З розвитком науково-технічного прогресу, автоматизації економіки, цифрової революції та появою штучного інтелекту у світі наростають соціально-економічні проблеми. 

Мова йде про скорочення робочих місць та середнього класу, соціальну нерівність та безробіття, зростання бідності. 

Допоки є місце таким проблемам доти ідея "безумовного базового доходу" не втратить свою актуальність.

Ця концепція вже не один рік обговорюється світовими політиками та економістами. Не оминули такі дискусії і Україну, де неодноразово піднімалося питання доцільності запровадження такого доходу для українців. 

Однак, до війни ця ідея не мала підтримки і залишалася лише на рівні експертних розмов.

Економічні збитки, які принесла російська агресія – просто колосальні. Складно спрогнозувати скільки триватиме післявоєнна відбудова, враховуючи, що загальні втрати на сьогодні вже сягають 1 трлн доларів. 

Постає питання як підтримати людей в цей період, оскільки практично кожен другий втратив роботу.

В Офісі Президента заговорили про можливість запровадження безумовного базового доходу для населення на тривалий час після закінчення війни. 

Підтримку обіцяють також і для бізнесу. На сьогодні відсутні законодавчі рішення, які б регламентували введення безумовного базового доходу.

Що являє собою ідея "безумовного базового доходу"?

В класичному розумінні, безумовний базовий дохід – це гарантований місячний дохід, який виплачує держава кожному громадянину без будь-яких умов протягом певного періоду часу.

Такий дохід є "безумовним", тобто для отримання виплат мінімізуються всі бюрократичні перешкоди та не враховується вік, рівень доходів, здоров’я, сімейний стан чи будь-які інші умови. 

В цьому полягає і суттєва відмінність такої виплати від інших видів соціального забезпечення.

Безумовний базовий дохід може реалізовуватися як на рівні держави, так і в окремому регіоні. 

Також існують різні форми – це можуть бути продуктові чи цільові картки, мінімальний набір товарів і послуг, безумовні базові послуги (освіта, медицина), грошова форма і т. д.

На сьогодні не існує однозначної позиції щодо цієї ідеї. Є ті хто активно підтримує, і ті хто категорично проти. Розглянемо дві сторони цього питання.

Чому "За"?

1. Запит суспільства на соціальну справедливість через значне посилення соціальної-економічної нерівності (світова тенденція до зростання розриву між "бідними" та "багатими"). Покращення рівня життя малозабезпечених громадян.
2. Людина почуватиме себе більш вільною, захищеною та щасливою, знижується рівень стресу, так як зникає необхідність "виживати". З’являються можливості для самореалізації, культурного та фізичного розвитку, більше часу на сім’ю та хоббі, можна обирати ту сферу роботи, яка більше до вподоби;

Але! Дослідження показують, що людина швидко адаптується до змін і зростання доходів дає відчуття щастя лише протягом короткого періоду часу. Потім все повертається на попередній рівень і дохід, який нещодавно приносив радість, вже сприймається як "належне".

3. Підвищення купівельної спроможності громадян стимулюватиме збільшення інвестицій та економічне зростання через ріст внутрішнього споживчого попиту в країні. Пожвавлення розвитку бізнесу та поява нових робочих місць в невеликих містах та селах (де зазвичай є проблеми із зайнятістю).
4. Вивільнення коштів державного бюджету, які призначені на виплати та адміністрування різних соціальних програм, необхідність в яких відпадає у разі запровадження ББД (виплата по безробіттю, допомога малозабезпеченим, субсидії, допомога особам, які опинилися в складних життєвих обставинах, тощо).
5. Ймовірне зниження злочинності, зменшення витрат на охорону здоров’я.

Чому "Проти"?

1. "Фінансова розкіш", яка недоступна навіть розвиненим країнам. Фінансування такого роду виплат потребуватиме значних видатків з державного бюджету. Мова йде про десятки, а то і сотні мільярдів доларів щороку.

В такому разі підвищення податкового навантаження на бізнес і працюючих або ж грошова емісія стануть неминучими. Очевидно, що економічні наслідки від таких рішень будуть більш руйнівними для країни, ніж потенційні вигоди від введення базового доходу.

