однією з технологій сучасної глибокої переробки з зерна кукурудзи можна отримати 4 продукти з великою доданою вартістю, які мають великий попит на експортних ринках та внутрішньому ринку. 

Наприклад: паливний етанол (біоетанол), високобілкова добавка DDGS, скраплений вуглекислий газ та кукурудзяна олія. 

При цьому це майже безвідходне виробництво та для переробки можна використовувати навіть фуражне зерно. 

У 2020 році Україна експортувала фуражну пшеницю на $1 млрд. Якщо цей обсяг фуражного зерна направити на переробку в моногідрат глюкози, фруктози та лимонної кислоти, то отримуємо більше $3 млрд валютної виручки. Це тільки один з прикладів. 

Завдяки глибокій переробці ми зможемо отримувати сотні продуктів з високою доданою вартістю, попит яких зростає на глобальному продовольчому ринку на 5-7% кожного року.

В Україні вже є ринки збуту такого роду продукції, а валютна виручка від експорту збільшиться у 3 рази.

Невеликий перелік продукції з доданою вартістю на прикладі кукурудзи, яку може виробляти український АПК

Виникає низка риторичних запитань:
- Чому ми імпортуємо трактори, комбайни та іншу техніку більш ніж на $1 млрд на рік?

 ⁃ Чому у нас риби та рибних продуктів 85% імпорту? 

 ⁃ Чому ми завозимо целюлозно-паперові товари більше ніж на $0,5 млрд щорічно?

У нас величезний потенціал (природній, інтелектуальний та робітничий ресурси, машинобудівні підприємства) все це можна з успіхом продукувати в Україні. 

Маючи сировинну модель економіки і не реалізовуючи потужні інструменти трансформації, ми з кожним роком стаємо все більш імпортнозалежними. У такий спосіб підвищуємо вразливість свого місця на світовому ринку.

Ситуацію необхідно докорінно змінювати і для цього потрібні правильні комплексні проєкти та потужні управлінські рішення на державному рівні. Особливо в умовах війни. 

Переконаний, що саме таке переформатування принесе нам успіх та стабільне економічне зростання.

Зважаючи на це, основними завданнями держави для розвитку АПК України сьогодні є: 

• створити супер преференції, стимули, вигоди для інвестора як внутрішнього, так і зовнішнього;
• створити комплекс чітких та прозорих гарантій від держави;
• сформувати пропозиції з потенційними інвесторами та вже вести переговори;
• супроводжувати кожного інвестора та відслідковувати виконання зобов'язань обох сторін;
• сформувати чітку переговорну позицію на рівні політичного керівництва;
• сформувати "win-win" взаємовідносини між державою, приватним сектором та міжнародним партнерам, де повинні вигравати абсолютно усі.

Концепція продовольчої моделі економіки з глибокою переробкою уже перевірена у світовій практиці. 

Тому вже зараз потрібно готувати базу для найшвидшого відновлення економіки України в поствоєнний період. Необхідно зауважити, що післявоєнний період може виявитися не менш складний, ніж воєнний. 

Чи є в Україні технології ? Чому важлива іноземна технологія для України?

Залишається ще одна надважлива умова – доступ до технологій. На жаль, в Україні це слабке місце у виробництві. 

Умовно кажучи, український виробник при бажанні переробити зерно в лимонну кислоту/ паливний етанол/ моногідрат глюкози тощо на технологічному рівні не зможе цього зробити. Тому що в Україні такі технології відсутні.

Відповідно, створюючи умови для інвестора, нам важливо не лише будівництво його заводу в рамках міжнародного холдингу на території України, але й отримання доступу до технологій. 

Щоб забезпечити майданчик для просування новітніх технологій в українську економіку для подальшого розвитку та адаптації її під географічні, кліматичні умови нашої країни тощо.

Обов’язковим центром генерації прибутку має бути саме наша країна, наша юрисдикція.

Хто дасть доступ до технологій?

Протягом останнього місяця я спілкуюся з європейцями, які вже збудували десятки заводів глибокої переробки зерна по всьому світу. Позитивним є те, що деякі з них готові дати нам технології, лабораторії, навчити наших фахівців. 

При цьому потрібно розуміти, що у світі дуже мало (можна перелічити на пальцях однієї руки) компаній-розробників технологій, які дають доступ саме до технології. Це "вузьке місце" потрібно розуміти й враховувати. 

І це не просто заводи, а цілі мультипродуктивні комплекси глибокої переробки.

Якщо не реалізувати програму глибокої переробки АПК України, то українці можуть залишатися на узбіччі європейської цивілізації.

Довоєнна статистика міжнародних організацій у 2020 року прогнозували динаміку зростання ВВП України до 2050 року в середньому на 2-3% в рік. 

У такому випадку нам знадобилося б 70 років, щоб наздогнати тільки сьогоднішню Польщу, не кажучи вже про Францію, Німеччину та інші розвинуті країни. 

На динаміку, в сьогоднішніх умовах, надзвичайно впливає воєнна ситуація в країні, що уповільнює усі процеси економічного зростання.

Нам потрібна економіка, яка генеруватиме великий обсяг валютної виручки, створюватиме сотні тисяч робочих місць, з новими технологіями, з супер умовами для підприємницької діяльності для зовнішніх та внутрішніх інвесторів. 

Максимальними зусиллями необхідно забезпечити темп зростання ВВП понад 10% на рік. І це цілком реально. Якщо цього ми не зробимо, то залишимося на узбіччі розвитку європейської цивілізації. 

Настав час консолідувати усі зусилля та генерувати чіткі комплексні рішенні для динамічного зростання економіки України в післявоєнний час. 

Тому я вдячний усім колегам, експертам, учасникам агроринку, хто долучається до розробки програми "Велика агропереробка". Робимо вагомий вклад у розвиток нашої держави.

Адже з впевненістю можу наголосити, що саме зміна стратегії виробництва АПК буде відігравати ключову роль у економічному розвитку та стабілізації України у воєнний та післявоєнний періоди.