Почнемо з початку. Першопричина всіх подій навколо пального полягає у нестачі постачань. Внутрішнє виробництво зруйноване, запаси розбиті або вичерпані. 

Вимушені будувати нову систему забезпечення через європейський кордон, через який раніше майже нічого не постачали. 

Це потребує часу, адже ніхто в ЄС на нас не чекав – ані постачальники нафтопродуктів, ані транспортники. Тому, умовно, нам треба 3 одиниці, а ми завозимо 2.

Проблему вже усвідомили й в уряді. Минулого тижня делегація з українських трейдерів, чиновників та фахівців держкомпаній, як "Нафтогаз" та "Укрзалізниця", вирушила у Варшаву на зустрічі з представниками влади та бізнесу Польщі, Румунії та Німеччини. 

Там всі почули, що в ЄС вистачає своїх проблем, ресурсу зайвого немає, транспортна інфраструктура потребує трансформації (читай часу).

Але вдалося діагностувати проблеми та намітити план їх вирішення. Щось можна зробити швидко. Наприклад, з’ясувалось, щоб подвоїти потужність окремих коридорів, полякам треба знайти 10-15 додаткових працівників. 

Або щоб значно пожвавити відправлення вагонів з одного з портів треба долучити ще одного митника.

Є й інші проєкти, які потребуватимуть інвестицій у порти, нафтобази та транспорт, а тобто часу.

Треба розуміти, по-перше, ментальність європейців (не самих швидких людей у світі, але, безумовно, чудових), по-друге, не все там вирішують гроші, як це зазвичай працює у нас. Там все добре, на відміну від нашої ситуації.

Отже, перспективи є, вони обнадійливі, але треба час. Та ще й далеко не факт, що ми вже бачимо всі проблеми на цьому шляху. Поки ринок не наповниться, проблема дефіциту та спекуляцій нікуди не зникне.

Але дехто формулює інакше – проблема у попиті, який вище за постачання. Тому треба його гасити.

Зокрема багато закликів (головним чином у соцмережах) до відміни держрегулювання. Мені було важко повірити, але сам чув, як по телевізору про це заявила Юлія Тимошенко. 

Логіка зрозуміла: злет цін до 60-70 грн/л (а дехто вважає, що й вище) приб’є попит, припинить спекуляції з перепродажем пального та забезпечить вільний продаж. 

Але треба зрозуміти, що в таких цінах буде 100% прибутку (який між собою розділять оптовики та АЗС), та яка ніяк не допоможе постачати більше. 

Ніяк не пришвидшіть цей процес. Скажу більше: коли закордонні постачальники та перевідники побачать таку лібералізацію, додатково збільшать тарифи.

Як такі ціни будуть сплачувати люди, які біднішають на очах через падіння економіки? Та чи не заволають про це ті, хто сьогодні так вимагає зняти держрегулювання?

Наразі в уряді вважають, що достатнім бар’єром для обмеження споживання є черги на АЗС та обмеження продажів в бак, яке вимушені запроваджувати роздрібні мережі. 

Ті, кому пальне дійсно потрібне, навчились його знаходити. Зі свого боку бізнес визнає, що система розрахунку граничних цін адекватна й проблема не у держрегулюванні, а в недостатності постачань. Також всім зрозуміла політична складова цього питання.

Так, спекуляції по 60-70 грн/л будуть тривати, якщо уряд по-справжньому не перейметься контролем. Тільки справжнім, а не перевіркою чеків, які спекулянти взагалі не видають. 

Що ми бачимо на сьогодні. Високі ціни та довгі черги роблять свою справу, споживання потроху падає. 

У той же час постачання потроху, але зростає. Активно збільшується обсяг поставок автотранспортом, зокрема й через оперативне зняття бюрократичних перепон. 

Але головна проблема із залізничними партіями, яке теж має перспективу поступового вирішення.

Маю надію, що до кінця травня дефіцит трохи згасне. Навряд чи зникнуть обмеження, але вони будуть не такими суворими. 

У червні нас чекає новий виклик – жнива, але й до того часу має покращитись постачання за декількома напрямками. В цілому до серпня має запрацювати нова система постачання.

Опубліковано з дозволу автора

Оригінал допису