2. Зростання рівня інфляції та девальвація. Під надлишковий споживчий попит, який виникне на тлі зростання доходів населення (через введення ББД) має бути відповідна пропозиція, тобто необхідна кількість товарів та послуг для задоволення цього попиту. Збільшення грошової маси в обігу, яка не підкріплена ВВП (реальним продуктом) веде до знецінення грошей та зростання загального рівня цін.
3. Зниження трудової мотивації та продуктивності праці, спад економічної активності.
4. Ризик знецінення праці як такої, поширення соціалістичних ідей і розвиток культури, де люди чекатимуть виплат від держави, не прикладаючи при цьому самостійних зусиль для покращення якості власного життя. 

Особливо беручи до уваги доступність інформації, можливостей для навчання чи освоєння нової професії. Навряд чи безумовні доходи від держави приведуть до економічного прориву, скоріше до ще більших соціальних та економічних проблем.

5. Ризик того, що введення базового доходу може використовуватися роботодавцями як причина зниження заробітних плат.
6. Структурні проблеми на ринку праці через зменшення кількості людей, які готові працювати на низькокваліфікованих та низькооплачуваних роботах.
7. Потенційне збільшення потоку мігрантів, які можуть претендувати на отримання такого доходу.
8. І врешті-решт – ймовірні політичні ризики. Рано чи пізно безумовний базовий дохід буде відмінено через об’єктивні на те причини. 

Таке рішення може бути болючим для людей і стати інструментом маніпуляцій для опозиційних політичних сил в майбутньому, що створює ризики можливих популістичних рішень, які дорого коштують для держави.

Соціальний "експеримент" в різних країнах світу

Ідея безумовного базового доходу не нова. На сьогодні є чимало прикладів проведення таких "експериментів" у різних його проявах. Результати дуже неоднозначні. Це не добре, і не погано – скоріше нейтральний ефект. 

Наразі у світі не існує жодної країни, яка б ввела базовий дохід на постійну основу. Розглянемо декілька цікавих прикладів.

Найбільш відомий експеримент тривалістю 2 роки провели у Фінляндії до якого було залучили близько 2 тисяч безробітних осіб, яким виплачували щомісяця по 560 євро. Виплати жодним чином не вплинули на рівень зайнятості, зате рівень стресу був значно знижений.

У Швейцарії наприклад пропонували забезпечити населення гарантованим щомісячним доходом в розмірі 2500 франків, щоб гарантувати кожному громадянинові право на вільне самовизначення без необхідності відчувати соціальну напругу. 

Проте, у 2016 році на референдумі 77% жителів проголосували "проти" введення безумовного базового доходу.

В 2020 році в Німеччині відібрали 120 добровольців, яким протягом трьох років виплачували 1 711 доларів за рахунок приватних пожертвувань. 

Проєкт створили, щоб дослідити поведінку людини та залученість до економічної діяльності. Дещо іншу модель використали в одному з німецьких міст, де на 5 років ввели безумовний базовий дохід не прямими грошовими виплатами, а через спеціальні робочі місця в некомерційних, муніципальних, соціальних установах, які субсидувала держава. Це була як альтернативна форма підтримки безробітних осіб.

В провінції Онтаріо Канади виплачували гарантований основний дохід 4 000 особам з низькими доходами. Результати експерименту були більш ніж оптимістичні, однак проєкт відмінили через рік з приходом нової влади.

Масштабний і найдовший експеримент проводили в одному з сіл Кенії терміном від 2 до 12 років (в різних групах), де взяли участь 21 000 людей. Учасники отримували близько 22,5 долари на місяць протягом 12 років від американської благодійної організації.

В деяких країн, де є доступ до природних ресурсів громадянам платять дохід з продажу таких ресурсів. 

Цікавим прикладом такого підходу є Аляска, де з 1982 року щорічно виплачують дивіденди від нафтових доходів кожному резиденту, який проживає на Алясці більше 6 міс. протягом року. 

Після 2015 року сума сягає двох тис доларів. Результати експерименту продемонстрували, що люди громадяни-реципієнти спрямовували отримані кошти на погашення боргів, заощадження та навчання дітей. Схожий дохід з продажу нафти платять і в ОАЕ.

Одним із заходів боротьби з пандемією коронавірусу було запровадження окремих елементів безумовного базового доходу для підтримки людей, які через обмеження не мали змоги працювати. Такі доходи на період стабілізації ситуації виплачували в США, Великобританії, Іспанії, Італії та інших країнах.

