Післявоєнна відбудова України відкриває виняткові можливості радикальної модернізації економіки країни та проведення структурних реформ. 

При цьому курс структурних трансформацій та економічної реконструкції має задаватися європерспективою України та наближати країну до повноправного членства у Європейському Союзі.

Ще на початку березня уряд Шмигаля розпочав роботу над формуванням низки спеціалізованих Фондів відновлення країни у зв'язку зі збройною агресією Росії. 

Наразі передбачено акумулювання коштів за групами найгостріших проблем, спричинених війною: підтримка малого та середнього бізнесу; відновлення та трансформація економіки; гуманітарні; обслуговування та погашення державного боргу; підтримка армії; відновлення майна та зруйнованої інфраструктури.

Здавалося б, перелік напрямів використання закладено вже у назвах фондів. 

Проте ці напрями все ж потребують ретельного обґрунтування, виходячи з певних критеріїв.

Зважаючи на можливість застосування особливої/прискореної процедури вступу до ЄС та прагнення України отримати статус країни-кандидата вже в червні цього року, ключовим завданням відбудови економіки країни має стати досягнення Копенгагенських критеріїв в економічній сфері.

Їх виконання гарантує дієвість ринкової економіки й спроможність конкурувати в європейському економічному просторі. Зокрема, це вимагатиме:

- досягнення цінової стабільності, стабільності національної валюти та відсоткових ставок, подолання дефіциту бюджету, зменшення державного боргу;

- забезпечення достатньої кількості людських (у т.ч. висококваліфікованих кадрів, які мають досвід та навички впровадження інновацій) і матеріальних ресурсів, інфраструктури (енергопостачання, телекомунікації, транспорт і ін.), забезпечення якості освіти і дослідницької діяльності;

- врегулювання впливу урядової політики на конкурентні позиції економічних суб’єктів шляхом надання державної допомоги;

- розвитку малого та середнього підприємництва (частка сектору у загальному обсязі ВВП 40-50%, охоплення близько 70% зайнятого населення), спроможності малих підприємств отримувати економічну вигоду від спрощеного доступу на ринки;

- структурної трансформації економіки на підставі постіндустріального розвитку, доступу до сучасних передових технологій у межах міжнародної технічної допомоги.

Разом з тим, на формування напрямів використання коштів Фондів повоєнного відновлення зобов’язання накладатимуть:

необхідність імплементації Угоди про асоціацію ЄС, що передбачає здійснення відповідних кроків у таких секторах економіки як енергетика (у т.ч. ядерна), транспорт, захист навколишнього середовища, промислова політика та підприємництво, сільське господарство, регіональна політика, оподаткування, надання фінансових послуг, туристична діяльність, космічні дослідження, охорона здоров’я, науково-технічна співпраця, культура, освіта тощо;

затверджені Указом Президента України Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року, які встановлено як беззаперечні орієнтири розроблення проєктів прогнозних і програмних документів економічної, соціальної та екологічної спрямованості;

необхідність захисту національних інтересів в економічній та енергетичній сферах, що передбачає забезпечення енергетичної незалежності країни; стійкість функціонування енергетичного сектору; імпортозаміщення мінеральної сировини енергетичного сектору; екологічно прийнятний вплив енергетики на навколишнє природне середовище; пріоритетність забезпечення сталого розвитку національної економіки; недопущення енергетичної бідності населення у спосіб, що не спотворює функціонування конкурентних енергетичних ринків; економічну ефективність використання енергоресурсів; енергоефективність національної економіки.

Закладене у спеціальній процедурі вступу України до ЄС приховане прискорення цього процесу буде додатково пришвидшено шляхом впровадження спеціальних інституційних інструментів.

Так, на розгляд Президента України уряд подав проєкт Указу про створення Фонду відновлення України як консультативно-дорадчого органу при Президентові. 

Його завданням є координація, накопичення, консолідація всіх можливих джерел та розподіл фінансових ресурсів післявоєнного відновлення держави, за що відповідатимуть п’ять робочих груп Фонду.

Для посилення інституційної спроможності держави у реалізації державної політики відновлення економіки створено також Національну раду з відновлення України від наслідків війни. 

Утім, з Положення про Нацраду незрозуміле її співвідношення з використанням коштів Фондів післявоєнного відновлення.

Між тим, розподіл коштів фондів на підставі лише їх механістичного спрямування на проєктній основі, без визначення стратегічно орієнтованих та узгоджених напрямів їх використання, загрожує некерованістю процесів структурних змін економіки України та затягуванням інтеграції України в економічний та правовий простір ЄС.

Тому діяльність Фондів має бути узгодженою із Стратегією повоєнного відновлення та розвитку України, Планом відновлення (який розробляється Мінекономіки України), цільовими програмами допомоги Україні.

Розробки з формування Плану повоєнного відновлення економіки на засадах зміни структури економіки на інноваційну напрацьовані вітчизняними науковцями на основі планування структурних змін в старопромислових регіонах України. 

Використання цих напрацювань для післявоєнного відновлення є можливим та буде корисним як при формуванні напрямів використання коштів Фондів, так і при опрацюванні Стратегії повоєнного відновлення та розвитку України, Плану відновлення економіки України, а також плану заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України.