Як бачимо, застосування безумовного базового доходу в більшості випадків було лише локальне, на визначений період і під конкретні цілі, що не створювало значного макроекономічного ефекту. 

Практика безумовного базового доходу позитивно впливає на самопочуття людини, зменшується рівень стресу і депресії. Однак, такі виплати не стимулюють людей шукати роботу та жодним чином не вирішують першопричин бідності.

Чи доцільно вводити в Україні ББД?

Чому згадали про цю ідею саме зараз? Насправді це не випадковість, а скоріше необхідність пошуку дієвого інструменту для вирішення економічних проблем після війни. Те, що у світі вважається експериментом, в Україні – вимушений крок.

Не секрет, що до війни соціально-економічна ситуація в Україні була не з найкращих. Війна поглибила вже існуючі проблеми та спричинила нові. 

Окупанти нищать все на своєму шляху, не лише військові об’єкти, але й цивільну інфраструктуру, підприємства, житлові будинки. Люди втратили роботу та стабільний дохід, нажиті матеріальні блага, житло. І що важливо – впевненість в завтрашньому дні.

Економічна ситуація справді складна. Очевидно, що відбудова може затягнутися на тривалий час, навряд чи вийде швидко повернути довоєнний рівень ВВП. 

Перед новою соціально-трудовою реальністю та суспільно важливими загрозами ідея "безумовно базового доходу" набуває особливого значення. Цей інструмент дозволить українцям хоча б на деякий час мати певну "подушку безпеки" і задовольнити споживчі потреби.

Виникає лише питання: яку модель ББД обрати саме для України?

Варіант 1. Розглядати ББД як окремий соціальний інститут. Вводити його для всіх громадян без будь-яких умов на постійну основу. 

Це може бути як альтернативна форма соціального забезпечення або ж додаткова до вже існуючої системи. Щоб виплатити кожному наприклад мінімальну зарплату потрібно більше 3-ох бюджетів України на рік. Зрозуміло, що це фінансово непосильно, недоцільно і є утопією.

Варіант 2. Імплементувати в спрощеному варіанті окремі принципи безумовного базового доходу, що для України буде найбільш прийнятним і оптимальним варіантом після війни. 

Тобто, на певний період (наприклад до 2 років) ввести базовий дохід для громадян, які найбільше постраждали внаслідок війни та знаходяться в скрутному становищі, хто втратив роботу без можливості повернення на своє робоче місце, хто втратив житло і т. д. 

Такі виплати мають бути адресні. По суті можна розробити дану концепцію на основі ініціативи "Єпідтримка". Як мінімум технічно система вже налагоджена.

Про яку суму йде мова? Розмір базового доходу ще буде предметом обговорення. Однак вже сьогодні очевидно – якщо і вводити таку виплату, то сума повинна покривати всі базові споживчі потреби необхідні на місяць. 

А це не менше розміру фактичного прожиткового мінімуму для працездатної особи або ж розміру мінімальної заробітної плати.

Хто заплатить за це? Власними коштами Україна не матиме можливості реалізувати таку програму. Це непосильний тягар для нашого бюджету. 

Ймовірно, що такі виплати фінансуватимуться за рахунок допомоги від країн-партнерів, коштів міжнародних інституцій, заморожених і конфіскованих активів країни-агресора та виплат компенсацій після нашої перемоги.

Безумовний базовий дохід – це не "панацея" від можливої бідності, яка може виникнути після війни. Зрозуміло, що існують певні застереження і ризики щодо запровадження такого доходу в Україні. 

Але підтримати людей, які не по своїй волі втратили засоби для існування та можливість заробітку – буде дуже доцільним та правильним рішенням в цій ситуації.

Всі майбутні рішення щодо відбудови та виходу з економічної кризи повинні бути комплексними. Необхідна також і підтримка малого та середнього бізнесу, зміна підходів до економічної політики.

Україна знаходиться на порозі структурних трансформацій, наступає переломний момент нашого розвитку як держави. Якщо мудро скористатися "вікном можливостей", то можна здійснити "економічне диво".

Але без радикальної перебудови існуючої прорадянської системи соціального забезпечення та переорієнтації системи соціальних допомог – дива не буде. 

Соціальний захист має захищати людину і допомагати вийти зі складних життєвих обставин, а не "консервувати бідність роками" та створювати фінансовий тягар платникам податків.